' Усна мова жителів Київської Русі свідчить про те, що єдиними її нащадками є українці! | Kościoły i kaplice Ukrainy

Kościoły i kaplice Ukrainy

Patron Ukrainy

św. Michał Archanioł
   KATEDRY, KOŚCIOŁY & KAPLICE   WYDARZENIA, DOKUMENTY & PUBLIKACJE    ŚWIĘCI, АRCYPASTERZE & PASTERZE    
Wydarzenia, dokumenty i publikacje / 2010-2018 LATA / 2018 / Listopad: 64

1 2 3 4 5 6 7
Усна мова жителів
Київської Русі свідчить про те,
що єдиними її нащадками є українці!
Miejsce wydarzeń: UKRAINA; Rubruki i podrubryki: 1. ІNNЕ / Język, 2. KOŚCIÓŁ І… / Państwo, spoleczeństwo / Państwowe i społeczne święta, 3. ІNNЕ / Historia; Źródła i autorzy: 1. Redakcja / Ze źródeł, 2. Świeckie / Źródła ukraińskie / Inni; Charakter materiałów: PUBLIKACJE / Artykuły, opowieści; Forma materiałów: 1. Teksty, 2. Zdjęcia
 09, Listopad, 2018 Artykuł, opowieść09.10.2018 17:28

До Дня української писемності та мови

У Київському соборі св. Софії відкрито написи тисячолітньої давнини, на яких присутні майже всі риси сучасної української мови, що свідчить про те, що кияни XI—XIII століть були не праросіянами, а праукраїнцями. Звичайно, йдеться про усну мову, адже навіть в Русі-Україні часів Б. Хмельницького іноземці фіксували дві мови (типове явище для середньовічної Європи) - церковнослов’янську, яка все ще використовувалася в Україні як літературна, та живу народну (руську). Церковнослов’янську створив Кирило із Солуня близько 863 року, проте справжня жива українська мова постала з праслов’янської, формуючись з VI по XVI століття.

І жива українська мова вдиралась в літературну церковнослов’янщину і змінювала потроху чужий правопис так, щоб він був легший для сприйняття українцями, бо переписувачі вносили риси власної вимови. «Читач може пересвідчитися, що в «Ізборниках Святослава» 1073, 1076 рр. достатньо ясно віддзеркалюється малоруська мова, – пише А. Кримський, – звичайно, не наша сучасна, а лише така, що її мали малоруські предки в XI ст.» Саме за висновок, що «мова Наддніпрянщини та Червоної Русі часів Володимира Святого та Ярослава Мудрого має здебільшого вже всі сучасні малоруські особливості» і знищило НКВД ученого на початку Другої світової війни.

Та в часи тих дискусій ще не були досліджені графіті. Написи, зроблені в давнину на стінах будівель, на відміну від писемних пам’яток, взагалі непідвладні примхам переписувача – видряпане на штукатурці надійно зберігається під пізнішими нашаруваннями олії впродовж століть. Написи, зроблені на внутрішніх стінах Софії та інших соборів княжого Києва стали об’єктом прискіпливих 30-річних досліджень Сергія Висоцького, вже перша монографія якого в 1966 році «потягнула» одразу на докторську. Що ж він відкрив на стінах Св. Софії? А. Кримський зазначав: «В українців X ст. з’являється дуже м’який звук І зі старого дифтонга Ѣ (ІЄ). Тоді як на півночі цей дифтонг з XI ст. почав обертатися на Є, в Києві XI ст. – на І. Це головна ознака української вимови того часу». Її ми і знаходимо в київських графіті: в морі, на Желяні, апріля.

Тут і зменшувальні, суто українські, форми чоловічих імен – Остапко, Іванко, Жадко (від Жаден), Марко, а також такі українські імена як Жизнобуд, Стефан, Трохим, Яким Домило, Іван Перегора, Михалько Неженович, Іван Сліпко, Пателей Стипко і т.д. Сучасне українське «прізвище» вигулькує в напису XII ст. – «Господи, помози рабу своєму, Ігнатові. А прізвище (ПРЪЗЪВИЩЬ) моє Саєтат». Поширений серед Софіївських графіті напис «Господи, помози рабу своєму» вінчають імена у типово українському давальному відмінку: Петрові, Василієві, Мареві, Ставрові, Нестерові, Федорові, Данилові тощо.

Ось чоловічі імена із закінченням на «о»: Судило (від Судислав), Данило, Тукало, Кирило, Орешко. В графіті княжого Києва ХІ-ХІІІ ст. також фіксуємо такі суто українські граматичні ознаки:
– кличний відмінок іменників: владико, Стефане, голово;
– закінчення «У» в родовому відмінку однини чоловічого роду: спору (з того спору);
– форму дієслів без «Т»: пече;
– дієслова минулого часу, що закінчуються на «В» : писав, ходив, молив;
– дієслова із закінченням «-ТИ»: долучити, писати, скончати;
– м’яке «Ц» наприкінці слів: чернець, (помилуй) Валерця, поможи Архипцю;
– прикметники втрачають на кінці «Я»: многопечальна, благодатнєша.

З-під офіційної церковнослов’янщини виринає жива українська лексика: «чернець, кволий, порося (автор напису кається, що з’їв його під час посту), бо, коли, посеред, батько…» Із А. Кримським солідарний академік Шахматов: «Мова Наддніпрянщини та Червоної Русі XI ст. – цілком рельєфна, певно означена, ярко-індивідуальна одиниця, і в ній аж надто легко і виразно можна розпізнати прямого предка сучасної малоруської мови».

Ось напис XI ст., який в російськомовному виданні С. Висоцького звучить «Мать, не желая ребёнка, бежала прочь». А в фотооригіналі «Мати, не хотячи дитичя, біжя гет», в книзі - «О горе тебе, Андроник», а в оригіналі – «О горе тобі, Андрониче». Поблизу фрески св. Фоки колишній моряк видряпав прохання до покровителя мореплавців наставити його і в справах життєвих. Тут і кличний відмінок у словах «Фоко» та «правителе», і українське «в морі». В графіті «Господи, помози рабу своєму Луці, владичину дяку» маємо перехід «к» в «ц» у давальному відмінку однини (Лука – Луці), і зміну приголосної «к» перед суфіксом «-ин» на «ч» (владика-владичин) – у повній відповідності із сучасним «Українським правописом». Те саме – в напису «Святополча мати» і в «батичино» (від «батько»). А завершує цей короткий огляд яскраве графіті княжих часів «А ворогов трясцею оточи», з яким важко не погодитись, особливо по відношенню до 'братнього' народу, який століттями краде українські історію, культуру та землі ...

Redakcja
(wg. materiałów startko.co.ua)

Publikacje ostatnie wg. rubruki: ІNNЕ / Język: 1) 20.08.2016 «Російські імена та прізвища в українськомовних ЗМІ: чи не час змінювати правила?»; 2) 24.05.2014 «Русскоязычная оболочка портала «Костелы и каплицы Украины» Харьковско-Запорожской диецезии»; 3) 22.04.2014 «Не отдадим наш русский язык россиянам!»; 4) 26.02.2014 «Politycy, zaprzestańcie spekulacjom językowym i narodowościowym!»; 5) 13.02.2014 «Portal «Kościoły i kaplice Ukrainy» diecezji Charkowsko-Zaporoskiej już w języku polskim»; 6) 27.03.2013 «Миро чи хризмо?»;
Publikacje ostatnie wg. rubruki: KOŚCIÓŁ І… / Państwo, spoleczeństwo / Państwowe i społeczne święta: 1) 11.11.2018 «100-річчя незалежності Польщі відзначили також у катедрах Одеси і Житомира»; 2) 11.11.2018 «Київська співкатедра: 100-річчя незалежності Польщі та молитва за загиблих у Січневому повстанні»; 3) 11.11.2018 «Львівська катедра: 100-річчя незалежності Польщі та молитва за загиблих у війні українців»; 4) 24.08.2018 «Пастирське звернення єпископів Римсько-Католицької Церкви з нагоди Дня Незалежності України»; 5) 23.08.2018 «Привітання єпископа Віталія Кривицького з Днем Незалежності України»; 6) 17.05.2018 «День вишиванки у Запорізькій співкатедрі-санктуарії»; 7) 10.09.2017 «В Крисовичах на Львівщині дякували за урожай віряни парафій Мостищини»; 8) 03.09.2017 «Обжинки в Стрілецькому на Львівщині»; 9) 22.08.2017 «Звернення римсько-католицьких єпископів із нагоди 26-ї річниці Незалежності України»; 10) 28.07.2017 «Звернення римсько-католицьких єпископів з нагоди 1029-ї річниці Хрещення Київської Русі»; 11) 24.06.2017 «Звернення римсько-католицьких єпископів з нагоди Дня Конституції України»; 12) 03.05.2017 «Молитва поляків Львівщини в катедрі у День Конституції 3 травня»; 13) 21.01.2017 «Звернення Римсько-Католицьких Єпископів в Україні з нагоди Дня Соборності України»; 14) 25.11.2016 «Спільне звернення Греко-католицьких і Римсько-католицьких Єпископів в Україні з приводу Дня пам'яті жертв голодоморів»; 15) 21.11.2016 «Звернення Конференції єпископів з нагоди Дня Гідності та Свободи 2016p.»; 16) 25.08.2016 «Niech żyje Ukraina!»; ...
Publikacje ostatnie wg. rubruki: ІNNЕ / Historia: 1) 18.11.2017 «Чи мала рацію Верховна Рада, зробивши 25 грудня святковим днем?»; 2) 23.03.2017 «Конференція «Віхи історії Римо-католицької церкви: розвінчання міфів» у Рівному»; 3) 25.08.2016 «Історики нарахували кілька назв України»; 4) 13.02.2016 «Уроки історії. Від рейхсконкордату до енцикліки»; 5) 11.07.2014 «В Запоріжжі хочуть перенести дату заснування міста на 800 років»; 6) 12.12.2013 «Відроджуємо історичну правду про християнізацію Русі-України у 860-х роках»; 7) 15.10.2013 «У Холмі знайдено мури церкви, яку звів король Данило Галицький»; 8) 21.08.2013 «Протистояння язичництва і християнства на Русі: від Оскольда до Володимира, ч. 4»; 9) 14.08.2013 «Протистояння язичництва і християнства на Русі: від Оскольда до Володимира, ч. 3»; 10) 07.08.2013 «Протистояння язичництва і християнства на Русі: від Оскольда до Володимира, ч. 2»; 11) 02.08.2013 «Протистояння язичництва і християнства на Русі: від Оскольда до Володимира, ч. 1»; 12) 28.06.2013 «Підписання у Варшаві українсько-польської деклараціі примирення»; 13) 28.06.2013 «Українсько-польська декларація примирення від 28.06.2013р.»; 14) 27.06.2013 «Архієпископ Юзеф Міхалік: частина провини за Волинську трагедію лежить на поляках»; 15) 26.06.2013 «Архієпископ Святослав Шевчук: у тексті українсько-польської декларації не звучатиме слово «геноцид»»; 16) 26.06.2013 «Таємниці козятинського костелу на Вінничині»; ...
Kościoły i kaplice Ukrainy
Strony rozdziału «Wydarzenia, dokumenty i publikacje / 2010-2018 LATA / 2018 / Listopad» były umieszczone 75 483 razy
© 2014-2018 Biskup Marian Buczek (Charków - Lwów)  &  Igor Sedelnyk (Lwów)