59024 Чудей,
вул. Карпатська, 207

Вперше Чудей датується 18 червня 1646 року, згадується село також у 1658р. та 15 серпня 1707 року. В 1793р. на окраїні збудували фабрику з виробництва скла, яка проіснувала до 1890 року, у 1880р. запрацювала цегельна фабрика. 1900 року у Чудині проживало 2594 мешканців, у тому числі 806 німців і 17 поляків, 1944 року - 1624, нині - понад 5200 осіб. У радянські часи село від 1946 року називалось Межиріччям. Входило до Сторожинецького району, а від 2020р. - до Чернівецького.

Католики латинського обряду Чудина, чисельність яких в середині ХІХ століття становила три сотні вірних (у самому селі та на його окраїні, де містилась скляна фабрика), належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі. Саме тоді у селі і було збудовано костел.

60426 Корчівці

Корчівці (Корчешти, Корчовці, Корчевци) відомі у джерелах від березня 1654 року (посилання на 1462 рік, яке можна зустріти у літературі, стосується інших Корчівців). 1869 року у селі проживало 996 мешканців, 1880 року - 973, 1890 року - 1126, 1900 року - 1095, 1910 року - 1470, нині - понад 1700 осіб. Село входило до Глибоцького району, а від 2020 року є частиною Чернівецького.

Місцеві католики латинського обряду, чисельність яких протягом першої половини ХІХ століття не перевищувала півдесятка осіб, а перед І світовою війною була ще меншою, раніше не мали власної святині та відвідували костел Семи Скорбот Матері Божої у Старій Гуті, а також каплиці у сусідніх селах.

59034 Верхні Петрівці

Верхні і Нижні Петрівці вперше згадуються 11 липня 1610 року, раніше вони вважались одним поселенням під назвою Petroutz. 1900 року тут проживало 3704 мешканців, у тому числі 3341 румунів, 656 поляків і 300 німців, 1930 року - 2771 (зокрема, румунів 81,12%, поляків 11,91%), нині ж у Верхніх Петрівцях проживає понад 3700 мешканців, а в Нижніх - 3000.

З 1803 року у Петрівцях селились гуралі-католики з Чадецького округу в Словаччині на кордоні з Польщею та Чехією, які і склали ядро спільноти католиків латинського обряду. А місцеві римо-католики, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише півсотні, а перед І світовою війною зросла до трьох сотень вірних, належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі.

59035 Нижні Петрівці,
вул. Йоана Павла II, 18,
f.b.: dolne.piotrowce

Верхні і Нижні Петрівці вперше згадуються 11 липня 1610 року, раніше вони вважались одним поселенням під назвою Petroutz. 1900 року тут проживало 3704 мешканців, у тому числі 3341 румунів, 656 поляків і 300 німців, 1930 року - 2771 (зокрема, румунів 81,12%, поляків 11,91%), нині ж у Верхніх Петрівцях проживає понад 3700 мешканців, а в Нижніх - 3000.

З 1803 року у Петрівцях селились гуралі-католики з Чадецького округу в Словаччині на кордоні з Польщею та Чехією, які і склали ядро спільноти католиків латинського обряду. А місцеві римо-католики, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише півсотні, а перед І світовою війною зросла до трьох сотень вірних, належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі.

59035 Нижні Петрівці

Верхні і Нижні Петрівці вперше згадуються 11 липня 1610 року, раніше вони вважались одним поселенням під назвою Petroutz. 1900 року тут проживало 3704 мешканців, у тому числі 3341 румунів, 656 поляків і 300 німців, 1930 року - 2771 (зокрема, румунів 81,12%, поляків 11,91%), нині ж у Верхніх Петрівцях проживає понад 3700 мешканців, а в Нижніх - 3000.

З 1803 року у Петрівцях селились гуралі-католики з Чадецького округу в Словаччині на кордоні з Польщею та Чехією, які і склали ядро спільноти католиків латинського обряду. А місцеві римо-католики, чисельність яких у середині ХІХ століття становила лише півсотні, а перед І світовою війною зросла до трьох сотень вірних, належали до парафії Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії у Старій Красношорі.

80713 Сасів

Сасів вперше у документах згадується 15 жовтня 1439 року як Комарів. У 1615 році його власник Ян Данилович заснував тут місто з магдебурзьким правом і назвав його Сасом від імені свого гербу (потім - Сасовим), проте 1682 року містечко втратило магдебурзьке право. 1880 року у ньому (разом із кількома прилеглими поселеннями) проживало 3428 мешканців, у тому числі 1708 німців, 1196 поляків і 503 українців. 1957 року Сасів визнано селом. Нині у ньому проживає близько семи з половиною сотень осіб.

Парафію у Сасові фундував 27 вересня 1627 року засновник міста, який цього ж року збудував перший (дерев'яний) костел св. Йоана Хрестителя. Матеріально-фінансове забезпечення парафії збільшили 1631 року Софія Данилович та у 1687 і 1693 роках король Ян ІІІ. Останній цього ж, 1693 року (за душпастирства о. Казимира Пекарського) відбудував храм (теж із дерева) після його знищення, а також спорудив дзвіницю.

80664 Пеняки

Село вперше згадується у документах 1515 року як Пеняківці, є згадка також у 1532 році, а потім назву змінили на Пеняки. 1880 року тут проживало 1206 осіб, на початку ХХст. - 890, у тому числі 450 українців і 390 поляків, нині - понад півтисячі мешканців. 7 січня 1905 року у селі народився майбутній тайний єпископ Ян Ценський, родина якого володіла Пеняками. Село входило до Бродівського району, а від 2020 року - до Золочівського.

Муровану каплицю у Пеняках при дворі власників села Бєльських розпочали будувати їхнім коштом на початку 60-х років XVIII століття. Принаймні, 1766 року вона вже згадується під час візитації архієпископа Вацлава Сераковського сасівської парафії св. Йоана Хрестителя, до якої належали місцеві римо-католики. Дата 1767, розміщена на фасаді святині, вказує на рік завершення її спорудження.