' Вони нас втрачають | Костели і каплиці України

Костели і каплиці України

Покровитель України

св. Архангел Михаїл
   КАТЕДРИ, КОСТЕЛИ & КАПЛИЦІ   ПОДІЇ, ДОКУМЕНТИ & ПУБЛІКАЦІЇ    СВЯТІ, АРХІПАСТИРІ & ПАСТИРІ    
Події, документи і публікації / 2010-2018 РОКИ / 2016 / Липень: 33

08.07.2016UAPLА Вони нас втрачають
08.07.2016UAАПастирський лист єпископату з приводу річниці трагічних подій на Волині та у Східній Галичині
08.07.2016ЛввРКолишній та теперішній дерев'яні костели Пресвятого Серця Господа Ісуса у Солонському на Львівщині
07.07.2016ЛввПродовжується XVI Паломництво до санктуарію Матері Божої Більшівецької на Івано-Францівщині
06.07.2016КмПРВідпуст Матері Божої та ювілейні урочистості у Летичеві на Хмельниччині
06.07.2016ЛввСнятин, Львів і Тернопіль: розпочалось XVI Паломництво миру і поєднання до санктуарію Матері Божої Більшівецької на Івано-Францівщині
05.07.2016КвЖБердичів на Житомирщині: перша річниці смерті о. Амброзія Міцкевича
04.07.2016UAPLАЗвернення Блаженнішого Святослава та єпископів УГКЦ у Польщі з проханням про молитву за жертв польсько-українського протистояння
04.07.2016PLАDziękujemy za Wasz list i prosimy o wybaczenie krzywd zadanych naszym braciom Ukraińcom polskimi rękoma
03.07.2016ЛввvКостел у Львові на Личакові: флешмоб «Я – громадянин України, почуйте мене»
1 2 3 4
Вони нас втрачають
 08, Липень, 2016 Блог (може не предсталяти точку зору редакції)09.07.2016 13:43

Про те, що зміна влади в Польщі принесе нам істотне погіршення українсько-польських стосунків, я попереджував ще понад 13 місяців тому, пишучи, що «до влади в Польщі приходить політикум, який заради її, влади, збереження буде змушений підсичувати власний 'залізний електорат' нагнітанням певних історичних сюжетів. І ви знаєте, які сюжети я маю тут на увазі. Так, саме ті — з косами, вилами та іншим сільськогосподарським реманентом, застосовуваним зокрема й на Волині».

Тоді, у травні 2015-го, йшлося лише про зміну президента. Але з того часу в Польщі змінилися ще й парламент, і уряд. Уся повнота влади фактично належить одній партії. Саме тій, за якою згадуваний електорат.

Зрештою, що тут причина, а що наслідок? Різке псування наших стосунків з поляками стало можливим через політику керівної партії? Напевно. Але корінь проблеми значно глибше: прихід до влади саме такої партії став можливим через те, що в польському суспільстві протягом останнього десятиліття форсовано зростав, умовно кажучи, «запит на Волинську різанину». Тобто керівна політична партія нічого насправді не формує й не формулює — вона лише пристосовується до дедалі популярнішої тенденції, тримає носа за вітром.

З чого все почалося і звідкіля прийшло? Різного штибу дискусії з польськими колеґами, друзями й опонентами я проваджу вже скоро із чверть століття, десь так із 1992 року починаючи. Рівно стільки ж часу я невідривно стежу за Польщею, за її настроями і багато в чому дуже повчальними для нас успіхами. Я безліч разів писав для українських аудиторій про Польщу і для польських про Україну — і протягом дев'яностих, і «нульових», і теперішніх десятих років. Мої польські адресати й партнери — це вже навіть не десятки, це сотні імен. Тож, як мені здається, я вже маю власне (особисте) поле, сказати б, емпірики. Я дещо накопичив. Я маю що і з чим порівнювати, бо багато всього пам'ятаю.

Скажімо, я пам'ятаю те, що протягом усіх 1990-х років тема «Волинської різанини» якщо й виникала, то хіба в якихось дуже марґінальних середовищах. Натомість у, сказати б, мейнстримі про УПА, ОУН, Бандеру і т. ін. говорилося значно спокійніше й об'єктивніше, без ярликів та нетерпимості. Науковці й публічні інтелектуали обох країн поволі, але впевнено йшли до головного спільного здобутку тих часів — визнання взаємних провин і злочинів. Відома формула «Пробачаємо і просимо пробачення» залунала вперше не тепер, а ще тоді, на початку 1990-х.

Що трапилося потім, хто і яким чином «запалив наш тихий рай»? І як розуміти цей парадокс: що більше років минає від трагічних подій «Волинської різанини», то більшає напруга довкола неї, що аж дожили ми днів, коли ця тема — ледь не на кожних польських вустах? Чому 1993 року (50-та річниця) вона фактично темою не була, 2003-го вже ставала, але все ще в контексті взаємного пробачання, натомість 2013-го вона вже стала ледь не смисловим центром усього комплексу польського ставлення до українців та України? (За таких темпів її розкручування навіть не хочеться думати про те, що може нас чекати наступної річниці, скажімо, 2018-го чи 2023 року. Нагадаю, до речі, що 2013 року в Польщі при владі були не теперішні праві фундаменталісти, а дуже навіть ліберальні, проєвропейські й начебто проукраїнські діячі. Але й вони, як я розумію, намагалися тримати носи за вітром).

За моїми спостереженнями, активна присутність «Волинської різанини» в польських виданнях, медіях, передусім Інтернеті, а відтак і в масовій свідомості поляків починається десь після 2005 року. Кількома роками раніше в масовому обігу з'являється горезвісний фейк із замордованими дітьми. Його вже давно розвінчано, передусім у тій же Польщі, але тут, здається, той випадок, коли «осад усе одно залишився». Брехню розвінчано, але вона продовжує діяти.

2004 року в Україні відбулася Помаранчева революція. Участь у ній поляків, їхня підтримка київського Майдану були просто безпрецедентними. На Майдані біло-червоні польські прапори за кількістю поступалися хіба лише помаранчевим та синьо-жовтим. Саме з тих днів і ночей походить одна з найуспішніших кричалок того часу «Ukraina bez Putina!». Вона можлива лише польською мовою з її обов'язковим наголосом на передостанньому складі, завдяки чому прізвище російського президента вдалося заримувати.

Путін цю кричалку почув. Одним із уроків, які він з болем та стражданнями виніс із Помаранчевої революції, став той, що він зненацька усвідомив масштаби польсько-українського порозуміння та взаємних симпатій. Він же вважав (і йому так доповідали), що ми одні одних ненавидимо, що в наших стосунках домінують «привиди різанин». А тут, виявляється, цілком протилежний тренд.

Немає жодних підстав сумніватися в тому, що з 2005 року почалася систематична й дедалі активніша робота путінських виконавців, свідомих і несвідомих, щодо відновлення ненависті у своїх правах. Як тема «Волинської різанини» протягом кількох років задомінувала в медіях та соціальних мережах Польщі, як це робилося крок за кроком, як змінювалися формулювання і настрої (в бік загострення, звісно ж) — вартує особливого й копіткого дослідження a la Пітер Померанцев.

Ефекту інформаційної лавини (або якщо завгодно — епідемії) було досягнуто. Коли 2013 року наше суспільство знову вийшло на Майдан, цього разу, здавалось би, ще ближчий і зрозуміліший полякам, вони сприйняли його відчутно холодніше й відстороненіше і в будь-якому разі зовсім не так одностайно, як той перший у 2004-му. А польських журналістів, які дзвонили мені на Майдан зі своїх варшавських студій, цього разу цікавили вже не стільки прояви громадянської солідарності українців, скільки портрети Бандери і «націоналістичні боївки».

Тому задля виправлення вкрай неґативної ситуації, в якій інцидент з «Ot Vinta!» та інші малоприємні прикордонні пригоди останніх днів є лише сиґналами про панівну тенденцію, добре було би передусім усвідомити: над Польщею попрацювали, багато й ефективно. І не реагувати на це вже не можна. Справу запущено, й буде вельми непросто.

Для початку варто би перестати ховатися від Волинської теми і з відкритим заборолом дізнаватися правду, пояснювати, арґументувати й коментувати. Є цілий ряд запитань, на які, приміром, я хотів би почути відповіді від істориків.

Але до них уже наступного разу.

Юрій Андрухович,
8 липня 2016р.,
zbruc.eu

Останні публікації за рубрикою: ТАЇНСТВА, ОБРЯДИ, ПРОЦЕСИ / Прощення, примирення: 1) 05.07.2018 «Пастирське звернення єпископа Віталія Скомаровського з нагоди 75 річниці Волинської трагедії»; 2) 03.07.2018 «Слово архієпископа Мечислава Мокшицького у 75 роковини Волинської трагедії»; 3) 21.03.2018 «Польща-Україна: є криза, буде катастрофа»; 4) 13.03.2018 «Ukrainiec nie jest moim bratem! У Польщі погіршилось ставлення також до інших народів»; 5) 11.07.2017 «Спільна молитва у Павлівці на Волині за жертви Волинської трагедії 40-их років ХХст.»; 6) 27.04.2017 «Заява Українського інституту національної пам’яті щодо нищення братської могили вояків УПА в Польщі»; 7) 15.03.2017 «У співкатедрі Києва спільнота св. Егідія провела молебень за мир»; 8) 16.11.2016 «Молитва за мир у Київському співкафедральному соборі»; 9) 01.11.2016 «Урочистість Всіх Святих на Личаківському цвинтарі у Львові вже не об'єднує католиків обох обрядів!?»; 10) 26.08.2016 «Спільна пам'ять повинна нас об'єднувати: заклик українських та польських неурядових організацій»; 11) 25.08.2016 «Партія влади у Польщі переслідує найвідомішу польську письменницю за її українське походження»; 12) 25.08.2016 «Niech żyje Ukraina!»; 13) 08.08.2016 «Чому в польських рейтингах ненависті українці попереду німців?»; 14) 31.07.2016 «У Милошовичах на Львівщині відкрили пам’ятник українським жертвам Армії Крайової»; 15) 22.07.2016 «Заява Комітету Верховної Ради України у закордонних справах у зв’язку з ухваленням Сенатом і Сеймом Республіки Польща постанов від 7 і 22 липня 2016 року щодо Волинської трагедії»; 16) 10.07.2016 «Пастирське послання єпископа Віталія Скомаровського з нагоди 73 роковин Волинської трагедії»; ...
Останні публікації за рубрикою: ЦЕРКВА І… / Держава, суспільство / Жертви тоталітаризму, війн: 1) 05.07.2018 «Пастирське звернення єпископа Віталія Скомаровського з нагоди 75 річниці Волинської трагедії»; 2) 03.07.2018 «Слово архієпископа Мечислава Мокшицького у 75 роковини Волинської трагедії»; 3) 02.07.2018 «Меса у Львівській катедрі у 77 річницю знищення польських науковців»; 4) 29.06.2018 «Відпуст та освячення таблиці жертвам війни та репресій у Луцькій катедрі»; 5) 24.04.2018 «Харків: молебень перед катедрою у 103 річницю геноциду вірмен»; 6) 10.04.2018 «Молитви за жертви Смоленської трагедії в катедрах Львова та Луцька»; 7) 10.03.2018 «Молитва за загиблих в Сагрині у Польщі на Холмщині в 74-у річницю трагедії»; 8) 03.03.2018 «У Польщі молилились за загиблих в Павлокомі на Ряшівщині в 73-у річницю трагедії»; 9) 25.02.2018 «Молитва за загиблих в Гуті Пеняцькій на Львівщині в 74-у річницю трагедії»; 10) 13.12.2017 «Анджей Дуда в Харківській катедрі передав «Хрест пам'яті поляків, вбитих на цих теренах»»; 11) 23.11.2017 «Звернення римсько-католицьких єпископів з нагоди Дня пам’яті жертв Голодоморів та політичних репресій»; 12) 04.11.2017 «Меса за померлих у Харкові на Меморіалі жертвам тоталітаризму»; 13) 01.11.2017 «У Запоріжжі вшанували пам’ять жертв Великого терору 1937-1938 років»; 14) 01.11.2017 «Урочистість Всіх Святих на Личаківському цвинтарі у Львові»; 15) 29.10.2017 «У Сумах віддали шану полеглим під час ІІсв. війни польським воїнам»; 16) 28.10.2017 «Славута на Хмельниччині: меморіальна дошка, присвячена вбитому 100 років тому Роману Сангушко»; ...
Костели і каплиці України
Сторінки розділу «Події, документи і публікації / 2010-2018 РОКИ / 2016 / Липень» були завантажені 316 549 разів
© 2014-2018 Єпископ Мар'ян Бучек (Харків - Львів)  &  Ігор Седельник (Львів)