'' Костели і каплиці України. Послання владик УГКЦ у Польщі з нагоди 70 роковин Акції «Вісла»

Костели і каплиці України

Покровитель України

св. Архангел Михаїл
   КАТЕДРИ, КОСТЕЛИ & КАПЛИЦІ   ПОДІЇ, ДОКУМЕНТИ & ПУБЛІКАЦІЇ    СВЯТІ, АРХІПАСТИРІ & ПАСТИРІ    
Події, документи і публікації / Вселенські архіпастирі: 18

28.04.2017 PLА Послання владик УГКЦ у Польщі з нагоди 70 роковин Акції «Вісла»
15.04.2017 UAvАПасхальне вітання архієпископа Клаудіо Гуджеротті
30.01.2017 КвЖАЛист співчуття Апостольського Нунція з приводу смерті єпископа Станіслава Падевського OFMCap
04.07.2016 UAPLАЗвернення Блаженнішого Святослава та єпископів УГКЦ у Польщі з проханням про молитву за жертв польсько-українського протистояння
24.06.2016 PLАKomunikat Prezydium KEP. Wzywa do pojednania polsko-ukraińskiego
12.02.2016 АСпільна декларація Папи Франциска і Кирила, Патріарха Московського і всієї Русі
16.01.2016 UAАЛист архієпископа Ґуджеротті митрополиту Мокшицькому з нагоди 25-ї річниці відновлення структур РКЦУ
24.12.2015 UAvАРіздвяні привітання Апостольського нунція в Україні архієпископа Клаудіо Ґуджеротті
26.01.2014 VAvАОгортаю молитвами Україну
05.12.2013 PLАЛист солідарності польських єпископів Верховному архієпископу Святославу Шевчуку і Львівському архієпископу Мечиславу Мокшицькому
1 2
Послання
владик УГКЦ у Польщі
з нагоди 70 роковин Акції «Вісла»
 28, Квітень, 2017 Пастирський лист, звернення28.04.2017 12:14

Всесвітлим і Високопреподобним Отцям

Преподобним Монахам і Монахиням

Дорогим у Христі Братам і Сестрам!

Христос Воскрес!

Дорогі у Христі Брати і Сестри!

Точно сімдесят років тому, відсвяткувавши ще в рідних церквах Великдень, в дорозі був перший транспорт українців, виселених з рідних земель в рамках акції «Вісла», який вирушив 29 квітня 1947 р. з залізничної станції Щавне-Куляшне. Виселенці їхали в напрямі незнаної собі слупської землі на півночі післявоєнної Польщі. За цим транспортом, до кінця липня 1947 р., поїхало ще наступних понад 440 подібних транспортів з виселенцями з Лемківщини, Перемищини, Ярославщини, Любачівщини, Томашівщини, Грубешівщини та Холмщини. Поодинокі родини були виселені ще у 1948 р. Близько 150 тисяч людей, змушених військом, протягом двох годин, повинно було покинути свої хати, забираючи із собою лише найбльш необхідні речі та худобу. Відправлені були вони до одного із кільканадцяти збірних пунктів, з яких, найчастіше, щойно по кількох днях, були завантажені у товарні вагони, разом зі своєю худобою, та, нашвидку забраним скромним маєтком. Частину транспортів спрямовано на північні, а решту, на західні понімецькі землі післявоєнної Польщі.

У збірних пунктах сортовано людей під оглядом можливої, на думку влади, їхньої загрози для тодішнього комуністичного порядку та, у зв’язку з підозрою у співпраці з українським підпіллям. Таким чином, без суду, частина виселенців опинилася у в’язницях, а більше 3700 осіб, в тому числі жінки, 22 греко-католицькі та три православні священики, потрапили до тзв. Centralnego Obozu Pracy w Jaworznie. Внаслідок тортурування, побоїв та знущань не пережила табору 161 особа.

На місцях призначення виселенці зустрілися з новим горем. Приділені їм понімецькі будинки були найчастіше вже раніше сплюндровані та спустошені, часто без вікон та дверей. Трагедією було також і те, що українці у своїх селах залишили засіяні поля, з яких не встигли зібрати плодів. На новому місці не було з чого збирати плодів, бо ніхто тут раніше для них нічого не посіяв. Привезеного зі собою не вистачало на те, щоб прожити людям та худобі до чергових жнив. Часто, щоб не голодувати, треба було цілий день важко працювати у нових сусідів за кошик картоплі.

Виселенців, максимально по кілька родин, розміщувано у різних селах, далеко від державних кордонів та воєвідських міст, щоб у переважаючому чужому середовищі швидко наступив процес їхньої повної національної та релігійної асиміляції. Цьому також мала сприяти ще і заборона будь-якої релігійної діяльності Греко-католицької Церкви. Раніше були арештовані перемиські владики та передані в руки сов’єтського КГБ. Інші душпастирі, або були ув’язнені у таборі в Явожні, або отримали дозвіл служити лиш у латинському обряді. До всього цього долучалася нестерпна туга за втраченою батьківщиною, рідними горами, церквами, кладовищами з похованнями предків, яка доводила не одних, головно старших віком, до передчасного відходу з цього світу.

Трагедію нашого народу було задекретовано в роках 1943-1944 договором західних держав, США і Великобританії зі сталінським Сов’єтським Союзом про розподіл світу після перемоги над нацистською Німеччиною, у вигляді зон впливу. Землі заселені українцями в більшості увійшли у склад СРСР. Частина з них мала увійти в склад нової, народної Польщі, яку мали створити комуністи. Польща мала стати державою моноетнічною, державою без споконвічних її жителів, національних меншин. Для реалізації цього задуму у вересні 1944 р. було завершено договір про тзв. обмін населення. У роках 1944-1946 до СРСР депортовано майже пів мільйона людей. Залишки корінного населення, яке перебувало на рідних землях призадумано виселити на північно-західні землі для швидкої і повної асиміляції. У ході підготовки до переселення був убитий ген. Свєрчевський. Це стало додатковим стимулом для приспішення акції, яку названо акцією «Вісла».

Від цих подій проминуло вже сім десятків років. Був час подумати над ними та не один раз зробити підсумок всього, що сталося тоді, наслідки якого відчуваємо по сьогоднішній день. Тому, попробуймо також і ми зробити бодай короткий підсумок наших досвідів та набраної життєвої мудрості.

Перше, ми є свідомі, що не вдасться вже відвернути наслідків того, що принесла акція «Вісла». Повернутись на рідні землі вдалось у п’ятдесятих та шістдесятих роках лише невеликій кількості виселених у 1947 р. родин. Всім, які пробували повертати в рідні сторони, створювано різні труднощі. Не могли вони повернути до своїх домів, бо більшість з них були спалені або заселені іншими людьми. Тепер маємо можливість без перешкод переселятись на батьківські землі, але самому потрібно забезпечити собі місце для проживання. Переселенці та їхні нащадки, протягом сімдесяти років, вже укорінилися у нових місцях, де мають свої сім’ї, доми, церкви та цвинтарі і важко їм знову переселятись у рідні сторони, які, парадоксально, для частини наших вірних, стали вже чужими. Заохочуємо, однак, всіх, як осіб старших, так і молоде покоління, не забувати про рідні землі та, бодай в часі літнього відпочинку чи Лемківської Ватри, відвідувати рідні села, з яких у 1947 р. були насильно виселені наші предки. Ті, хто має таку можливість, нехай старається придбати бодай клаптик рідної землі, та поставити хату, до якої завжди зможуть приїхати та, яка допоможе молодому поколінню нав’язати ближчий контакт з батьківською землею.

По-друге. Виселення відірвало нас не лише від рідної землі, але передовсім знищило нашу культуру та зірвало наш зв’язок з нею. Наші люди, викинені з рідного краю, втратили контакт з багатою народною творчістю, яка постійно розвивалась, беручи натхнення від рідної землі, та від своїх людей, що жили довкола, говорили та думали одною мовою. Після 1947 р. все помінялось. Свою мову треба було приховувати, часами навіть і у рідній хаті. Важко було придбати рідну книжку, страшно було голосно співати рідних пісень, молоде покоління не мало можливості навчатись рідної мови. У найкращому випадку одне покоління переказувало наступному пісні, які пам’ятало ще «з дому». Нові покоління, які виростали вже на чужині, не мали свідомості багатства багатовікової історії та духовної спадщини минулих поколінь. Свідомість цього дає сьогодні молодому поколінню відчуття внутрішньої вбогості та особливого сирітства. Поступово, на жаль, значна частина нашого народу втратила знання рідної мови та відчуття, як свого, всього того, що рідним було для покоління наших виселенців. В результаті, так як і хотіли ті, які придумали вислення нашого народу з рідних земель, асиміляція зібрала та дальше збирає своє трагічне жниво. Потішає те, що сьогодні, сімдесят років пізніше, ще все-таки десятки тисяч наших людей не піддались асиміляційним процесам та дальше у хатах спілкуються рідною мовою та навчають її молоде покоління.

По-третє, акція «Вісла» мала допровадити до повного знищення Греко-католицької Церкви у Польщі. Протягом перших десяти років і справді могло видаватись, що цей задум вдасться зреалізувати тодішній владі. Окрім такого острівця, як Хшаново біля Елку, наші вірні у Польщі не мали практично жодної можливості користати з духовної опіки своїх священиків. Однак, завдяки Божому Провидінню та наполегливості наших священиків і мирян, вже в кінці п’ятдесятих років повстають перші неформальні греко-католицькі парафії, число яких постійно зростає. Покоління старших священиків змінюють молоді душпастирі, які виростають у родинах давніх виселенців з рідних земель. Остаточно, у 1989 р., Греко-католицька Церква у Польщі одержує державне визнання, два роки пізніше відтворено Перемиську єпархію, а у 1996 р. повстає окрема Митрополія з двома єпархіями. Сьогодні можемо не лише нести душпастирську опіку нашим вірним з акції «Вісла», але також можемо служити вірним нашої Церкви, які до Польщі дуже численно приїжджають з України як емігранти та заробітчани.

Дорогі у Христі Сестри і Брати!

Багато фактів минулого вже не можливо поміняти. Виселення нашого народу з рідних земель, найперше на схід, а опісля на захід, є фактом. Землі, на яких від поколінь проживали наші предки, ніколи не будуть вже для нас такими ж, якими були сімдесят років тому. Також тут, де проживаємо сьогодні, щоденно відчуваємо та будемо відчувати наслідки акції «Вісла». Чи можна цьому якось протидіяти? Наш дотеперішній досвід показує, що так. На думку тих, які задумали виселення нашого народу, виселенці повинні були вповні асимілюватись вже в найближчі двадцять років. Всупереч їхнім сподіванням, ми все ж таки існуємо, хоча від виселення минуло вже сімдесят років, і надалі зберігаємо свою церковну та національну свідомість. Все це вдалося осягнути завдяки вірності наших людей своїй Церкві, завдяки свідомим і морально здороворим нашим родинам, в яких плекалась віра, любов до рідної мови та культури та, завдяки живій пам’яті про рідні землі, про наших предків та про свою історію. Виглядає, що сьогодні це і є одинока дорога для нас у майбутнє, а підтримати на ній можуть нас, на що і надіємось, тисячі новоприбулих наших братів з України, яких щиросердечно запрошуємо до наших храмів та просимо активно включатись у наші парафіяльні громади. Вам, новоприбулим, також треба остерігатися, щоб не піддатись асиміляції, не забути своєї мови та пам’ятати, звідки ви прибули. В цьому всіх нас єднає спільна доля, яку разом легше буде долати.

Просимо також у молитвах пам’ятати про всіх священиків, монахів, монахинь та мирян, для яких дорогою була рідна Церква, рідна мова та батьківщина. У своїх молитвах згадуймо всі жертви акції Вісла а також пам’ятаймо про всіх тих, які спочили далеко від своєї землі.

Для всього нашого народу, який проживає у Польщі, для цілої нашої Церкви випрошуємо у Бога Його щедрого благословення та заступництва Пресвятої Богородиці на дорозі постійного подолування наслідків акції «Вісла».

Благословення Господнє на Вас!

Архиєпископ Євген Попович
Митрополит Перемисько-Варшавський

Єпископ Володимир Р. Ющак ЧСВВ
Владика Вроцлавсько-Ґданський

Дано у Перемишлі/Вроцлаві дня 28 квітня 2017 р.
cerkiew.org

Останні публікації за рубрикою: ЦЕРКВА І… / Держава, суспільство / Жертви тоталітаризму, війн: 1) 23.11.2017 «Звернення римсько-католицьких єпископів з нагоди Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій»; 2) 04.11.2017 «Меса за померлих у Харкові на Меморіалі жертвам тоталітаризму»; 3) 01.11.2017 «У Запоріжжі вшанували пам’ять жертв Великого терору 1937-1938 років»; 4) 01.11.2017 «Урочистість Всіх Святих на Личаківському цвинтарі у Львові»; 5) 29.10.2017 «У Сумах віддали шану полеглим під час ІІсв. війни польським воїнам»; 6) 28.10.2017 «Славута на Хмельниччині: меморіальна дошка, присвячена вбитому 100 років тому Роману Сангушко»; 7) 19.10.2017 «Урочистості у Львові з нагоди 150-річчя Львівського лікарського товариства»; 8) 16.09.2017 «У 78 річницю радянської агресії проти Польщі в Харкові молились за вбитих польських військополонених»; 9) 11.07.2017 «Спільна молитва у Павлівці на Волині за жертви Волинської трагедії 40-их років ХХст.»; 10) 09.07.2017 «За жертви 1943 року на Волині молились у Луцькій катедрі та Базальтовому на Рівненщині»; 11) 25.04.2017 «Звернення Конференції Єпископів з приводу річниці аварії на ЧАЕС»; 12) 12.03.2017 «Екуменічна поминальна молитва в Паликоровах на Львівщині»; 13) 05.03.2017 «Вшанування пам’яті убитих поляками українців у Павлокомі в Польщі»; 14) 22.01.2017 «У Києві за участю єпископа Віталія Скомаровського відзначили річницю Січневого повстання»; 15) 25.11.2016 «Спільне звернення Греко-католицьких і Римсько-католицьких Єпископів в Україні з приводу Дня пам'яті жертв голодоморів»; 16) 25.10.2016 «У Києві молились за жертви геноциду вірменського народу»; ...
Останні публікації за рубрикою: ВСЕЛЕНСЬКЕ ДУХОВЕНСТВО / Закордонні архіпастирі / Служіння: 1) 30.11.2017 «Реколекції священиків Львівської архідієцезії в семінарії у Львові-Брюховичах»; 2) 11.11.2017 «У Мукачеві на Закарпатті під час відпусту завершили Фатімський Рік в дієцезії»; 3) 17.09.2017 «Відпуст у Береговому на Закарпатті. Освячення Дому паломників імені о. Ференца Пастора»; 4) 11.09.2017 «Делегація «Renovabis» у Львові. Свята Меса в каплиці Львівської курії»; 5) 10.09.2017 «В Крисовичах на Львівщині дякували за урожай віряни парафій Мостищини»; 6) 09.09.2017 «Львів: подячна урочистість за дар беатифікації бл. Якова Стрепи»; 7) 19.08.2017 «У Житомирі висвятили на священика єзуїта-житомирянина»; 8) 16.07.2017 «Урочистість Матері Божої Святого Скапулярію у санктуарії в Бердичеві»; 9) 13.07.2017 «Римсько-католицьке духовенство на освяченні греко-католицького храму у Харкові»; 10) 09.07.2017 «За жертви 1943 року на Волині молились у Луцькій катедрі та Базальтовому на Рівненщині»; 11) 06.07.2017 «Відпуст на честь Богородиці та 100-річчя фатімських об’явлень у Летичеві на Хмельниччині»; 12) 18.06.2017 «Урочистості Тіла і Крові Христа в катедрах Львова і Житомира»; 13) 01.02.2017 «Зустріч богопосвячених осіб Мукачівської дієцезії у Шенборні на Закарпатті»; 14) 16.01.2017 «Рік святого Владислава (короля Ласла І) на Закарпатті відкрили у Береговому»; 15) 01.01.2017 «Митрополит Мокшицький відсвяткував іменини у Львівській курії»; 16) 08.12.2016 «Облачини у Львівській катедрі та костелі св. Станіслава у Городку на Хмельниччині»; ...
Останні публікації за рубрикою: ІНШІ ЦЕРКВИ / Інші католики / Греко-католики: 1) 01.12.2017 «Заклик католицьких єпископів України до усильної молитви за мир 7-8 грудня 2017 року Божого»; 2) 30.11.2017 «Спільні реколекції та братня зустріч католицьких єпископів обох обрядів у Львові-Брюховичах»; 3) 27.11.2017 «Меса у Львівській катедрі, присвячена таємному єпископові Яну Ценському»; 4) 18.11.2017 «Римо-католицьке духовенство на інтронізації єпископа УГКЦ Йосафата Мощича у Чернівцях»; 5) 14.11.2017 «Вітання архієпископа Мечислава Мокшицького з нагоди інтронізації єпископа УГКЦ Йосафата Мощича»; 6) 14.11.2017 «Зустріч членів Рад Конференцій вищих настоятелів жіночих та чоловічих згромаджень РКЦ та УГКЦ в Києві на Перова»; 7) 09.11.2017 «Похоронні урочистості єпископа УГКЦ Андрія Сапеляка в колишньому костелі у Львові на Личакові»; 8) 07.11.2017 «Лист співчуття архієпископа Мечислава Мокшицького з приводу смерті єпископа УГКЦ Андрія Сапеляка SDB»; 9) 29.10.2017 «Єпископ Мар’ян Бучек про поширення культу бл. Теодора Ромжі на Закарпатті»; 10) 15.10.2017 «Меса в костелі св. Миколая у Києві з нагоди відкриття вулиці св. Йоана Павла ІІ»; 11) 03.09.2017 «Римо-католики в соборі св. Юра у Львові: хіротонія єпископа та початок Синоду Єпископів УГКЦ»; 12) 19.08.2017 «Фільм «Кардинал Любомир Гузар» (із субтитрами польською мовою)»; 13) 13.07.2017 «Римсько-католицьке духовенство на освяченні греко-католицького храму у Харкові»; 14) 08.07.2017 «Фільм «Кардинал Любомир Гузар»»; 15) 21.06.2017 «У ЛЬВІВСЬКІЙ КАТЕДРІ КОНСЕКРУВАЛИ НАЙМОЛОДШОГО В СВІТІ ЄПИСКОПА»; 16) 05.06.2017 «Київ: похорон кардинала Любомира Гузара за участю римсько-католицьких єпископів»; ...
Костели і каплиці України
Сторінки розділу «Події, документи і публікації / 2010-2017 РОКИ / 2017 / Квітень» були завантажені 256 243 разів
© 2014-2017 Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів)  &  Ігор Седельник (Львів)