77111 Бурштин, Поселення, яке з 1436 року відоме як Нове Село (згадується також у 1439 і 1448 роках), 1550 року отримало міські права, а 1579 року - назву Бурштин. У 1880р. тут проживало 4294 мешканців, у тому числі 1471 греко- і 372 римо-католиків. 1939 року стало селищем міського типу і до 1962 року було центром району, увійшовши пізніше до Галицького району. У 1993р. Бурштину повернули статус міста, а 2014 року віднесли до категорії міст обласного значення і вивели зі складу Галицького району. Нині місто нараховує понад 15 тисяч осіб. У 1813 році тодішній власник Бурштина Ігнатій Скарбек збудував на кладовищі місцевої парафії Пресвятої Трійці муровану каплицю-усипальницю. Станом на 1822 рік храм вже мав вівтар, над яким висіло розп'яття. У 1822 році в ніші ззовні святині вмонтували пам’ятник із скульптурою Ісуса Христа, двома ангелами та викарбуваним надписом на честь померлих дружини Людвіки і дочки Целестини фундатора каплиці (ймовірно, авторства відомого віденського скульптора Антона Шімзера, який від 1812 року аж до смерті 1838 року жив і працював у Львові).
|
||||||||||||||||||||
|
У 1902 році цвинтарну каплицю в Бурштині було відновлено. Тут знайшли свій останній спочинок не тільки донька, дружина Ігнатія Скарбека і він сам, але й також Яблоновські, які отримали маєтки Скарбека внаслідок заміжжя його дочки Елеонори. У пострадянські часи бурштинська цвинтарна каплиця стала власністю міста, нею опікуються греко-католики. Після ремонту 1994 року місто у другому десятилітті цього століття провело у святині поетапні ремонтні роботи, зокрема, 2013 року було реконструйовано дах та вхідні двері, а 2014 року - відновлено скульптурну композицію згаданого вище пам'ятника дружині і дочці Скарбека. Її освятили 12 липня 2014 року греко-католицькі священники. 2015 року планувалась реставрація інтер'єру каплиці. |
||||||||||||||||||||
