ЗАБОЛОТІВ. Каплиця феліціанок (189? - 1902). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78315 Заболотів,
вул. Відродження, 2а,
+380 (3476) 421-76

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Перші дві сестри-феліціанки (згромадження Сестер св. Фелікса з Канталіційо Третього Чину Св. Франциска Асизького) розпочали своє служіння в парафії Пресвятої Трійці у Заболотові ще у середині 90-х років, взявшись за роботу із дітьми.

ЗАБОЛОТІВ. Каплиця цвинтарна св. Йосифа {Якса-Добеків} (1902). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78315 Заболотів

Поселення Заболотів відоме письмово від 7 травня 1442 року, а в 1453, 1455, 1475 і 1515 роках вже вважалось містом. 1890 року воно нараховувало понад чотири тисячі мешканців (понад 1600 греко-католиків, майже 400 римо-католиків та понад 2000 юдеїв). У 1940 році Заболотів став селищем міського типу та районним центром, від 1962р. належав до Снятинського району, а 2020 року увійшов до Коломийського. Нині у ньому проживає понад 4 тисячі осіб.

Неоготичну муровану каплицю-усипальницю Якса-Добеків гербу Гриф на парафіяльному кладовищі поруч із костелом Пресвятої Трійці у Заболотові збудували коштом Анжели Якса-Добек (з Домбровських) 1902 року, хоча смерть одного із похованих там членів цієї родини, Віктора, настала ще 1899 року. Іншого Якса-Добека, Йосифа, на честь якого каплиця отримала титул, було поховано у ній саме 1902 року.

ЗАГАЙПІЛЬ. Колишня каплиця без титулу (1896). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78264 Загайпіль

Перша письмова згадка про село датується 1400 роком, проте воно вважається заснованим на переломі XII - XIII століть. 1890 року Загайпіль мав 941 мешканців (893 українців, 31 німців і 17 поляків), з яких 761 були греко- і 149 - римо-католиками. Нині тут проживає понад вісім сотень селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Гвіздці, яка нині присвячена св. Антонію. 1896 року, коли чисельність загайпільських римо-католиків перевищила дві сотні, у селі їх коштом та завдяки фінансовій допомозі Львівської курії було збудовано та освячено філіальну дерев'яну каплицю, в якій гвіздецькі душпастирі звершували богослужіння кожну другу неділю.

ЗАГІР‘Я. Колишня каплиця без титулу (1937 - 1939). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77031 Загір'я,
вул. Шевченка

Перша документальна згадка про село датується 2 січня 1441 року, згадується також 26 червня 1478 року. У ХІХ столітті, щоб не плутати із іншими численними Загір'ями, село назвали Загір'ям Княгиницьким. 1890 року тут проживало 687 мешканців, у тому числі 594 українців і 83 поляків, 1939 року - 1270 (серед них 1120 українців-греко-католиків, 120 українців-римо-католиків, 20 поляків) і в присілку Нова Гребля - 250 (40 українців і 210 польських колоністів), нині ж село має понад шість сотень осіб. Входило до Рогатинського району, а від 2020 року є частиною Івано-Франківського.

Нечисленні католики латинського обряду села належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Підкамені. Перед І світовою війною їх було лише три десятки, проте після війни у присілку-хуторі Загір'я, який отримав назву Нова Гребля, оселились польські колоністи. Відповідно, кількість римо-католиків тут на початку 30-х років зросла до майже двох сотень.

ЗАГІР‘Я-КУКІЛЬНИЦЬКЕ. Колишня каплиця без титулу (1936 - 1939). Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н

77143 Загір'я-Кукільницьке

Першою письмовою згадкою про Загір'я, яке пізніше отримало уточнюючу назву Загір'я-Кукільницьке, як і про Дитятин, могла стати грамота короля Владислава ІІ Ягайла від 10 березня 1424 року, якою село передали у володіння львівських архієпископів. Принаймні, вже 1430 року воно згадується у документі як їхня власність. 1890 року Загір'я Кукільницьке і далі належало львівським архієпископам та нараховувало 780 мешканців (407 поляків і 373 українців), з яких 448 були римо- і 302 греко-католиками, нині ж тут проживає півтисячі осіб. Входило до Галицького району, а тепер - до Івано-Франківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Марії Магдалини в Кукільниках. Хоча їх чисельність була значною, наприклад, перед І світовою війною сягала семи сотень, проте навіть тривалий час після цієї війни Загір'я-Кукільницьке не мало своєї святині (напевно, тому, що знаходиться майже поруч із Кукільниками).

ЗАЛУЧЧЯ. Колишній костел св. Миколая (1876 - 1937). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78284 Залуччя

Поселення Залуччя згадується у документах 1441 року та 5 травня 1449 року. Відоме тим, що на початку ІІ світової війни та перед втечею в Румунію стало місцем осідку президента Польщі Мосцицького. Нині тут проживає майже сім сотень мешканців.

Католики латинського обряду Залуччя належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Снятині. 1876 року, коли їх чисельність становила близько 170 осіб, у селі коштом місцевого власника Миколая Кшиштофовича було споруджено та освячено під титулом св. Миколая публічну філіальну муровану каплицю, яка також слугувала родині фундаторів усипальницею.

ЗАМУЛИНЦІ. Колишній костел без титулу (1913 - 1914, 1923 - 1926). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78292 Замулинці,
вул. Набережна Надпруття, 3

Село Замулинці відоме у документах з 1561 року, згадується також 1604 року. У 1890 році тут проживало понад 1200 мешканців, з них римо-католиками були лише трохи більше двох сотень осіб. Нині ж чисельність населення Замулинців складає менше тисячі селян.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Коломиї. Перша каплиця у Замулинцях занотована 1772 року, проте, принаймні, зі середини ХІХ століття схематизми Львівської архідієцезії про неї вже не згадують. Наступну філіальну святиню збудували тут не пізніше 1907 року. Це була невелика каплиця (ймовірно, дерев'яна), якою послуговувались також католики вірменського обряду.