78238 Богородичин

У першій документальній згадці 1436 року поселення називається Бродачином. Пізніше ця назва переросла у сучасну. Наприкінці 30-х років тут проживало майже 1600 мешканців, з них - 770 поляків, 200 з яких було переселено у міжвоєнний період. Нині у Богородичині менше півтисячі селян.

Місцеві римо-католики, майже половину яких становили українці, належали до парафії св. Архангела Михаїла у Хотимирі. Перша філіальна каплиця у селі постала 1855 року, а 1882 року її замінила інша святиня, збудована коштом вірян та місцевого власника Антонія Шадбея. 1904 року її було відреставровано.

У 1906 році майже вісім сотень римо-католиків Богородичина звернулись до архієпископа Йосифа Більчевського з проханням дати їм постійного священника, оскільки через значну віддаленість Хотимира та погану дорогу у їхній каплиці рідко відбувались богослужіння. Черговий раз це питання піднімалось на початку 10-х років, коли на земельній ділянці, подарованій родиною Стадлерів, збудували парафіяльний дім. Приблизно у той же час у костелі сталась пожежа, яка знищила усе його внутрішнє оснащення. Часткового пошкодження храм зазнав також під час І світової війни.

У 1922-1924 роках костел відремонтували та переоснастили, зокрема, придбавши в Коломиї нові головний вівтар Матері Божої з Дитятком та бічний - Пресвятого Серця Ісуса. І від 1923 року в Богородичині вже діяла самостійна парафія, якою опікувався адміністратор о. Ян Перенц. Разом із сусіднім Михалківом, у якому була філіальна дерев'яна каплиця 1912 року, ця парафія налічувала понад 1200 вірних.

Фотознімок: B. Jasinski

Костел у селі був надто малим та у поганому технічному стані. О. Ян добивався спорудження нової святині, для якої навіть вже було створено проект (львівським архітектором Броніславом Віктором), проте цей намір так і не було реалізовано. Під час військових дій 1944 року храм знищили радянські 'катюші', а його залишки було потім розібрано. На місці колишнього костелу вже у посткомуністичні часи встановили хрест.