Єпископ Фелікс Павло Турський (1729 - 1800). Єпископ-ординарій Краківський (1790 - 1800), Єпископ-ординарій Луцький (1771 - 1790), Єпископ-ординарій Холмський (1765 - 1771), Єпископ (1765)

Єпископ Фелікс Турський народився в шляхетській родині гербу Рогаля 14 січня 1729 року в Чарноцині на теренах Гнєзненської архідієцезії (Польща), де і був охрещений 26 січня. Навчався в колегіях оо.-місіонерів в Ласку та Ловічі, в останньому 6 січня 1747 року прийняв нижче свячення (з рук єпископа-помічника Гнєзненського Кшиштофа Добінського). Пізніше продовжив студіювати в Римі, де 17 квітня 1754 року захистив докторат із церквовного та цивільного права. А ще до того 17 лютого цього ж року Тодійський єпископ-ординарій Gerolamo Formagliari (Італія) рукоположив його в пресвітори, уділивши також піддияконські та дияконські свячення 2 та 10 лютого відповідно.

Цього ж, 1754 року став каноніком Гнєзненського митрополичого капітулу, трохи пізніше - варшавської колегіати св. Йоана Хрестителя, а згодом отримав посаду варшавського офіціала (це окрім препозитури в Калішу та настоятельства в Яворові). Від 1759 року якийсь час був також препозитом Гнєзненського митрополичого капітулу. У 1763 році став головою Головного Коронного Трибуналу.

Новообраний король Станіслав Август Понятовський 25 січня 1765 року номінував о. Турського на посаду правлячого єпископа Холмського, що було підверджено Святішим Отцем Климентієм XIII 22 квітня цього ж року. А вже 16 червня його висвятив на єпископа у Холмі єпископ-ординарій Луцький Антоній Воллович за участю ще двох єпископів-співконсекраторів. Після смерті 21 червня 1767 року примаса Владислава Лубенського (колишнього архієпископа-митрополита Львівського) адміністрував Гнєзненську архідієцезію.

4 березня 1771 року за королівським поданням ще з минулого року призначений Апостольською Столицею єпископом-ординарієм Луцьким. Вів дуже активне політичне життя (зокрема, був членом кількох конфедерацій; від опозиції у 1773-1775 роках приймав участь в сеймі першого поділу Польщі, а 18 вересня 1773 року підписав документ цього поділу). Тому більшість своїх архіпастирських обов'язків доручив своїм єпископам-помічникам, яких мав аж четверо. Під час його урядування 1781 року пожежа завдала Луцьку величезної шкоди, знищивши не тільки частину міських будинків, але й також Луцьку катедру. Її відновлення визнали недоцільним, тому кафедру було перенесено до післяєзуїтського костелу свв. Петра і Павла.

2 червня 1790 року король номінував єпископа Турського на посаду правлячого єпископа Краківського, а 29 листопад цього ж року Папа Пій VI погодив це призначення. Десятиріччя його урядування в цій дієцезії було затьмарене подіями, пов'язанми із остаточною втратою державності Річчю Посполитою. Помер у Кракові 31 березня 1800 року, похований у крипті королівської катедри на Вавелі.

ІНШІ АРХІПАСТИРІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж