ЗЕЛЕНІВКА (Грос Вердер, Кляйн Вердер). Колишній костел Матері Божої Святого Розарію (177?). Чернігівська обл., Ніжинський р-н

16552 Зеленівка

У 60-х роках XVIII століття німецькі переселенці з Майнца, Пфальца, Вюрцбурга, Швабії та інших місць заснували поселення Ґрос Вердер і Кляйн Вердер. Згодом їх чисельність зросла від 647 осіб 1859 року до 1470 осіб 1901 року. З серпня 1943 року розпочалась евакуація етнічних німців до Німеччини, а залишені ними будинки після деокупації були заселені вихідцями з Росії та Білорусі. У червні 1945 року село Грос Вердер перейменували в Зеленівку, Кляйн Вердер - у Малозеленівку, а пізніше їх об’єднали в одне село Зеленівка. Нині у ньому проживає менше трьох сотень мешканців. Належало до Бахмутського району, а тепер - до Ніжинського.

Дерев’яний із березових колод на цегляному фундаменті костел у Ґрос Вердері під керівництвом о. Вільміка збудовали, скоріше за все, у 70-х роках XVIII століття, хоча й інколи наводяться більш пізні дати 1796 і навіть 1821 років (переселенці були переважно католиками, то ж не могли так довго обходитись без своєї святині, хіба що спочатку була споруджена тимчасова каплиця). Храм, збудований місцевими будівничими під керівництвом німців-замовників з характерними для православних святинь елементами, багато разів ремонтували - у 1827, 1857, 1868, 1883-1885 та 1904 роках.

НІЖИН. Костел cвв. Апп. Петра і Павла (2007 - 2012). Чернігівська обл., Ніжинський р-н

16600 Ніжин,
вул. Семашко, 12А/43,
+380 (4631) 411-00,
f.b.: 1884178288555701

Вперше Ніжин як Нежатин згадується у Літописі Руському за Іпатіївським списком у 1078 році, а з 1147р. відомий як Уненіж. 1320 року місто згадується як Ніжинське городище, а 1514 року вже називається Ніжин (правда, до 1941 року зустрічається також назва Ніжень). 26 березня 1625 року Ніжину надали магдебурзьке право, яке 1831 року скасував цар Микола І. У 1648-1782рр. місто було центром Ніжинського полку. Нині - районний центр з населенням понад 70 тисяч мешканців.

Відомо, що король Зигмунт ІІІ заклав у місті домініканський осідок, який був зруйнований пізніще козаками. У 1746 році у Ніжині було відкрито готичний Петропавлівський костел для офіцерів-німців, які служили в російському гарнізоні міста. Храм за радянської влади закрили, а 1948 року знищили.

ПРИЛУКИ. Каплиця Пресвятого Серця Господа Ісуса (200?). Чернігівська обл., Прилуцький р-н

17500 Прилуки,
вул. Житня, 21

Першу письмову згадку про Прилук-город можна знайти у «Повчанні» дітям князя Володимира Мономаха, де вона датується 1085 роком. Далі 1092 року половці напали на Київщину і взяли міста Пісочен, Переволоку і Прилуки. Місто згадується також 1138 року. Татаро-монголи 1239 року його знищили, після чого воно відбудувалося лише у XVст. столітті українськими князями Глинськими і згадується в документах 1459 роком. У 1482р. його знову було зруйновано (кримською ордою). 1582 року король Сигізмунд III надав прилуцьку маєтність князям Вишневецьким, місто отримало магдебурзьке право. 1648 року стало осідком Прилуцького козацького полку. Нині є центром району з населення понад півсотні тисяч мешканців.

СНОВСЬК (Щорс). Каплиця Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (200?). Чернігівська обл., Корюківський р-н

15200 Щорс,
вул. Р. Люксембург, 65

Поселення виникло у 60-их роках XIX століття під назвою Коржівка як робітниче селище під час будови Лібаво-Роменської залізниці. Пізніше це поселення, розташоване на річці Снов, отримало назву Сновськ - таку ж, як і древній давньоруський Сновськ, який разом зі Стародубом і Новгород-Сіверським був був одним з трьох основних сіверських градів, проте розміщувався далі на південний захід, на теренах нинішнього Седніва. 1923 року Сновськ став районним центром, а 1924 року - містом. У 1935 році його перейменували на Щорс, з 2016 року - знову Сновськ. Населення - понад 11 тисяч мешканців.

Відомо, що, принаймні, 1897 року у Сновську вже був костел, який, зокрема, згадують станом на 1926 рік, проте відсутня інформація про те, що з ним сталось пізніше.

ЧЕРНІГІВ. Костел Зіслання Святого Духа (2003 - 2011). Чернігівська обл., Чернігівський р-н

14000 Чернігів,
вул. Київська, 20,
+380 (462) 67-66-44

Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року - до Великого князівства Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. - Малоросійської губернії, з 1808р. - Чернігівської губернії. У 1925-1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром. Населення - понад 288 тисяч мешканців.

У 1992-1993 роках у Чернігові було зареєстровано владою спільноту римо-католиків, яка ціле десятиліття безуспішно добивалась повернення старої святині Успіння Пресвятої Діви Маріїта св. Йоана Хрестителя, спорудженої у І половині XIX століття. Тому 2002 року зусиллями оо.-облатів почалося будівництво нового храму та монастирського будинку.

ЧЕРНІГІВ. Колишній костел Успіння Пресвятої Діви Марії та св. Йоана Хрестителя (1838). Чернігівська обл., Чернігівський р-н

14000 Чернігів,
ріг вул. П'ятницька, 31

Наприкінці VIIст. тут виникло укріплене городище, яке стало центром племені сіверян. З IXст. поселення увійшло до складу Київської Русі, а вперше Чернігів згадується в літописі під 907 роком. В XI-XIII століттях був центром Сіверщини і Чернігівського удільного князівства. У 1353р. Чернігів увійшов до складу Великого князівства Литовського і Руського, а 1503 року - до Великого князівства Московського. У 1618р. перейшов від Московії до Речі Посполитої. У 1623р. місто отримало магдебурзьке право, а з 1635 року стало центром Чернігівського воєводства. Зі середини XVIIст. Чернігів увійшов до складу Козацько-Гетьманської Держави і став центром Чернігівського полку. Після ліквідації Гетьманської Держави з 1782р. був центром Чернігівського намісництва, з 1797р. - Малоросійської губернії, з 1808р. - Чернігівської губернії. У 1925-1932рр. Чернігів був центром Чернігівської округи, а з 1932р. є обласним центром. Населення - понад 288 тисяч мешканців.