48111 Семиківці

Перша письмова згадка про Семиківці датується 1468 роком, у 1578-1600 роках мали статус містечка. 1870 року у селі проживало 628 мешканців, 1880 року - 788, а нині - близько 240 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Римо-католики Семиківців спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, у середині ХІХ століття перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у селі Росохуватець, яка пізніше стала самостійною, а 1906 року їх долучили до новозаснованої парафіяльної експозитури у Беневі (від 1925 року - самостійної парафії Матері Божої Святого Розарію).

48111 Бенева,
Шевченка, 36

Село Бенева (Бенява) вважається заснованим 1504 року, згадується також 1665 року. 1880 року у ньому проживало 737 мешканців, з яких 394 були римо- і 331 греко-католиками, нині ж у селі - близько 370 осіб. Входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові, проте у середині ХІХ століття перейшли до новоствореної парафіяльної експозитури у селі Росохуватець, яка пізніше стала самостійною. Приблизно тоді ж (ймовірно, 1854 року) коштом місцевої влади у Беневі було споруджено дерев'яну каплицю Матері Божої Святого Розарію.

47734 Настасів

Настасів згадується у документах у 1433, 1443 та 1449 роках, а також 28 лютого 1452 року, у 1570-1604 роках мав статус міста. На початку XVIII століття тут оселились переселенці з Мазовії. 1880 року тут проживало 2944 осіб, з них 2400 були греко- і 441 римо-католиками, 1890 року - 3124 мешканців, у тому числі 2493 українців і 516 поляків, нині ж село нараховує понад 1800 осіб.

Саме для польських переселенців місцеві землевласники Потоцькі збудували перший дерев'яний храм, яким опікувались спочатку домініканці, а від 1708 року - єзуїти. Головний вівтар костелу містив визнаний чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської, перенесений сюди 1709 року із греко-католицької церкви, де він тимчасово зберігався. Бічні ж вівтарі мали ікони св. Анни і св. Каетана.