Костели і каплиці України. Пам’яті отця Августина Медніса. Приїхав, щоб відмовитись, але залишився назавжди

Костели і каплиці України

Покровитель України

св. Архангел Михаїл
   КАТЕДРИ, КОСТЕЛИ & КАПЛИЦІ   ПОДІЇ, ДОКУМЕНТИ & ПУБЛІКАЦІЇ    СВЯТІ, АРХІПАСТИРІ & ПАСТИРІ    
Події, документи і публікації / Прибалтика: 2

13.03.2017 PBUAt Пам’яті отця Августина Медніса. Приїхав, щоб відмовитись, але залишився назавжди
01.08.2016 PBКвЖtfУ Латвії помер о. Ян Крапан. Григоріанські Меси за померлого у Київській співкатедрі
1
Пам’яті отця Августина Медніса.
Приїхав, щоб відмовитись, але залишився назавжди
Місце події: 1. Прибалтика, 2. УКРАЇНА; Рубрики і підрубрики: ПАСТИРІ, ЧЕНЦІ, ЧЕРНИЦІ / Вшанування, річниці; Джерела і автори: 1. Редакція / За джерелами, 2. Світські / Джерела українські / Інші; Характер матеріалів: ПУБЛІКАЦІЇ / Статті, розповіді; Тип матеріалів: Тексти
 13, Березень, 2017 Стаття, розповідь13.03.2017 09:38

Августин Медніс народився 11 січня 1932 року в протестантській сім’ї в Латвії на хуторі Ошулеяс в Курляндії. Мати померла під час родів, тому дитину віддали на виховання католицькому подружжю, прізвище та віросповідання яких і прийняв Августин. Після закінчення середньої школи навчався в Ризькому педагогічному інституті на факультеті балтійської філології. Закінчивши перший курс, пішов за голосом покликання і вступив до Ризької духовної семінарії, яку закінчив 1958 року. Священицькі свячення прийняв того ж року в Ризькому кафедральному соборі св. Якова. Після десяти років служіння у Латвії 1969 року отримав пропозицію душпастирської праці на території Львівської області. Мав тоді 37 років, шив орнати, майстрував, часто їздив до Ленінграда відвідувати музеї, і не дуже хотів виїжджати в Україну, але його декан сказав: «Слухай, ти ще молодий. Крім того, завжди можеш відмовитися. Я б на твоєму місці навіть би не думав – сів би на поїзд і поїхав».

Першим, кого він зустрів у самбірській парафії, був органіст Маркіян Трофим’як. Наступного дня вони попрямували до Львова. І коли Маркіян показав Августинові Личаківський цвинтар, а тоді була пізня весна, все разом зацвіло, той закохався у Львів та в Україну. Може «спрацювало» те, що Августин приїхав у пальто і в шапці з іще зимньої та засніженої Латвії, а тут уже все розквітло й забуяло, чи, може, яка інша причина ... Зізнався Маркіяну: «Знаєш, я приїхав сюди, щоб відмовитися. А тепер знаю, що повернуся, тим більше, що маю тут приятеля».

Після переїзду в Україну отця Августина призначили віце-адміністратором парафій у Самборі, Мостиськах та св. Антонія у Львові. Католицькій Церкві в Україні катастрофічно не вистачало душпастирів, тому священикові доводилося розподіляти свій робочий день буквально похвилинно, щоби всюди встигнути. 14 грудня 1972 року він обійняв також посаду адміністратора парафії св. Станіслава у Щирці. Приміщення плебанії на той час було зайняте різними установами, тому Августин оселився в невеликому приватному будинку, який став не лише житлом, але й своєрідною кравецькою та реставраційною майстернею. Оскільки отець Августин був залюблений у старовину, до того ж чудово шив, він зайнявся реставрацією знайдених ним пам’яток католицької культури: вівтарів, дерев’яних скульптур, меблів, монстранцій, а також почав шити орнати. Під час поїздок у ввірені йому парафії і протягом подорожей Львівщиною отець Августин знаходив багато безцінних речей, які могли би стати окрасою музеїв світового рівня. Володіючи глибокими знаннями й маючи тонкий смак, він умів майже безпомилково визначити вік знахідки, та матеріал, з якого вона зроблена. Постійне самовдосконалення й самоосвіта в цій галузі, а також обдарованість від Бога, стали причиною того, що до отця Августина за консультаціями та допомогою зверталися навіть видатні спеціалісти в галузі сакрального мистецтва.

Невдовзі, в грудні 1973 року, коли арештували отця Бернарда Міцкевича, о. Меднісу доручили також парафію у Стрию. Тож душпастирської праці священикові не бракувало.

Після 1989 року, коли католикам вдалося повернути костели в Жидачеві, Меденичах, Миколаєві та Ходорові, ці всі храми теж опинилися під опікою отця Августина Медніса. Після відновлення структур Римсько-Католицької Церкви в Україні митрополит львівський архієпископ Мар’ян Яворський призначив отця Августина стрийським деканом, залишаючи його настоятелем парафій у Ходорові, Стрию і Жидачеві.

У 1998 році, коли ординарієм відновленої Луцької дієцезії призначили єпископа Маркіяна Трофим’яка, отець Августин переїхав до Луцька. У 1999 році його призначили генеральним вікарієм дієцезії та каноніком Луцького кафедрального капітулу. Спочатку отець Августин жив при курії, де організував невелику майстерню, в якій займався літургійним шитвом та реставрацією пам’яток сакрального мистецтва. До священика приїжджали паломництва реставраторів із Польщі, він завжди охоче ділився з ними знаннями та досвідом, допомагав організовувати експедиції Волинню. Завдяки такій діяльності отця Августина Медніса було збережено й реставровано багато безцінних пам’яток, видано кілька каталогів. Свої зібрання скульптур, літургійного одягу, книг отець Августин вирішив перетворити на експонати дієцезіяльного музею, тому зайнявся його організацією. 2000 року його призначили хранителем цього майбутнього музею. Величезні заслуги отця Августина в галузі порятунку сакральної культури на території Західної України важко переоцінити. Невдовзі отець перебрався до Торчина, де продовжив свою працю, одночасно виконуючи обов’язки пароха місцевої парафії.

Помер отець Августин 10 березня 2007 року. Почувши себе погано, 9 березня поїхав до лікарні. Наступного дня владика Маркіян відвідав його, порозмовляв із ним. Августин ні на що не скаржився, був у доброму гуморі, але через кілька хвилин після того, як владика з ним попрощався, відійшов до Бога. Так єпископ Маркіян Трофим’як фактично був першим, хто зустрів о. Августина на українській землі, і останнім, хто його провів до дому Отця.

Заупокійну Літургію в Луцькому кафедральному соборі 13 березня очолив ординарій Київсько-Житомирський єпископ Ян Пурвінський, з яким співслужили єпископи Маркіян Трофим’як, Леон Дубравський, Станіслав Падевський та Мар’ян Бучек, а також багато священиків з України та Польщі. Отця Августина Медніса поховали біля костелу в Торчині.

Є надія, що невдовзі відвідувачі зможуть оцінити врятовані отцем Августином пам’ятки сакрального мистецтва у музеї в Луцькій катедрі. Приміщення та стелажі готові, роботи планують завершити до кінця цього року.

Редакція
(за матеріалами monitor-press.com)

Останні публікації за рубрикою: ПАСТИРІ, ЧЕНЦІ, ЧЕРНИЦІ / Вшанування, річниці: 1) 14.09.2017 «Дубно на Рівненщині: ювілейний відпуст Воздвиження Хреста та ще два ювілеї»; 2) 14.09.2017 «Довбиш на Житомирщині: перша річниця смерті о. Олександра Мілевського SAC. Освячення пам'ятника»; 3) 10.09.2017 «Срібний ювілей служіння йосифіток у Тернополі»; 4) 08.09.2017 «Братерська зустріч францисканців у Зарічанах на Житомирщині. Двадцятип'ятиріччя обітниць»; 5) 02.09.2017 «Ювілей костелу у Калуші на Івано-Франківщині. Відзначення настоятеля»; 6) 30.08.2017 «Двадцятип'ятирічний ювілей святкували сестри-лоретанки у Брацлаві на Вінничині»; 7) 05.08.2017 «Обухів на Київщині: обітниці та ювілей сестер-місіонерок (SSpS)»; 8) 02.08.2017 «В санктуарії у Бердичеві святкували 25-річчя чернецтва сестер-гонораток»; 9) 22.07.2017 «Павшино на Закарпатті: ювілей чернечого життя с. Ліджі»; 10) 11.07.2017 «Відеорепортаж про святкування сторічного ювілею місіонерок-бенедиктинок у Білій Церкві на Київщині»; 11) 11.07.2017 «У Білій Церкві на Київщині святкували сторічний ювілей місіонерок-бенедиктинок»; 12) 02.07.2017 «Восьма річниця смерті о. Мартиніана Дажицького OFM. Городківка на Вінничині»; 13) 17.06.2017 «В Корці на Рівненщині відзначили річницю народження о. Серафима Кашуби»; 14) 11.06.2017 «Двохсотріччя костелу та ювілей священства у Меденичах на Львівщині»; 15) 27.05.2017 «Ювілейна урочистість 25-річчя священства в Острозі на Рівненщині»; 16) 21.05.2017 «Срібний ювілей чернечих обітниць у Червонограді на Львівщині»; ...
Костели і каплиці України
Сторінки розділу «Події, документи і публікації / 2010-2017 РОКИ / 2017 / Березень» були завантажені 172 318 разів
© 2014-2017 Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів)  &  Ігор Седельник (Львів)