77161 Блюдники Вперше письмово Блюдники згадуються 1412 року як містечко, в якому проживала шляхта. Наступні згадки - у 1413, 1415, 1435, 1438, 1447 і 1478 роках. Від 1623 року були власністю францисканського монастиря Святого Хреста у Галичі (ймовірно, аж до його ліквідації австрійською владою). 1880 року тут проживало 1049 жителів, у тому числі 913 греко- і 33 римо-католиків, 1939 року - 1630, з них 1490 українців-греко-католиків, 60 поляків і 40 українців-римо-католиків, нині ж - понад 700 осіб. Село входило до Галицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського. Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Войнилові. Власники Блюдників в парку поблизу свого палацу збудували приватну муровану каплицю, яка містила скульптуру св. Онуфрія. Ця святиня вперше згадується у схематизмі Львівської архідієцезії у 1876 році, хоча споруджена була значно раніше, можливо навіть наприкінці XVIII століття.
|
||||||||||||||||||||
|
Попри те, що приватна каплиця продовжувала існувати, причому аж до початку ІІ світової війни, наприкінці першого десятиліття ХХ століття, коли кількість римо-католиків у Блюдниках перевищила півсотні вірних, коштом місцевого власника Мар'яна Ярошинського при в'їзді до села зі сторони Пукасівців було споруджено філіальний мурований храм, який освятили 22 травня 1910 року під титулом Імені Матері Божої. Першу згадку про нього містить схематизм 1911 року. У 1910-1912 роках у Блюдниках постала парафіяльна експозитура, яка охопила ще чотири сусідні села загальною чисельністю менше півтори сотні вірян, проте проіснувала лише до 1924 року, коли вони знову повернулись до складу войнилівської парафії. Втім, попри цю формальну парафіяльну приналежність, принаймні, у 30-х роках опіку над блюдниківськими вірними здійснював настоятель парафії у Галичі. Каплиця ж містила один вівтар із образом Матері Божої, була добре оснащеною та оздобленою, а також виконувала функцію сімейної усипальниці власників села Ярошинських. Під час ІІ світової війни храм було пошкоджено, частину урятованого костельного оснащення вивезли до Польщі парафіяни-поляки. Після війни колишня римсько-католицька святиня використовувалась в якості колгоспного складу, нині ж перебуває у дуже зруйнованому стані. |
||||||||||||||||||||
