78100 Городенка,
вул. Володимира Великого, 1

Уперше в літописах Городенка згадується 1195 року як поселення землеробів та ремісників, було власністю галицького князя Ярослава Осмислова. У XVст. тут було збудовано замок. 13 лютого 1668 року король Ян II Казимир надав Городенці магдебурзьке право. У радянські часи місто стало районним центром. Населення - понад 9 тисяч мешканців.

Спочатку римсько-католицька парафія була заснована у містечку Михальче, яке у XV-XVII століттях було вагомішим за Городенку (до неї і належали городенківці). На початку XVII століття у Городенці вже була своя святиня, яка згадується серед знищених під час турецько-татарських нападів 1618-1621 років.

78023 Делева

Уперше в документах село згадується 1427 року, коли король Владислав Ягайло віддав його парафії свв. Миколая і Катерини у Коропці в якості фінансового забезпечення її діяльності, що залишалось незмінним аж до ХХ століття, та надав Делеві магдебурзьке право, обмежене юрисдикцією настоятеля коропецької парафії. Проте поселення є старшим, про що свідчать розташовані на його території два городища та шість давньоруських підплитових поховань. 1939 року в Делеві проживало 1950 мешканців, з них 1930 українців (1670 греко-католиків і 260 римо-католиків), 10 поляків та 10 євреїв. Нині ж тут понад 1700 селян. Належало село до Тлумацького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Зрозуміло, що нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії у Коропці. Першу каплицю (дубову) у Делеві було збудовано у другому десятилітті XVIII століття коштом коропецького настоятеля о. Ігнатія Божина. А наступна і вже мурована святиня постала 1912 року завдяки о. Михаїлу Папроцькому. Її збудували за найменшим (на 200 вірян) із трьох типових костельних проектів львівського архітектора Тадеуша Обмінського.

78442 Делятин
вул. 16 липня, 211a

Вперше Делятин згадується у документі від 9 березня 1400 року, потім - 16 травня 1440р. і 1 липня 1443р., а також 27 квітня 1495 року. Від 1554 року вважається містом, в якому 1579 року проживало 465 мешканців. Від 1772 року був центром повіту. 1880 року у Делятині проживало понад 4 тисячі осіб (понад чотири сотні римо-католиків), 1921 року - 3513 українців, 1576 євреїв та 875 поляків, нині ж - понад 8200 мешканців. З 1940 року є селищем міського типу (у 1940-1941рр. навіть був центром району).

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Надвірній. Хоча ще 1820 року архієпископ Андрій Анквіч пропонував створити у Делятині душпастирський осередок, до якого увійшли б 13 навколишніх сіл (450 вірних), проте капеланію під патронатом Релігійного Фонду було засновано урядом лише 31 липня 1857 року. Цього ж року на пам'ять про візит у Делятин цісаря Франца-Йосифа, що відбувся 1851 року, коштом центрального та місцевих урядів і добровільних пожертв розпочали будівництво сучасного мурованого костелу за проектом інженера Кюна, адаптованого Гумбертом.

78252 Джурків

Поселення, яке називалося Боярщина, пізніше - Луги, потім - Жюрков і нарешті - Джурків, відоме у документах із 1398 року як Жюрков. У 1939 році село мало 2870 мешканців, з них 2640 українців (1630 греко-католиків і 1010 римо-католиків), 150 поляків та 80 євреїв, нині ж тут проживає понад 1300 селян.

Спочатку католики латинського обряду Джуркова належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці, яку обслуговували бернардини. В середині 80-х років XIX століття у селі збудували філіальну дерев'яну каплицю та освятили її 1876 року. У 1901 році Джурків отримав парафіяльну експозитуру, яку 1909 року дозволили піднести до рангу парафії, проте відбулось це лише у 1925 році. У 1932 році парафіяльний храм грунтовно відремонтували.

77141 Дитятин

Першу письмову згадку про Дитятин містить грамота короля Владислава ІІ Ягайла від 10 березня 1424 року, якою село перейшло у довічне володіння львівських архієпископів. 1430 року Дитятин отримав магдебурзьке право; принаймні, у 1594-1615рр. згадувався як місто, але у другій половині XVIIст. втратив цей статус. На початку 80-х років ХІХст. мав 673 мешканців (475 греко- і 105 римо-католиків), 1939 року - 1210 (переважну більшість становили українці), а нині - лише півтисячі. Під час польсько-більшовицької війни 16 вересня 1920 року поблизу відбулася битва, звана «Польськими Термопілами». Село належало до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.

Місцеві католики латинського обряду спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках, а на початку ХХ століття увійшли до новоствореної експозитури у Бокові, яка пізніше стала самостійною парафією св. Анни. Тоді у Дитятині було понад дві з половиною сотні вірян.

77502 Долина,
вул. Міцкевича, 7,
+380 (3477) 202-37, 262-67

Від 1112 року ченці місцевого Вознесенського монастиря вели літопис заснованої у 979 року Долини. На 1403 рік припадає перша згадка про поселення у документах, а 1418 року Долина отримала магдебурзьке право, підтверджене 1525 року королем Сиґізмундом І Старим. 1869 року у місті проживало 6638 мешканців, з них 2135 римо-католиків та 2076 греко-католиків, а у 1939 році - 10400, у тому числі 3600 поляків і 3550 українців. Нині ж населення міста - понад 20 тисяч осіб. До 2010 року було райцентром, а тепер належить до Калуського району.

У 1426 році у Долині було споруджено перший (дерев'яний) костел коштом війта Михайла Лочки, який 12 травня 1429 року також фундував заснуванння тут парафії. 8 липня 1469 року король Казимир IV підписав наступний фундаційний акт парафії після знищення храму татарами. У 70-х роках XVII століття було збудовано новий дерев'яний костел. Станом на 1763 рік ця чи чергова дерев'яна святиня, що мала три вівтарі (головний св. Анни та бічні св. Йосифа і Матері Божої Святого Розарію), вже вважалась малопридатною.

7741? Єзупіль

Єзупіль (до 1597 року - Чешибіси) згадується у документах вперше 7 листопада 1435 року, а 1443 року поселення отримало магдебурзьке право і далі вважалось містечком. У 1940-2003 роках Єзупіль називався Жовтень. Нині є селищем міського типу з населенням понад 2800 мешканців, яке раніше входило до Тисменицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Перший костел в Чесибісах занотовано 1443 роком, а 1489 роком - місцевого душпастиря. У XVIст. парафія стала протестантською, але вже наприкінці цього століття згадується серед католицьких. У 1598 році власник Єзуполя Яків Потоцький збудував на місці спаленого татарами храму невелику дерев'яну каплицю Успіння Пресвятої Діви Марії, відновив парафію та доручив її домініканцям, для яких було споруджено дерев'яний монастир. Тоді ж за участю львівського архітектора Павла Римлянина розпочали будівництво мурованих храму та монастиря, яке продовжив син Якова - Микола, завершивши його 1651 року.