Єпископ Каспер Боровський народився 6 січня 1802 року в Поліновщизні Вітебської губернії. Навчався у домініканських школах в Друї та Забялах,
у єзуїтській школі в Ужвалді, а після ліквідації її царською владою до 1824 року - у школі місіонерів-лазаристів в Ілкушті Курляндської губернії.
Навчався також у 1824-1827 роках у вищому учбовому закладі піярів у Полоцькому, після чого у віці 25 років вступив до Головної Духовної семінарії у Вільнюсі,
яку закінчив 1831 року. 4 квітня 1831 року у Вільнюській катедрі отримав священичі свячення з рук єпископа-помічника Вільнюського Андрія Клагевича.
Спочатку служив вікарієм в парафії Жежиця, а від 19 грудня 1832 року - настоятелем парафії св. Йосифа в Йосифсталі (нині - Йосипівка Одеської
області). З 1835 року почав працювати викладачем у новоутвореній Вільнюській Духовній академії, яку 1842 року перенесли до Санкт-Петербурга. У 1845
році посів становище духовного отця академії, а 1846 року був піднесений до гідності греміального каноніка Могильовського митрополичого капітулу. |
|
3 липня 1848 року призначений Святішим Отцем Пієм ІХ Луцько-Житомирським єпископом-ординарієм. 17 грудня цього ж року висвячений на єпископа консекратоhами
єпископами Антонієм Мельхіором Фіалковським, Йосифом Йоахимом Голдманом та Ігнатієм Головінським, ймовірно, у Санкт-Петербурзі. 27 лютого 1849 року відбувся інгрес
до Житомирської катедри. Розвинув енергійну пастирську і адміністративну діяльності, збільшив Духовну семінарію у Житомирі, дбав про відновлення і будівництво костелів,
часто відвідував парафії, видав ряд пастирських послань, опублікував також власні переклади послань Отців Церкви. Після ліквідації Камянецької дієцезії 3 травня
1867 року був призначений Папою її Апостольським адміністратором. Тривалий час зберігав добрі стосунки із царською владою (отримав навіть кілька державних нагород),
проте внаслідок протистояння спробам русифікації католицьких богослужінь у липні 1869 року був вивезений до Пермі. Тут з часом йому дозволи душпастирство у місцевій
парафії. Завдяки його зусиллям були збудовані новий храм, який він же і консекрував, та парфіяльний будинок. Звільнили із заслання лише через тринадцять років, у травні
1882 року, проте повернутися до своєї дієцезії не дозволили, тому виїхав до Плоцька. Тут 15 березня 1883 року отримав призначенння Плоцьким єпископом-ординарієм,
13 травня цього ж року відбувся інгрес до Плоцької катедри. Але урядував не довго, помер 15 січня 1885 року, похоронений у місцевій катедрі. |
