|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
|
|
|
|
|
|
|---|
77455 Лисець
Селище міського типу Лисець письмово відоме із XV століття. Правда, пізніше називалось Мочар, і під такою назвою згадується 1628 року як місто, але вже 1652 року повернулась стара назва. У 70-х роках цього століття тут оселились вірмени, які втікали із окупованого Туреччиною Поділля. 1880 року Лисець нараховував майже 2400 мешканців, переважно - греко-католиків. Від 1940 року до початку 60-х років був центром району. Нині тут проживає майже три тисячі осіб. Належав до Тисменицького району, а від 2020 року - до Івано-Франківського.
Парафія у Лисці постала 1669 року коштом його власника Андрія Потоцького, а костел (дерев'яний) мав бути спорудженим значно раніше завдяки фундації Конєцпольських і містив їх поховання. У другій половині XVIIIст. цей храм вже замінив новий дерев'яний костел з титулом Різдва Пресвятої Діви Марії. Проте святиня згоріла 1785 року. І тоді 14 квітня архієпископ Львівський Фердинанд Кіцький передав місцеву парафію разом із її фінансово-майновим забезпеченням католикам-вірменам взамін на їх храм в Обертині. Римо-католики ж стали послуговуватись дерев'яною католицькою святинею вірменського обряду, спорудженою після того, як 1779 року згоріла попередня.
Але 16 липня 1830 року згорів і цей храм. Його замінили мурованим, будівництво якого тривало від 15 вересня 1834 року по 1853 рік. Освячення цього костелу для католиків обох обрядів відбулась відразу ж у рік завершення його спорудження (за іншими даними - 1834 року). Після остаточного оздоблення та оснащення храму його консекрував під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії 23 червня 1883 року місцевий уродженець архієпископ Львівський вірменського обряду Ісаак Ісакович (в деяких джерелах цьому костелу приписують титул Серця Ісуса, проте таку присвяту мала лише цвинтарна каплиця). Цей храм у Лисці (та його попередник) стали відомі як місце численного паломництва завдяки чудотворному образу Матері Божої, написаному ще у XVIIІ столітті.
Під час І світової війни московітські війська пограбували костел у Лисці, у тому числі коштовні оздоби чудодійного образу, який 10 травня 1917 року було перевезено до Станіславова (Івано-Франківська). І лише 7 вересня 1920 року ця ікона урочисто повернулась у Лисець, в головний вітар храму. Від 1935 року парафію, яка налічувала близько 1400 вірних та охоплювала також ще 8 навколишніх поселень з філіальними каплицями у Драгомирчанах (дерев'яна 1910 року) і Олесеві, а також цвинтарною каплицею у Лисці, обслуговував священник вірменського обряду о. Йосиф Магеровський. Костел мав окрім головного вівтаря із згаданим вище образом Матері Божої ще чотири бічних вівтарів - Пресвятого Серця Ісуса, св. Йосифа з Дитятком, св. Антонія та св. Григорія Просвітителя, а також розташовану поруч окрему каплицю св. Григорія Просвітителя.
У 1944-1945 роках чудотворну ікону Матері Божої знову переховувавали у Станіславові. 1945 року о. Магеровський разом із вищезгаданою іконою та іншим костельним майном виїхав до Польщі. За радянської влади костел спочатку використовувався військоматом, пізніше - як склад продовольчих продуктів. 1967 колишній храм перебудували на кінотеатр. У 1997-1998 роках його передали римо-католикам. Від того часу тут тривали відновлювальні та ремонтні роботи. До костелу повернувся образ Матері Божої Лисецької у вигляді копії.
Місцевих вірних та храм від початку його відновлення обслуговують дієцезіальні священники з парафії Христа Царя в Івано-Франківську.
Головна сторінка