1 2 3

Архієпископ Йосиф Алоіз Кесслер (1862 - 1933). Архієпископ-емерит (1930 - 1933), Єпископ-ординарій Тираспольський (1904 - 1929), Єпископ (1904 - 1930)

Створено 29.04.2015 12:43, змінено 25.09.2020 12:00

Тираспольській єпархії належали
більша частина Одесько-Сімферопольської
та південна частина Харківсько-Запорізької дієцезій

Архієпископ Йосиф Кесслер народився 12 серпня 1862 року в Лує (Острогівка) Самарської губернії Російської імперії в католицькій сім'ї німецького етнічного походження. Початкову освіту отримав у земскій школі. Закінчив Тираспольську Малу і Вищу Духовні семінарії у Саратові, а також Католицьку Духовну академію в Санкт-Петербурзі, отримавши ступінь магістра богослов'я. Рукоположений в священники 4 березня 1889 року.

У 1889-1891 роках служив вікарієм катедри у Саратові і викладав латинську мову у місцевій семінарії. У 1891-1895 роках був адміністратором парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Сімферополі в Криму, з літа 1895 року по 1899 рік працював настоятелем парафії Різдва Пресвятої Діви Марії в німецькому поселенні Зульц (Шульцева, Малашівська) на Миколаївщині, яке у рядянські часи повністю знищили разом з храмом, а з 15 вересня 1899 року по 1903 рік - у Кишиневі. 1903 року став інспектором Саратовської семінарії, а в 1904 році - каноніком Тираспольского капітула.

Важливі події історії святинь та служіння архіпастирів
Поточна дата: жовтень, 02
1641 - закладено наріжний камінь костелу Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Богородчанах на Івано-Франківщині;
1905 - костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Новогорівці на Запоріжжі освятив єпископ Тираспольський Йосиф Кесслер;
1910 - костел Знайдення Святого Хреста у Рихтичах на Львівщині консекрував єпископ Йосиф Пельчар;
2004 - призначений титулярним архієпископом Polymartium та Апостольським нунцієм в острівних державах Карибського моря майбутній Апостольський нунцій в Україні о. Томас Галліксон;
2005 - єпископ Ян Пурвинський реконсекрував костел Воздвиження Хреста Господнього у Фастові на Київщині;
2010 - єпископ Мар’ян Бучек освятив відновлений інтер'єр костелу св. Архангела Михаїла у Павлограді на Дніпропетровщині;
2016 - єпископ Віталій Скомаровський освятив відновлену ззовні усипальницю Руліковських колишнього костелу Ісуса Христа у Великій Мотовилівці на Київщині;
Наступна дата: жовтень, 03
1824 - висвячений на єпископа митрополитом Августином Грубером у Зальцбурзі майбутній архієпископом-митрополит Львівський о. Франциск Лушин;
1993 - єпископ Ян Ольшанський освятив наріжний камінь костелу Пресвятого Серця Господа Ісуса у Шаргороді-Розкоші на Вінничині;
2020 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив пам'ятник св. Йоану Павлу ІІ в парафії Пресвятої Трійці у Нижанковичах на Львівщині;
2021 - відновлений храм Преображення Господнього у Правдиному на Херсонщині консекрував єпископ Станіслав Широкорадюк;
Не знайшли свого храму у списку подій?
Повідомте про подію за адресою rkc.in.ua@ukr.net

7 квітня 1904 року призначений єпископом Тираспольської єпархії, висвячений на єпископа 28 жовтня 1904 року в костелі св. Катерини в Санкт-Петербурзі. Його правління відзначилось значним розвитком дієцезії. Розширив Малу і Вищу Духовну семінарії у Саратові, заснував видавництво і типографію, які 1907 року було переведено в Одесу, сприяв роботі чоловічих і жіночих чернечих орденів і згромаджень.

Відвідав практично всі парафії своєї величезної єпархії, уділивши 75 тысяч миропомазань, освятил 31 храм, у тому числі костели св. Миколая (1905р.) у Дніпродзержинську (Кам'янському) і Успіння Пресвятої Діви Марії (1905р.) у Дніпровому (Ямбурзі) на Дніпропетровщині, св. Йосифа (1906р.) у Дніпропетровську, Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1906р.) у Ялті в Криму, Різдва Пресвятої Діви Марії (1907р.) у Бердянську, св. Йосифа (1908р.) у Кучургані (Страсбурзі) на Одещині, Різдва Пресвятої Діви Марії (1909р.) у Кіровограді (Єлизаветграді), св. Климентія i св. Катерини (1909р.) у Кольчугіному (Кроненталі), cв. Антонія Падуанського (1910р.) у Новоселівці (Гальбштадті, Катюшиному) на Миколаївщині, св. Ап. Петра (1913р.) і св. Климентія (1913р.) в Одесі. 14 серпня 1918 року покинув резиденцію у Саратові через наступ більшовиків і за десять днів пішком дійшов до Одеси. Розшукувався чекістами, оскільки останні знайшли його пастирський лист, у якому погрожував відлученням від Церкви усім, хто допомагатиме більшовикам. У січні 1920 року покинул території, які контролювались радянською владою, та виїхав в еміграцію до Румунії. Там протягом двох років перебував у парафії в Красній, яка належала Тираспольській дієцезії.

У січні 1922 року емігрувал у США, де зібрав 32 тис. доларів для постраждалих від голоду німців в СРСР, які потім таємно були поділені священиками для вірних у його дієцезії. Вернувся в Європу и проживав у Берліні. 7 листопада 1929 року відрікся від урядування дієцезією, а 23 січня 1930 року Папа Пій XI номінував його титулярним архієпископом Босфору. Залишок життя провів у Зінновіці в Німеччині, де і помер 9 грудня 1933 року. Похований в Орнбау поряд з іншим Тираспольським єпископом Францом Цоттманом.

Написав книжку по історії Тираспольськой дієцезії 'Geschichte der Diözese Tyraspol' (Dickinson, 1930р.).

Архіпастирі
Сан
Хронологія
Святість
Духовенство
Архіпастирське служіння
Єпископська консекрація
Пастирське служіння
Рукоположення в священники
Народження
Інтернет