' Розділ 2 книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘ | Костели і каплиці України

Костели і каплиці України

Покровитель України

св. Архангел Михаїл
   КАТЕДРИ, КОСТЕЛИ & КАПЛИЦІ   ПОДІЇ, ДОКУМЕНТИ & ПУБЛІКАЦІЇ    СВЯТІ, АРХІПАСТИРІ & ПАСТИРІ    
Події, документи і публікації / 2010-2018 РОКИ / 2011 / Серпень: 26

1 2 3
Розділ 2 книги ‘Служив Богу і людям.
Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘
 15, Серпень, 2011 Інша публікація15.08.2011 12:00

Цього тижня побачить світ книга єпископа Мар'яна Бучека, Лариси Литвинюк та Наталії Статкевич під редакцією Ігоря Седельника 'Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv'. Вступ до другого розділу 'ДУШПАСТИРСЬКЕ СЛУЖІННЯ' книжки: 'Душпастирство отця-францисканця Рафала Керницького розпочалось від вересня 1939 року і тривало 56 років, з яких 5 останніх - у сані єпископа. Початок священства співпав з початком II світової війни та приходом радянської влади у Галичину. Нові обставини та умови життя вимагали від нього великої сили духу, фізичної витривалості, мужності та героїзму. Своє чернече служіння та душпастирство о. Рафал поєднував ще й з підпільною патріотичною діяльністю - керував мережею зв’язкових у львівській Армії Крайовій.

Пройшов через три окупації Львова: радянську (від 25.09.1939р.), німецьку (від 28.06.1941р.) та знову радянську (від 27.07.1944р.). І хоча за своє довге і нелегке життя у різні його періоди о. Рафалу довелося бути громадянином аж 4-х держав - Австро-Угорщини, відродженої Польщі, Радянського Союзу та незалежної України, найважче було йому виживати як священику саме під радянською владою. 31 липня 1944 року о. Керницького разом з іншими членами штабу АК віроломно затримали та інтернували більшовики. Чотири роки радянських таборів не зломили молодого священика, який у якості капелана був моральною опорою для багатьох польських офіцерів та рядових. Відомий у конспірації як «Дзю­ньо», став ініціатором і організатором акцій непокори, у тому числі голодування, спричинених жахливими умовами утримання ув’язнених. Після повернення у квітні 1948 року до Львова почався новий період життя о. Рафала, який майже на півстоліття пов’язав його з кафедральним собором Успіння Пресвятої Діви Марії. Він побачив спустошене місто: усього 4 діючі католицькі святині (з 34-х, які були у 1939 році) та 6 священиків, які обслуговували духовні потреби хоча і поріділої, але все ще чисельної католицької громади. Рішення залишитися у Львові було остаточним і безповоротним, і почалася нелегка праця, що ускладнювалася постійними утисками та переслідуваннями влади. Формально свобода совісті була гарантована радянською конституцією, проте релігійна діяльність жорстко регламентувалась лише відправлянням богослужінь у приміщенні костелу (заборонені шлюби, хрещення, перебування у костелі дітей віком до 18 років та ін.). Давалося взнаки також підірване табірним життям здоров’я, хоча він ніколи не скаржився і не нарікав, а найкращими ліками від усіх хвороб вважав працю у катедрі. Виконуючи душпастирську послугу, їздив по Львову та околицях на велосипеді, потім на мотоциклі, а у поїздки на дальші відстані - автомобілем або літаком. О. Рафал Керницький після війни у митрополичій базиліці у Львові разом з отцями Станіславом Плошинським та Каролем Ястшембським відновив культ Євхаристії, започаткований ще блаженним Яковом Стрепою та продовжений святим Йосипом Більчевським. Кожної першої п’ятниці та першої суботи у базиліці виставляли Святі Дари, а перед найголовнішими урочистостями - Успіння та Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії відправляли новенни з виставлянням Святих Дарів. «Кісткою у горлі» влади була також допомога католицьких священиків отцям та вірним забороненої 1946 року Української Греко-Католицької Церкви. Саме за цю діяльність у 1957 році о. Керницького позбавили права працювати у катедрі. Та він влаштувався на світську роботу, працював переважно ночами, щоб удень мати можливість виконувати, хоча й таємно, душпастирську працю. Але завдяки наполегливості та підтримці віруючих через 8 років, 1965 року він знову відправляв у катедрі. 70-ті роки минулого століття знаменні для о. Рафала тим, що йому вдалося відродити жіноче чернече згромадження Сестер Францисканок Родини Марії. І хоча сестри ходили у світському одязі і працювали на державних роботах, вони стали надійною опорою для о. Рафала: допомагали у катедрі, катехизували дітей, опікувалися хворими та немічними.

Вже о 6 годині ранку о. Рафал був у катедрі, щоб сповідати, і кожні 15 хвилин виходив з конфесіоналу та йшов до Золотої каплиці для уділення Святого Причастя. Знав, що люди поспішають до праці, на навчання. Перед першими п’ятницями місяця відвідував хворих. Мав список осіб, яких постійно відвідував не лише у Львові, але й у Луцьку, Рівному, Івано-Франківську. Дбав про дітей і молодь, щоб вони брали участь у Євхаристійному житті, підготував групу катехиток, які у приватних помешканнях індивідуально вчили основам релігії, готуючи дітей до першого Причастя. Він і сам навчав молодь, готував міністрантів, хоругвянок, виїжджав з ними на прогулянки за місто. І щодня виконував усі свої обов’язки - відправляв Меси, сповідав людей, давав таємно шлюби, хрестив, ховав. І коли у 1974 році помер колишній канцлер митрополичої Курії та багаторічний в’язень радянських таборів о. Зигмунт Галуневич - останній священик, який співпрацював з ним у катедрі, то свій біль о. Рафал висловив на його похороні: «Чи буде ще хоча б один священик, який мене поховає?». Півроку працював сам, доки у жовтні з Риги не приїхав на допомогу молодий неопресвітер, випускник Ризької духовної семінарії о. Людвік Камілевський. У 80ті роки о. Рафал нарешті почав пожинати плоди своєї праці на ниві підготовки нових покликань: вихованці о. Рафала ставали поступово священиками. Отці Людвік Марко, Андрій Бачинський, Василь Павелко, Герард Лірик, Владислав та Целестин Дерунови, Петро Савчак та інші пройшли свій шлях до священства від міністранта у катедрі через Ризьку духовну семінарію і працювали у святинях Львова, Золочева, Жовкви, Рудок, Кам’янки-Бузької і навіть у Росії - у Воронежі. Упродовж багатьох десятиліть атеїстичної влади катедра була на грані за­риття, адже священика могли усунути від праці з будь-якої причини: за відступ від дозволених видів священицької послуги, наприклад, за роботу з дітьми та молоддю, за допомогу греко-католикам тощо. Могли також закрити святиню і через стан будівлі, знищеної війною та часом. Тому о. Рафал виявляв чудеса організаторських здібностей, щоб акумулювати значні кошти на ремонтні роботи, які у катедрі проводились майже постійно. Це завдяки зусиллям активістів парафіяльного комітету та о. Керницькому маємо нині таку чудову святиню. Новий, важливий етап душпастирської діяльності о. Рафала розпочався під кінець 80-х років, коли повіяв «вітер політичних змін», який привів до розпаду радянської імперії, і почалось відродження релігійного життя по всій Україні. Він активно організовував нові релігійні католицькі спільноти і звертався до влади з проханнями про передачу вірним колишніх сакральних споруд. Завдяки його допомозі до Різдва 1990 року вдалося повернути 42 костели, у т.ч. в Дрогобичі, Рудках, Жовкві, Яворові, Кам’янці-Бузькій. У червні 1989 року о. Рафал вперше за довгі роки одягнув францисканський габіт, коли приїхав до Польщі для участі у капітулі провінції у Глоговку. Того ж року спочатку у Кракові, а пізніше у Львові він урочисто відсвяткував ювілей - 50-річчя священствa. Знаменною подією для католиків України став перший візит до Львова восени 1989 року Апостольського адміністратора архідієцезії в Любачеві єпископа Мар’яна Яворського. О. Рафал особисто їздив зустрічати його на кордон разом з оо. М. Трофим’яком, Л. Камілевським та Й. Леговичем. Високого гостя спільнота вірних вітала як свого єпископа. Під час цього візиту і після його завершення о. Рафал перебував у піднесеному настрої, ніби передчуваючи, що грядуть грандіозні зміни, про які він міг тільки мріяти протягом довгих п’ядтесяти років. І це додавало йому сил, адже він вже мав 77 років, та попри поважний вік і хвороби все ж залишався енергійним та діяльним священиком.'.

Другий розділ містить дванадцять глав: 'Перші роки священства', 'Праця в АК та арешт', 'Душпастирство серед інтернованих', 'Повернення до Львова, початок праці у катедрі', 'Перше десятиліття душпастирства у катедрі', 'Переслідуваний, але не скорений', 'О. Рафал і костел св. Антонія у Львові', 'О. Рафал та стрийські католики', 'О. Рафал і згромадження Францисканок Родини Марії', '«Стільки мати праці і стільки зробити»', 'Нові покликання та перші кроки до Бога' та 'Початок відродження Церкви'.

Книжку можна буде придбати у костелі св. Антонія, а 10 вересня (після презентації) - у кафедральному соборі.

Останні публікації за рубрикою: МАС-МЕДІА, ВИДАННЯ / Книжки / 'Єпископ Керницький': 1) 01.10.2012 «Аудіо-книга про Слугу Божого єпископа Рафаїла Керницького OFM Conv»; 2) 10.09.2011 «Презентація книги про єпископа Рафала Керницького OFM Conv у Львівській катедрі»; 3) 05.09.2011 «Окремі сторінки книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»; 4) 18.08.2011 «Розділ 3 книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»; 5) 11.08.2011 «Розділ 1 книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»; 6) 08.08.2011 «Слова аєп. Мокшицького і о. Лізуна до книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»; 7) 04.08.2011 «Слово кард. Яворського до книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»; 8) 01.08.2011 «Вступ до книги ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»; 9) 28.07.2011 «Зміст книги 'Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv'»; 10) 25.07.2011 «Книга ‘Служив Богу і людям. Єпископ Рафал Владислав Керницький OFM Conv‘»;
Останні публікації за рубрикою: АРХІПАСТИРІ УКРАЇНИ / Вшанування, річниці: 1) 02.07.2018 «Блаженний єпископ Григорій Хомишин - пророк України»; 2) 29.06.2018 «Польща: 34 річниця інгресу єпископа Мар'яна Яворського до Любачівської прокатедри. Презентація IV тому альбому про Львівську архідієцезію»; 3) 27.05.2018 «У Києві відзначили другу річницю смерті єпископа Петра Мальчука»; 4) 24.05.2018 «34 роки тому професора о. Мар'яна Яворського призначили єпископом»; 5) 05.03.2018 «Фільм «Блаженний священномученик Григорій Хомишин»»; 6) 21.02.2018 «Двадцята річниця піднесенння до гідності кардинала 'in pectore' архієпископа Мар'яна Яворського»; 7) 18.02.2018 «До Луцька привезли нагробну плиту єпископа Шельонжека»; 8) 23.01.2018 «Польща: перепоховання останків єпископа Адольфа Шельонжека»; 9) 08.01.2018 «Фільм «Єпископи» на українському телеканалі «Культура»»; 10) 01.01.2018 «Урочистість Пресвятої Богородиці у Львівській катедрі та іменини митрополита»; 11) 27.12.2017 «Молитва за єпископа Ценського і деканальна зустріч духовенства у Золочеві на Львівщині»; 12) 19.12.2017 «Фільми «Єпископи», «XX сторіччя Кароля Войтили», «Кардинал Мар'ян Яворський», «Крізь Тернії» на українських телеканалах»; 13) 14.12.2017 «Радіо 'Марія': інтерв'ю єпископа Яна Собіло про поїздку в окупований Донецьк та інше»; 14) 27.11.2017 «Меса у Львівській катедрі, присвячена таємному єпископові Яну Ценському»; 15) 23.11.2017 «Двадцять друга річниця смерті єпископа Рафала Керницького»; 16) 19.11.2017 «Слуга добрий і вірний. У Житомирі дякували за 83 роки життя єпископа Яна Пурвінського»; ...
Останні публікації за рубрикою: АРХІПАСТИРІ УКРАЇНИ / Публікації, інтерв'ю: 1) 02.08.2018 «Радіо 'Марія': інтерв'ю єпископа Бучека про заняття йогою в храмі, зміни в Катехизмі та інше»; 2) 05.07.2018 «Пастирське звернення єпископа Віталія Скомаровського з нагоди 75 річниці Волинської трагедії»; 3) 03.07.2018 «Слово архієпископа Мечислава Мокшицького у 75 роковини Волинської трагедії»; 4) 25.06.2018 «Однозначно засуджуємо напади на табори ромів: звернення Конференції Римсько-Католицьких Єпископів в Україні»; 5) 13.06.2018 «Пастирське звернення єпископів Римсько-Католицької Церкви щодо проведення «Маршу рівності» в місті Києві»; 6) 21.05.2018 «Лист єпископа Віталія Кривицького щодо Всеукраїнської ходи на захист прав дітей і сімей»; 7) 31.03.2018 «Пасхальні привітання єпископа Віталія Скомаровського»; 8) 31.03.2018 «Великоднє вітання єпископа Антала Майнека»; 9) 31.03.2018 «Привітання єпископа Віталія Кривицького з Великоднем»; 10) 31.03.2018 «Пасхальне вітання архієпископа Мечислава Мокшицького»; 11) 29.03.2018 «Вітання єпископа Яна Собіло зі святом Воскресіння Христа»; 12) 29.03.2018 «Великодні побажання єпископа Мар'яна Бучека відвідувачам порталу «Костели і каплиці України»»; 13) 27.03.2018 «Пастирське звернення єпископів Римсько-Католицької Церкви щодо протидії пропаганді гомосексуалізму»; 14) 19.03.2018 «Пастирський лист єпископа Станіслава Широкорадюка щодо захисту моральних цінностей і викликів сьогодення»; 15) 16.02.2018 «Пастирський лист єпископа Віталія Кривицького на Великий Піст 2018»; 16) 15.02.2018 «Звернення єпископа Віталія Кривицького на Піст»; ...
Костели і каплиці України
Сторінки розділу «Події, документи і публікації / 2010-2018 РОКИ / 2011 / Серпень» були завантажені 114 212 разів
© 2014-2018 Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів)  &  Ігор Седельник (Львів)