Костели і каплиці України / ГОЛОВНА СТОРІНКА: 701


Єпископ Михайло Пивницький (1771 - 1845). Єпископ-ординарій Луцько-Житомирський (1831 - 1845), Єпископ-коад’ютор Луцько-Житомирський (1826 - 1831), Єпископ (1826)

Створено 24.09.2021 09:46

Єпископ Михайло Пивницький народився, ймовірно, на початку осені в греко-католицькій родині та був охрещений 29 вересня 1771 року в містечку Несухоїжі (нині - село Воля Ковельського району Волинської області). Навчався в середній школі у Володимирі(-Волинському), після чого вступив до греко-католицької семінарії у Вільнюсі, водночас студіюючи у Вільнюському університеті. 17 та 18 листопада 1795 року отримав дияконські та священничі свячення з рук Володимир(-Волинського) та Брестського греко-католицького єпископа-коад'ютора Арсенія Гловневського, василіанина.

Відтоді за побажанням єпископа А. Гловневського працював у Володимирі(-Волинському) викладачем теології греко-католицької Духовної семінарії та проповідником в греко-католицькій катедрі. 1797 року під впливом єпископа-коад'ютора Київського Каспера Цецішовського перейшов в латинський обряд. Вже у листопаді-грудні став почесним каноніком катедрального капітулу в Києві та секретарем і керівником єпископської канцелярії у Житомирі, від 1798 року - настоятелем парафії свв. Анни і Станіслава єп. мч. у Мацеєві (нині - Луків) на Волині, від 1799 року - дійсним каноніком капітулу у Житомирі, із 1803 року - кустошем Олицької колегіати на Волині, а з 1807 року - дійсним каноніком у Луцьку. У 1810 році призначений настоятелем парафії Воздвиження Святого Хреста у Ратному (на Рівненщині), а 1814 року - прелатом-схоластиком капітулу у Луцьку. У 1815 році, захистивши дисертацію у Вільнюсі, отримав ступінь доктора богослов’я і канонічного права, а наступого року став віце-офіціалом луцької консисторії і архідияконом луцького капітулу.



ЖИРІВСЬКЕ (Жирава). Колишня каплиця без титулу (1898). Львівська обл., Жидачівський р-н

Створено 23.09.2021 10:11

81776 Жирівське

Поселення Жирівське, яке раніше називали Жиравою чи Жеравою (не плутати із Жиравою біля Ходорова), відоме, принаймні, із XIX століття. У 90-х роках цього століття тут проживало понад 520 українців, майже 120 поляків та 20 німців. Нині чисельність населення становить менше чотирьох сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а тепер - до Стрийського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева. Наприкінці ХІХ століття за чисельності близько 130 осіб вони збудували коштом Людвика Чайковського муровану філіальну неоготичну каплицю із необароковим фасадом. У 1912 році вони перейшли до парафіяльної експозитури в Антонівці (після її виділення із материнської парафії у Кохавині).



АНТОНІВКА (Яйківці). Колишній костел cв. Антонія Падуанського (1903 - 1904). Львівська обл., Жидачівський р-н

Створено 22.09.2021 10:10

81776 Антонівка

У 1903 році о. Ян Тшопінський, настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева, на викуплених ним землях в українському селі Яйківці оселив колоністів-гуралів з Польщі, утворивши нове поселення Антонівку. 1946 року їх було репатрійовано до Польщі, а село Яйківці змінило назву на Антонівку. Нині тут проживає понад півтисячі мешканців. До 2020 року входило до Жидачівського району, а тепер - до Стрийського.

Для переселених римо-католиків на краю села Яйківці коштом згаданого вище о. Тшопінського у 1903-1904 роках перебудували господарську будівлю на філіальний костел парафії у Кохавині. 1904 року цей храм ним же був освячений під титулом cв. Антонія Падуанського (власне, це і дало назву новому поселенню). Святиню оснастили двома дерев'яними вівтарями зі старого кохавинського костелу (головний мав кам'яну скульптуру Матері Божої, а бічний - дерев'яну скульптуру cв. Антонія Падуанського).


Дієцезії і області
Статус
Санктуарії
Належність і стан
Титул
Вік
Духовенство
Не муровані
Інтернет