77352 Підмихайля

Вважається, що перша письмова згадка про Підмихайля (Підмихале) датується 1394 роком, а назва походить від розміщення села під монастирем св. Михайла на горі Жбир. Згадується також 28 листопада 1435 року та у 1447, 1515 і 1565 роках. 1880 року село мало 2056 мешканців, у тому числі 1928 українців і 107 поляків (1628 греко- і 359 римо-католиків), 1939 року - 3100, нині - понад 2800 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Валентина у Калуші. У 20-х роках XIX століття у Підмихайлі коштом Антонія Старчевського за фінансовою участю Людвика Шустовського спорудили муровану каплицю з одним вівтарем з образом св. Антонія, проте 1825 року вона ще не була завершена через відсутність фінансування внаслідок смерті обох фундаторів. Родина Старчевських мала добудувати святиню, звести парафіяльний будинок та придбати земельний наділ для забезпечення діяльності священника, що, очевидно, не відбулось.

У 1880-1881 роках у Підмихайлі завдяки зусиллям калуського настоятеля о. Адальберта (Войтеха) Кляйна збудували дерев'яний костел, який освятили 1882 року під титулом св. Архангела Михаїла, що вважається покровителем села (вперше у схематизмах Львівської архідієцезії цей храм згадується 1883 року). Оснащення святині продовжувалось далі, зокрема, у 1888-1895 роках коштом жертводавців родин Лосів і Ягельницьких було придбано два дзвони та орган. 1897 року костел вже мав три вівтарі - головний св. Архангела Михаїла та бічні Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої Ченстоховської.

У 1902 році розписали інтер'єр підмихайлівського храму, 1907 року покрили його бляхою, а 1911 року придбали два нові бічні вівтарі. Принаймні, від 1908 року у селі вже існувала парафіяльна експозитура, яка охопила понад десять сусідніх сіл та майже 1300 вірних. Під час І світової війни було пошкоджено дах святині. 1925 року коштом вірян придбали новий дзвін. У 1936-1937 роках відбулось обширне відновлення костелу. Від 1933 року адміністратор о. Михайло Семпович обслуговував понад 1800 римо-католиків парафії, яка мала каплиці у Бережниці та Ландестрої (нині - Зелений Яр).

У 1945 році о. Семпович разом із цінним костельним майном виїхав до Польщі. Радянська влада зачинений храм використовувала як склад отрутохімікатів та хімдобрив. Рішенням правління колгоспу 17 червня 1985 року земельну ділянку із колишнім костелом відвели під будівництво клубу, а 14 серпня цього ж року Калуська районна рада рішенням №183 дозволила руйнування сакрального об'єкту. І 28 січня 1988 року о першій годині ночі колгоспний посадовець спалив колишню римсько-католицьку святиню. Будівництво клубу розпочалось відразу ж, проте завершилось лише 28 серпня 2011 року. Під час відкриття новозбудованого Народного дому освятили на його фасаді як пам'ятний знак про зруйнований храм композиційну стелу з вибитими на плиті 10 заповідями Мойсея та барельєфом св. Архангела Михаїла.

Фотознімок: Oleh z Kalusha