32011 Бубнівка

Перша письмова згадка про Бубнівку збереглась в документах 1775 року під назвою Цицвірівці, проте вже, принаймні, у другій половині ХІХ століття село називалось Бубнівкою (причому, Малою Бубнівкою у Юринецькій волості, щоб відрізнити її від іншої, Великої Бубнівки Трительниківської волості того ж Проскурівського повіту). Нині тут проживає чотири з половиною сотні мешканців. Село входило до Городоцького району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Швидше за все, католики латинського обряду до І світової війни належали до парафії Пресвятої Трійці у Сатанові, проте своєї святині не мали, а послуговувались парафіяльним костелом, який у 30-х роках зруйнувала радянська влада.

79028 Львів,
вул. Хлібна, 2a,
f.b.: sestryalbertynki

Наприкінці Xст. після занепаду держави білих хорватів східна частина цих земель була приєднана до Київської Русі. Невдовзі білі хорвати відновили свою державність, змінивши етнічну назву на русинів та галичан. У І половині XIIIст. король Данило заснував Львів, а 1272 року було перенесено столицю Галицько-Волинської держави з Холма до Львова. Після приєднання Галичини у 1349р. до Польщі король Казимир надав Львову у 1356р. магдебурзьке право.

У XVIст. львівські родини Шимоновичів та Бернатовичів заклали в цих околицях свої пасіки, які з часом були забудовані садибами львівських передміщан, що займалися переважно городництвом і бджільництвом. У 1957-1960рр. цю територію забудували малоповерховими будинками за типовими проектами, а в 1960-1980-х роках - багатоповерховими стандартними будинками.

1 листопада 2017 року черниці із згромадження Сестер Альбертинок повернулись до Львова, щоб після сторічної перерви знову служити тут бідним, знедоленим і хворим людям в дусі свого засновника св. бр. Альберта Хмельовського, а 4 листопада 2019 року розпочали на Пасіках будівництво притулку для бездомних жінок і матерів із дітьми.

11000 Олевськ

Назву міста пов’язують з іменем Овруцького князя деревлян Олега Святославовича, який наприкінці Xст. заснував Олегове городище (Олегеск, Олегськ та потім Олевськ). В документах Олевськ вперше зустрічається 1488 року. 20 вересня 1641 року отримав магдебурзьке право, а 1796 року став волосним центром з населенням 472 осіб. 1870 року тут проживало 1292 мешканців, 1889 року - 2000, нині - понад 10 тисяч. Статус міста - з 2003 року, був райцентром, а від 2020 року входить до Коростенського району.

Перший храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії в Олевську фундував 25 січня 1669 року місцевий власник Йосиф Кароль Немірич - перший католик у цій родині. При цьому пожертвувані села мали забезпечити не тільки спорудження храму, але й монастиря кармелітів та їх діяльність. Наступного року кармеліти офіційно прийняли цю фундацію та розпочали тут служіння, збудувавши свій дерев'яний костельно-монастирський комплекс.

77071 Нижня Липиця

Вперше у джерелах Липиця (ще до поділу на Нижню і Верхню, який відбувся у другій половині XVIст.) згадується 12 березня 1436 року, є також згадки у 1438, 1447, 1465, 1466, 1474 і 1492 роках. 1880 року тут проживало 1077 мешканців, з яких лише сотня була римо-католиками, 1935 року - 1620, 1939 року - 1730, нині ж - лише трохи більше семи сотень осіб. Село входить до Івано-Франківського району, хоча до 2020 року було у Рогатинському.

Католики латинського обряду села належали до парафії Імені Пресвятої Діви Марії у Підвисокому. 1907 року, коли їх чисельність перевищила 130 вірних, коштом, в основному, місцевих власників Руссоцьких і завдяки іншим пожертвам у Нижній Липиці було споруджено та освячено філіальну муровану каплицю.

48114 Соколів

Перша писемна згадка про Соколів датується 1444 роком, згадується також у 1487-1488 роках, а 1564 року вважався містечком. У 1870 році у селі проживало 1021 мешканців, 1880 року - 1215, у тому числі близько вісім сотень римо-католиків, 1910 року - 1423, 1931 року - 1562, нині ж - трохи більше півтисячі осіб. Соколів входив до Теребовельського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Золотниках. 1912 року, коли їх чисельність перевищила тисячу вірян, у Соколові почали готуватись до спорудження власного храму. Власник села Станіслав Сємєнський-Лєвіцький, який саме тоді продавав свій маєток Владиславу Серватовському, подарував парафії під костел старезну корчму разом із земельною ділянкою.

48115 Золотники

Перша писемна згадка про Золотники датується 1410 роком, наступна - 28 листопада 1435 року. У 1485р. поселення отримало магдебурзьке право та згадується як місто у 1459, 1469 і 1485 роках. 1890 року тут проживало 2081 мешканців, у тому числі 1240 греко- і 616 римо-католиків, нині - понад 1700 осіб. Від січня 1940р. до 30 грудня 1962р. Золотники були райцентром, потім увійшли до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського. У 1984р. втратили статус міста, ставши селищем міського типу, а з 1991 року є селом.

Парафія у Золотниках заснована у серпні 1459 року коштом їх власника Михайла Золотницького (Вільчека). Тоді чи трохи раніше постав перший костел (вочевидь, дерев'яний), який мав титул Матері Божої, св. Станіслава, св. Войтеха, св. Йоана Хрестителя і св. Миколая. Був знищений татарами у першій половині XVII століття та відновлений, проте 1648 року його знову потрібно було відбудовувати.

47523 Підвисоке

Перша документальна згадка про Підвисоке - 30 січня 1447 року, згадується також у 1524 і 1558 роках. 6 березня 1595 року отримало магдебурзьке право, підтверджене 31 грудня 1626 року (називалось також Високе). Потім містечко занепало і наприкінці XVIIст. знову стало селом. 1870 року тут проживало 314 мешканців, 1880 року - 331, у тому числі 175 римо-католиків, нині - близько 270 осіб. Село входило до Бережанського району, а від 2020 року є частиною Тернопільського.

У 1618 році місцевий власник Ян Висоцький фундував у Підвисокому парафію, тоді ж чи трохи раніше постав також перший (дерев'яний) костел під титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. 1716 року занотовано, що вбогу парафію, яка не мала настоятеля, а лише - вікарія, передадуть під опіку препозита бережанського шпиталю.