ДОЛИНА. Костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1835 - 1836). Івано-Франківська обл., Калуський р-н

77502 Долина,
вул. Міцкевича, 7,
+380 (3477) 202-37, 262-67

Від 1112 року ченці місцевого Вознесенського монастиря вели літопис заснованої у 979 року Долини. На 1403 рік припадає перша згадка про поселення у документах, а 1418 року Долина отримала магдебурзьке право, підтверджене 1525 року королем Сиґізмундом І Старим. 1869 року у місті проживало 6638 мешканців, з них 2135 римо-католиків та 2076 греко-католиків, а у 1939 році - 10400, у тому числі 3600 поляків і 3550 українців. Нині ж населення міста - понад 20 тисяч осіб. До 2010 року було райцентром, а тепер належить до Калуського району.

У 1426 році у Долині було споруджено перший (дерев'яний) костел коштом війта Михайла Лочки, який 12 травня 1429 року також фундував заснуванння тут парафії. 8 липня 1469 року король Казимир IV підписав наступний фундаційний акт парафії після знищення храму татарами. У 70-х роках XVII століття було збудовано новий дерев'яний костел. Станом на 1763 рік ця чи чергова дерев'яна святиня, що мала три вівтарі (головний св. Анни та бічні св. Йосифа і Матері Божої Святого Розарію), вже вважалась малопридатною.

За вказівкою архієпископа Вацлава Сераковського під час його візитації парафії 1775 року, головним зробили вівтар Матері Божої Святого Розарію відповідно до марійного титулу храму, тоді ж занотована також наявність четвертого вівтаря - Христа Розіп'ятого. 1825 року знову акцентується на дуже поганому технічному стані костелу і навіть визначено місце для будівництва нової святині в іншій частині міста.

Сучасний мурований костел спорудили у 1835-1836 роках, його консекрував 1838 року архієпископ Франциск Піштек. Храм мав старий головний вівтар та орган, придбаний 1808 року коштом Матея Савіцького. 1882 року збудовано нову дерев'яну дзвіницю. У 1883р. розширено головний вівтар, а згодом встановлено справа новий бічний вівтар св. Антонія (зліва був вівтар св. Яна Непомцького). 1899 року святиню, що стала занепадати, було грунтовно відремонтовано та реконструйовано.

Під час І світової війни костел зазнав пошкоджень, проте у 20-х роках був відремонтований. 1927 року о. Антоній Войнарович (настоятель від 1921 року) придбав своїм коштом новий орган. 9 травня 1932 року єпископ-помічник Франциск Лісовський освятив нові дзвони, ймовірно, вже у новій мурованій дзвіниці. У 30-х роках о. Войнарович при допомозі двох душпастирів обслуговував понад чотири тисячі вірян у місті та сусідніх селах, у тому числі Рахині, де була філіальна каплиця.

У 1944-1945 роках настоятель та вікарії парафії виїхали до Польщі, забаравши зі собою найціннішу частину костельного майна. Святиню радянська влада зачинила, облаштувавши у ній спочатку зерносховище, а потім - спортивний зал. Повернули храм 1991 року. 28 грудня цього ж року його освятив тодішній єпископ-помічник Львівський Маркіян Трофим'як, який також 17 липня 1994 року освятив костел після відновлення розпису всередині будівлі. Парафію обслуговують дієцезіальні священники.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

ОСНОВНІ ПОДІЇ ЧИ ПУБЛІКАЦІЇ, ПОВ'ЯЗАНІ ІЗ СВЯТИНЕЮ
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.