Костели і каплиці України / ГОЛОВНА СТОРІНКА: 811

ЛИСТОПАДІВКА (Богудзенька). Костел св. Йоана Хрестителя. Вінницька обл., Козятинський р-н

Створено 19.03.2014 12:04, змінено 07.07.2020 12:00

22112 Листопадівка

Датою заснування поселення Листопадівка, яке до 1933 року називалось Богудзенька, вважається 1847 рік. Більшість мешканців цього невеличкого села були поляками. Нині тут проживає менше сотні селян.

Місцевий мурований костел у Богудзеньці було споруджено ще у царські часи (наприкінці XIX - на початку XX століть) як філіальну каплицю парафії Пресвятої Трійці у Хмільнику. Після революції святиню закрили, проте під час ІІ світової війни вона знову запрацювала. 1947 року її було реставровано.


СНОВСЬК (Щорс). Каплиця Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (200?). Чернігівська обл., Сновський р-н

Створено 18.03.2014 11:36, змінено 06.07.2020 12:00

15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65

Поселення виникло у 60-их роках XIX століття під назвою Коржівка як робітниче селище під час будови Лібаво-Роменської залізниці. Пізніше це поселення, розташоване на річці Снов, отримало назву Сновськ - таку ж, як і древній давньоруський Сновськ, який разом зі Стародубом і Новгород-Сіверським був був одним з трьох основних сіверських градів, проте розміщувався далі на південний захід, на теренах нинішнього Седніва. 1923 року Сновськ став районним центром, а 1924 року - містом. У 1935 році його перейменували на Щорс, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.


САМГОРОДОК. Костел св. Анни / св. Вікентія де Поля (1882). Вінницька обл., Козятинський р-н

Створено 13.03.2014 10:34, змінено 07.07.2020 12:00

22163 Самгородок

Поселення Самгородок вважається заснованим 1602 року. Було містечком і центром волості, а в радянські період якийсь час - районним центром, проте нині є селом з населенням близько 1870 мешканців.

Місцеві римо-католики, яких за переписом 1897 року було 622 особи, належали до парафії свв. Апп. Петра і Павла у Копіївці. У 1882 році у Самгородку постав сучасний мурований філіальний костел, споруджений коштом Копчинського. Ймовірно, що тоді він мав титул св. Вікентія де Поля. У 40-х роках ХХ століття храм було закрито.


ЛЕБЕДІВКА. Костел св. Станіслава єп. мч (1925 - 1927). Житомирська обл., Новоград-Волинський р-н

Створено 12.03.2014 10:32, змінено 01.07.2020 12:00

11784 Лебедівка,
вул. Радянська

Село Лебедівка, яке до 1961 року називалось Слобода-Чернецька, вважається заснованим 1890 року. Проте поселення, насправді, значно старіше, оскільке тоді місцева римсько-католицька парафія вже існувала. У селі проживали переважно поляки, проте пізніше тут стали селитись також українці з Черкаської області. Нині чисельність місцевого населення не перевищує трьох сотень.

У 1923 році парафія у Свободі-Чернецькій нараховувала майже 5 тисяч вірних. У 1925-1927 роках тут збудував сучасний дерев'яний костел майстер Свідерский із синами.


КРИЖОПІЛЬ. Костел Воздвиження Хреста Господнього (2004 - 2011). Вінницька обл., Крижопільський р-н

Створено 27.02.2014 11:11, змінено 08.07.2020 12:00

2460? Крижопіль

Поселення Крижопіль разом із залізничною станцією виникло під час будівництвом залізниці Київ-Одеса у 1866-1870 роках та отримало назву від села Крижопіль, розташованого за 17 км від селища. Є районним центром з 1923 року та селищем міського типу з 1938 року, в якому нині проживає понад 8600 мешканців.

Раніше римсько-католицького храму тут не було. Після падіння комуністичного режиму місцевих католиків латинського обряду обслуговували францисканці (орден Братів Менших) з парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Городківці. 2004 року тодішній настоятель цієї парафії бр. Йоан Дуклян Павлюк OFM розпочав будівництво мурованого костелу у Крижополі.


НАВАРІЯ. Костел св. Валентина / Успіння Пресвятої Діви Марії (1739 - 1748). Львівська обл., Пустомитівський р-н

Створено 18.02.2014 12:18, змінено 27.05.2020 12:00

81105 Наварія

У 1578 році Наварія отримала магдебурзьке право. Нині - це село, де проживає майже півтори тисячі мешканців.

У 1618-1621 роках татари знищили у Наварії перший (дерев'яний) костел, споруджений наприкінці XVI - на початку XVII століть. 1630 року пожежа знищила наступний дерев'яний храм, збудований коштом Е. Гумницької. У 1641-1645 роках було споруджено муровану святиню (також за кошти Е. Гумницької). У 1645 році цей костел консекрував єпископ А. Сжедзинський. 1648 року храму завдали шкоди козаки Б. Хмельницького, проте він швидко був відновлений.

У 1739 році святиню через поганий технічний стан частково розібрали. До 1748 року на її місці за проектом архітектора Б. Меретина коштом родини Венявських збудували новий мурований костел, оздоблення (за участю художника А. Тавеллі) та оснащення якого тривало ще кілька десятиліть. 25 червня 1758 року у цьому храмі єпископ Перемишльський Вацлав Сераковський вручив митрополичий палій новопризначеному Львівському митрополиту Владиславу Лубенському. 1766 року було споруджено дзвіницю за кошти П. Полейовського. 12 липня 1774 року архієпископ Вацлав Сераковський консекрував храм. У 1902, 1907, 1928-1929, та 1938 роках відбувалися ремонти святині. З березня 1946 року по 1991 рік костел перебував закритим (склад). 23.05.1991р. храм було освячено. Нині його, в основному, відремонтовано.


ВОРЗЕЛЬ. Каплиця Вищої Духовної Семінарії Пресвятого Серця Ісуса (1995). Київська обл., міста

Створено 23.01.2014 11:41, змінено 02.07.2020 12:00

08296 Ірпінь-Ворзель,
вул. Червоноарміська, 1,
+380 (4597) 473-71

Будівництво дачного селища Ворзель розпочалось на початку XX століття. 1938 року Ворзель отримав статус селища міського типу. Підпорядкований Ірпінській міськраді. Проживає у селищі близько 6600 мешканців. При місцевій залізничній станції у Ворзелі була невеличка каплиця, яку зруйнували за радянської влади.

Будинок семінарії у Житомирі було споруджено ще у 1756-1757 роках, проте розпочала вона свою діяльность лише 6 травня 1785 року, коли затвердили її статут. На початку 40-х років XIX століття семінарія переїхала до монастиря оо.-франциканців, яких царська влада змусила покинути Житомир. А їхній храм (нині - св. Йоана з Дуклі) став семінарійним під титулом св. Антонія Падуанського. У 1876 році царат закрив семінарію, проте вже через 5 років її було відновлено. У квітні 1919 року, після встановлення у Житомирі більшовицької влади семінаристи були змушені переїхати до Олики, пізніше - до Гнєзна у Польщі, і лише у 1922 році семінарія запрацювала у Луцьку, де вона перебувала до 1941 року.


Дієцезії і області
Статус
Санктуарії
Належність і стан
Титул
Вік
Духовенство
Не муровані
Інтернет