77180 Кінчаки

Поселення Кінчаки, яке нині є об'єднанням двох колишніх сіл Старі Кінчаки та Нові Кінчаки, відоме у документах від 28 листопада 1435 року року. Згадується також 1445 року. 1510 року Старі Кінчаки отримали міські права і були містом, принаймні, до 1661 року. Нині у селі проживає понад півтисячі мешканців. Входило до Галицького району, а тепер є частиною Івано-Франківського.

Римо-католики Старих та Нових Кінчаків належали до парафії Святого Духа у Горожанці. На початку ХХ століття їхня загальна чисельність становила 860 вірних (700 і 160 відповідно). Саме тоді в центрі Старих Кінчаків їхнім коштом і було збудовано філіальну муровану каплицю, яку освятили 1903 року.

Під час І світової війни святиня зазнала пошкоджень, проте потім завдяки пожертвам вірних її було відновлено. Наприкінці 30-х років кількість католиків латинського обряду у двох селах становила вже понад тисячу осіб (близько 750 у Старих Кінчаках та 300 у Нових Кінчаках). Каплиця мала єдиний неоготичний дерев'яний вівтар з образом Пресвятого Серця Ісуса, дерев'яну дзвіницю з трьома дзвонами та до 1949 року була чинною. Богослужіння відправлялось двічі на місяць.

Від 1990 року колишня римсько-католицька каплиця без суттєвих змін в архітектурі використовується греко-католиками в якості церкви св. Архистратига Михаїла (у тій частині Кінчаків, яка колись була Новими Кінчаками, вони мають свою церкву Успіння Пресвятої Богородиці). Збереглась частина костельного оснащення, зокрема, вівтар та дерев'яні скульптури Христа Розіп'ятого і Христа Воскреслого.