18.01.2021
ІВАНО-ФРАНКІВСЬК (Станіславів), костел Христа Царя, зовні та внутрі
Створено 18.01.2021 14:12
ЧОРНОКОЗИНЦІ. Колишній костел св. Йосифа / свв. Станіслава і Мартина (1608). Хмельницька обл., Кам'янець-Подільський р-н
Створено 18.01.2021 11:36
32333 Чорнокозинці
Чорнокозинці вважаються заснованими 1367 року, із середини XVст. до кінця XVIIIст. належали Кам'янець-подільському катедральному капітулу та були резиденцією
місцевих єпископів. 1519 року отримали статус міста, якому 1578 надали магдебурзьке право. Нині є селом із населенням понад чотири сотні мешканців.
Чорнокозинський замок, побудований наприкінці XIV - на початку XV століть, використовувався в якості резиденції кам'янець-подільськими єпископами.
І, принаймні, двоє з них у Чорнокозинцях завершили своє земне життя - Миколай Лабунський (1467 року у замку) та Миколай
Дембовський (1757 року у літньому палаці, який у 1716-1721 роках біля підніжжя замкової гори збудував єпископ Стефан Рупневський).
Архієпископ Миколай Дембовський (1693 - 1757). Митрополит-архієпископ Львівський (1757), Архієпископ (1757), Єпископ-ординарій Кам'янець-Подільський (1742 - 1757), Єпископ (1742 - 1757)
Створено 15.01.2021 11:21
Єпископ Миколай Дембовський народився у грудні 1693 року на теренах Плоцької дієцезії у знатній заможній родині гербу Єліта, з якої походять ще три єпископи, з них
ще один Кам'янець-Подільський - Ян Йосиф Дембовський. Був охрещений 17 грудня цього ж року. Духовний шлях обрав ще в молодості, що не завадило
йому робити світську кар'єру серед королівських секретарів, проте тривалий час зволікав із свяченнями. І лише 18 грудня 1729 року, вже у статусі каноніка варшавського
та настоятеля бєльського був рукоположений в священники.
7 вересня 1730 року став ще й сохачевським настоятелем, а 11 червня наступного року - каноніком Краківського катедрального капітулу. Після смерті короля Августа ІІ
підтримав його сина як кандидата на трон, після коронації якого міг бути упевненим в успішності своєї як церковної, так і світської кар'єри. Зокрема, 1735 року отримав
посаду Великого коронного писаря та мєховського генерального препозита, потім - каноніка Плоцького катедрального капітулу, а 1739 року - варшавського архідиякона.
14.01.2021
РУДКИ (Львівська обл.), костел Успіння Пресвятої Діви Марії (санктуарій Рудківської Божої Матері), зовні та внутрі
Створено 14.01.2021 12:16
ХАЖИН. Костел Божого Милосердя (200? - 201?). Житомирська обл., Бердичівський р-н
Створено 14.01.2021 11:04
13374 Хажин,
вул. Двірська, 24
Хажин 2011 року відзначив 400-річчя свого заснування. Нині тут проживає понад тисяча мешканців, а село, як і раніше, належить до Бердичівського району.
Станом на 1886 рік Хажин входив до складу Семенівської волості та вже мав свою католицьку каплицю латинського обряду, яка, вочевидь, не пережила радянську владу.
Принаймні, місцевим римо-католикам довелось, ймовірно, у двохтисячних роках будувати мурований костел.
РАДИВИЛІВ. Колишній костел Семи Скорбот Пресвятої Діви Марії (1933 - 1934). Рівненська обл., Радивилівський р-н
Створено 13.01.2021 11:01
35311 Радивилів,
вул. Почаївська, 22
Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста.
Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району.
Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.
Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Новий дерев'яний храм постав 1760 року, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний костел
Пресвятої Діви Марії Скорботної збудували 1841 року. У 1933-1934 роках на місці цієї дерев'яної святині коштом Йосифа Нагродського, Козакевича
та інших вірян із міста і навколишніх сіл було споруджено мурований храм. Відомо, що протягом цього часу щодня на будові працювало понад тридцять майстрів та
більше сотні підручних.
РАДИВИЛІВ. Колишній костел Пресвятої Діви Марії Скорботної (1841). Рівненська обл., Радивилівський р-н
Створено 13.01.2021 11:01
35311 Радивилів
Радивилів вперше у документах згадується 24 травня 1564 року, причому - як містечко. У 1866р. став волосним центром, а 1870 року йому присвоєно статус міста.
Із 1939 року був районним центром. У 1940р. місто перейменували на Червоноармійськ, а 3 березня 1993р. повернули стару назву. Тепер належить до Дубенського району.
Чисельність населення - понад 10 тисяч мешканців.
Відомо, що, принаймні, 1672 року тут вже був костел. Станом на 1726 рік цей чи інший храм, що його замінив, вже не існував.
Новий дерев'яний костел постав 1760 року завдяки зусиллям настоятеля о. Павла Моклака, проте 1840 року згорів. Черговий дерев'яний храм збудували
1841 року під керівництвом настоятеля о. Станіслава Сагатовського.
