BEDNARÓW. Dawny kościół p.w. Najświętszego Serca Jezusa (1889). Iwano-Frankiwski obw., Kałuszski r-n

77350 Боднарів

Перша згадка про Боднарів датується 1442 чи навіть 1421 роком, є також згадка 20 жовтня 1466 року. На початку 80-х років ХІХ століття село мало понад 1100 мешканців, 1900 року - 1613 жителів (1526 українців і 87 поляків), 1939 року - 2020, у тому числі 1870 українців і 130 поляків, нині - понад 2400 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Валентина у Калуші. За чисельності вірних у Боднарові лише близько чотирьох десятків у другій половині 80-х років завдяки зусиллям та коштам калуського настоятеля о. Адальберта (Войтеха) Кляйна та інших жертводавців у селі було збудовано дерев'яний костел, який освятили 1889 року під титулом Пресвятого Серця Ісуса.

BEDNARÓWKA. Dawny kościół p.w. św. Teodora M. (1888). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78233 Боднарів

Боднарів до 1940 року був Боднарівкою. Заснували його 1799 року як присілок села Середній Майдан. Близько 1880 року на південній околиці Боднарівки, заселеною переважно українцями, постала колонія польських переселенців, яку називали Боднарівкою Польською чи Новою. Нині село є найменшим у Коломийському районі (не путати із Боднаровим Калуського району) та має лише півсотні мешканців.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. Вже через вісім років після заснування польської колонії, 1888 року у Боднарівці (причому, не у самій колонії, а в селі) коштом землевласників Юстина Марцелія, Віктора Мрозовецького та інших вірян було збудовано філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1905 року.

BEREZÓW NIŻNY. Dawna kaplica bez wezwania (1892). Iwano-Frankiwski obw., Kosowski r-n

78615 Нижній Березів

Нижній Березів як частина єдиного до XVII століття Березова ввжається заснованим 993 року, проте в документах вперше згадується 1412 року. Є також згадки у 1415 і 1483 роках. 1880 року у селі проживало 1254 мешканців, у тому числі 1015 греко- і 174 римо-католиків, нині ж село має понад 1200 осіб.

Місцеві католики латинського обряду належали до локальної капеланії, яка потім стала самостійною парафією Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, у Яблунові. В середині та наприкінці ХІХ століття їх чисельність становила близько 180-190 вірних, проте перед І світовою війною збільшилась до трьох сотень осіб.

BŁUDNIKI. Dawna kaplica p.w. Imenia Matki Boskiej (1910). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77161 Блюдники

Вперше письмово Блюдники згадуються 1412 року як містечко, в якому проживала шляхта. Наступні згадки - у 1413, 1415, 1435, 1438, 1447 і 1478 роках. Від 1623 року були власністю францисканського монастиря Святого Хреста у Галичі (ймовірно, аж до його ліквідації австрійською владою). 1880 року тут проживало 1049 жителів, у тому числі 913 греко- і 33 римо-католиків, 1939 року - 1630, з них 1490 українців-греко-католиків, 60 поляків і 40 українців-римо-католиків, нині ж - понад 700 осіб. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Власники Блюдників в парку поблизу свого палацу збудували приватну муровану каплицю, яка містила скульптуру св. Онуфрія. Ця святиня вперше згадується у схематизмі Львівської архідієцезії у 1876 році, хоча споруджена була значно раніше, можливо навіть наприкінці XVIII століття.

BOHORODCZANY. Kościół p.w. Nawiedzenia Najświętszej Maryi Panny (1741 - 1759). Iwano-Frankiwski obw., Iwano-Frankowski r-n

77701 Богородчани,
вул. Шевченка, 61,
f.b.: 100075647123316

Богородчани (перша згадка в документах датується 3 січня 1441 роком, згадуються також 1485 року), ймовірно, у першій чверті XVIIст. стали містом. У 1786р. тут проживало лише 1134 мешканців, у 70-х - 80-х роках ХІХст. - близько 4600, з них приблизно 1790 греко- і 800 римо-католиків, 1900 року - 4706, 1910 року - 4378, у тому числі 1647 укрaїнців, 795 поляків i 6 німців, нині - понад 8200 осіб. У 1854-1932рр. містечко було центром повіту, у 1940р. стало селищем міського типу і центром району, а 2020 року увійшло до Івано-Франківського району.

6 лютого 1691 року власниця містечка Констанція Потоцька, отримавши ще рік тому, 15 січня дозвіл архієпископа Константина Ліпського, підписала фундаційний акт заснування у Богородчанах монастиря оо.-домініканців та парафії. Вже 1708 року мурований (а не дерев'яний, як подають деякі джерела) костел був не тільки повністю викінченим, але й мав вже багате оснащення, проте монастир збудували справді дерев'яним.

BOHORODYCZYN. Dawny kościół p.w. Narodzenia Najświętszej Maryi Panny (1882). Iwano-Frankiwski obw., Kołomyjski r-n

78238 Богородичин

У першій документальній згадці 1436 року поселення називається Бродачином. Пізніше ця назва переросла у сучасну. Наприкінці 30-х років тут проживало майже 1600 мешканців, з них - 770 поляків, 200 з яких було переселено у міжвоєнний період. Нині у Богородичині менше півтисячі селян.

Місцеві римо-католики, майже половину яких становили українці, належали до парафії св. Архангела Михаїла у Хотимирі. Перша філіальна каплиця у селі постала 1855 року, а 1882 року її замінила інша святиня, збудована коштом вірян та місцевого власника Антонія Шадбея. 1904 року її було відреставровано.

BOLECHÓW. Kościół p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (181?). Iwano-Frankiwski obw., Kałuszski r-n

7720? Болехів,
Січових Стрільців, 13

Болехівські землі відомі ще з 1238-1239рр., проте датою першої письмової згадки про поселення вважають 1371 рік. Згадується також 1476 року, цього століття називався Болеховом Волоським. У 1603р. отримав магдебурзьке право. У 80-х роках XVIIIст. до міста прибули німецькі колоністи. Тоді тут проживало понад три тисячі мешканців, через століття - близько 3700, 1939 року - 11700, у тому числі 4700 українців-греко-католиків, 1400 поляків, 1000 українців-латинників і 700 німців. У 1944-1964рр. Болехів був райцентром, потім увійшов до Долинського району, а 1993 року став містом обласного підпорядкування, яке нині нараховує понад 10 тисяч осіб.

У Болехові не пізніше 1593 року вже існував дерев'яний костел під титулом Святого Хреста. А парафію фундував 11 січня 1607 року місцевий власник Миколай Гедзинський. Наступного року його коштом було споруджено перший (дерев'яний) храм Успіння Пресвятої Діви Марії, проте ця святиня повністю згоріла разом із усім костельним оснащенням 6 січня 1730 року (внаслідок необережного поводження з вогнем міністрантів).