32462 Броварі

У 1960 році села Гниляки і Пожарницю об'єднали в одне село Пожарницю, а через сім років Пожарницю приєднали до Броварів. Село Пожарниця (Пожаринці) відоме, принаймні, від 1868 року, у 1893р. тут проживало 244 мешканців, 1905 року - 290. Гниляки 1893 року мали 42 селян, 1905 року - 98, а Броварів як самостійного населеного пункту 1905 року ще не існувало (вони були присілком села Дерев'яне). Нині в об'єднаному селі Броварі мешкає понад дві сотні осіб.

Католики латинського обряду, принаймні, Пожарниці та, очевидно, і навколишніх сіл раніше належали до парафії Відвідин Пресвятої Діви Марії у Китайгороді. І тоді своєї святині вони не мали.

31523 Новокостянтинів
вул. Цегельна, 5/2

Поселення вважається заснованим наприкінці XVI століття. 1600 року отримало магдебурзьке право, привілеї поновили 10 березня 1625 року (після знищення містечка татарами). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько 1600 мешканців, 1893 року - дві тисячі, 1900 року - майже 5 тисяч, а 1905 року - вже 7528, нині ж село нараховує лише півтисячі осіб. До 2020 року входило до Летичівського району.

Перший костел (ймовірно - дерев'яний) існував у Новокостянтинові вже у XVII столітті, проте був знищений під час турецької окупації Поділля. Його відбудували 1738 року (теж, швидше за все, із дерева).

32000 Городок,
вул. Ванагса, 14,
+380 (3851) 315-83

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич та знищений в середині XVIст. парафіяльний дерев'яний костел св. Анни замінили мурованим парафіяльним храмом під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVIст., відновленим 1718 року. Черговий парафіяльний мурований костел на місці попереднього збудували у 1767–1779 роках та консекрували 1826 року під титулом св. Станіслава і св. Йоана Хрестителя.

32000 Городок

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

Споруджений 1496 року у Городку-Новодворі на правому березі річки Смотрич в якості парафіяльного дерев'яний костел св. Анни в середині наступного століття було знищено. Новий і вже мурований парафіяльний храм під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії збудував співвласник Городка Миколай Гербурт у своїй частині містечка на лівому березі Смотрича у 80-х роках XVI століття. Цей костел отримав усе фінансово-матеріальне забезпечення попередньої святині (у вигляді земельних наділів і в грошовому - десятин), а 1598 року фундатор суттєво його збільшив.

32000 Городок

Роком першої писемної згадки про Городок вважається 1362, згадується також у 1392 і 1456 роках як Бедрихів Городок та Новодвір. У першій половині XVIст. став волосним центром. Турецька окупація 1672-1699рр. зменшила його населення, тому був заселений мазурами з-за Вісли і Сяну. Лише 1786 року Городок отримав міські права. У 1795р. став повітовим центром. Статус міста отримав 1957 року (перед тим був селищем міського типу). На початку 80-х років ХІХст. тут проживало 7500 мешканців, 1893 року - 7459, 1905 року - 8120, нині - понад 15 тисяч осіб. Був райцентром, а від 2020 року входить до Хмельницького району.

У 1496 році біля фортеці на правому березі річки Смотрич коштом місцевих власників Михайла та Андрія Новодворських збудували в якості парафіяльного дерев'яний костел св. Анни, проте в середині XVI століття він був знищений великою міською пожежею під час нападу татар.

32240 Новосілка

Новосілка вперше згадується в документах 1404 роком, є також згадки у 1469, 1538, 1616 і 1632 роках. У другій половині XVIII століття село належало родині архіпастирів Львівських Фердинанда і Каетана Кіцьких. В середині 80-х років тут проживало приблизно 280 мешканців, 1893 року - 538, 1905 року - 645, нині - понад півтисячі осіб. До 2020 року село входило до Деражнянського району.

Перший (дерев'яний) костел постав у Новосілці 1599 року (можливо, коштом тодішніх місцевих власників Клоновських). На жаль, щодо наступних храмів у селі протягом XVII та майже всього XVIII століть інформація відсутня.

31612 Кутківці,
вул. Центральна, 19

Перша згадка у документах про Кутківці датуться 1493 роком, є згадки також у 1537, 1565 і 1581 роках. Принаймні, від 1870 року село належало родині архіпастирів Львівських Фердинанда і Каетана Кіцьких. На початку 80-х років тут проживало приблизно 970 мешканців, 1893 року - 1133, 1905 року - 1543, нині - менше 1400 осіб. До 2020 року село входило до Чемеровецького району.

Будівництво сучасного мурованого костелу в Кутківцях розпочав своїм коштом місцевий власник Каетан Ковальковський, завершилось воно, в основному, 1786 року. Август Кіцький, до якого перейшли місцеві маєтності після одруження із Маріаною Ковальковською, 1789 року фундував заснованій ним тоді парафії значне фінансово-матеріальне забезпечення, зокрема, 900 злотих на утримання настоятеля, 400 - для вікарія, земельні ділянки під храмом, парафіяльним домом та іншими костельними спорудами, а також орну землю та луки. Пізніше парафія отримала ще й інші пожертви від власників сусідніх сіл.

32424 Ганнівка

Село Ганнівка відоме у джерелах, принаймні, від 1817 року. На початку 80-х років ХІХ століття тут проживало близько пів тисячі мешканців, 1893 року - 631, 1905 року – 683, нині село нараховує сім сотень осіб. До 2020 року входило до Дунаєвецького району.

Католики латинського обряду Ганнівки раніше належали до парафії св. Архангела Михаїла у Дунаївцях. Своєї святині вони не мали, тому доводилось долати майже десяток кілометрів, щоб потрапити на богослужіння до парафіяльного костелу.

Єпископ Олександр Виговський народився 1649 року в українській православній шляхетській родині (Лучичів) гербу Абданк. Його батько був рідним братом українського гетьмана Івана Виговського, а Йосиф, брат Олександра - греко-католицьким єпископом Луцьким і Острозьким. Охрещений 25 (15 за юліанським календарем) березня 1653 року на Замойщизні у Польщі. Змінив віросповідання на католицьке перед навчанням у семінарії. У 1681 році отримав нище свячення, а пізніше - три наступні (субдиякона, диякона і священника). Опісля призначений прелатом-кантором Київської кафедральної капітули та (завдяки підтримці короля Яна ІІІ Собеського) - каноніком катедр у Плоцьку і Вроцлавку, а 1689 року - абатом бенедиктинського монастиря Святого Хреста на Лисій горі. Після двох провальних голосувань насильно впроваджений на цю посаду 1690 року замість обраного та підтриманого Святішим Отцем іншого священнослужителя. У 1696р. король за три місяці до своєї смерті призначив його також духовним референдарем Великого литовського князівства.

Підтримав курфюрста Саксонії Августа II Фрідріха, обраного королем Польщі в червні 1697 року. Більше того, прислужився в захопленні на Вавелі оригінальних королівських клейнодів для проведення церемонії його коронації в Кракові, а також в інших справах. Із вдячності за послуги король номінував о. Виговського Луцьким єпископом-ординарієм 9 вересня 1701 року (після смерті архіпастиря Франциска Пражмовського 3 вересня цього ж року). Проте Святіший Отець підтвердив це призначення лише 1 жовтня 1703 року, зобов'язавши номінанта реорганізувати в повіреній дієцезії Духовну семінарію та відновити єпископську курію. 18 листопада цього ж року був висвячений на єпископа у варшавській колегіаті св. Йоана Хрестителя ординарієм Познанським Миколаєм Станіславом Свєнціцьким, який раніше був єпископом Київським (співконсекратори - єпископ-помічник Гнєзненський Стефан Антоній Мдзевський, колишній єпископ-помічник Луцький, та єпископ-помічник Перемишльський Павло Константин Дубравський, який був адміністратором вакантної Луцької дієцезії).

32060 Купин

Поселення Купин відоме, принаймні, з 1407 року, згадується у документах також у 1455, 1493 і 1526 роках та пізніше. Потім вважалось містечком. В середині 80-х років у ньому проживало 1100 мешканців, 1893 року - 1256, 1905 року - 2789, нині - понад сім сотень осіб. У 1923-1931 роках Купин був районним центром. До 2020 року село входило до Городоцького району.

Колишній кармелітський храм Пресвятої Трійці у Купині царська влада 1832 року передала православним, які використовували його як Троїцьку церкву. Віряни містечка, приєднані до парафії св. Станіслава у Городку, послуговувались цвинтарною мурованою каплицею, збудованою 1820 року місцевою власницею вдовою Тадеуша Грабіни Терезою (із Стадницьких), в якій відтоді ховали членів її родини (попередніх власників Стадницьких хоронили в крипті збудованого ними костелу).