БОГОРОДИЧИН. Колишній костел Різдва Пресвятої Діви Марії (1882). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78238 Богородичин

У першій документальній згадці 1436 року поселення називається Бродачином. Пізніше ця назва переросла у сучасну. Наприкінці 30-х років тут проживало майже 1600 мешканців, з них - 770 поляків, 200 з яких було переселено у міжвоєнний період. Нині у Богородичині менше півтисячі селян.

Місцеві римо-католики, майже половину яких становили українці, належали до парафії св. Архангела Михаїла у Хотимирі. Перша філіальна каплиця у селі постала 1855 року, а 1882 року її замінила інша святиня, збудована коштом вірян та місцевого власника Антонія Шадбея. 1904 року її було відреставровано.

БОДНАРІВ. Колишній костел св. Теодора мч. (1888). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78233 Боднарів

Боднарів до 1940 року був Боднарівкою. Заснували його 1799 року як присілок села Середній Майдан. Близько 1880 року на південній околиці Боднарівки, заселеною переважно українцями, постала колонія польських переселенців, яку називали Боднарівкою Польською чи Новою. Нині село є найменшим у Коломийському районі (не путати із Боднаровим Калуського району) та має лише півсотні мешканців.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. Вже через вісім років після заснування польської колонії, 1888 року у Боднарівці (причому, не у самій колонії, а в селі) коштом землевласників Юстина Марцелія, Віктора Мрозовецького та інших вірян було збудовано філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1905 року.

ВЕЛИКА КАМ‘ЯНКА. Колишній костел св. Архангела Михаїла (1868). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78244 Велика Кам'янка

Велика Кам'янка відома у документах з 1416 року. Від 1634 року згадується як містечко. Нині є селом із населенням близько 2300 мешканців.

Місцеві римо-католики належали до парафії Пресвятої Трійці у Жукові. 1868 року у Великій Кам'янці постав та був освячений філіальний дерев'яний (на мурованому фундаменті) костел св. Архангела Михаїла (є ще дата 1857 року зі схематизму архідієцезії за 1936 рік, яка, швидше за все, не відповідає дійсності). Храм мав головний вівтар із скульптурою Матері Божої Непорочної та образом св. св. Архангела Михаїла та два бічні зі скульптурами Пресвятого Серця Ісуса і Матері Божої, а також дерев'яну дзвіницю на три дзвони.

ВИНОГРАД. Колишня каплиця без титулу (1933 - 1935). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78220 Виноград

Перша документальна згадка про село датується 1524 роком, а 1539 року Виноград згадується вже як місто (мало магдебурське право), проте найвища його частина Городище свідчить про старіший вік поселення. Від 1762 року знову стало селом. 1880 року тут проживало 1055 мешканців, у тому числі 1008 українців і 45 поляків, а на початку 1939 року - 1880 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Нині село має понад 1300 осіб.

Нечисленні місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У середині ХІХ столітті їх було менше десятка, наприкінці - лише трохи більше трьох десятків, а перед І світовою війною - майже шість десятків осіб.

ВІКНО. Колишня каплиця-усипальниця без титулу {Ценських} (1857). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78125 Вікно

Село Вікно документально відоме із 1453 року, згадується також у 1485р., а 1591 року вважалось містечком, проте втратило цей статус у XVII столітті. 1880 року тут проживало 1278 греко- і 76 римо-католиків, нині - понад 1300 осіб. Зі середини XVIIIст. селом володіла родина Ценських, а після смерті Тадеуша було у власності його сина - майбутнього таємного єпископа Яна Ценського, який тут господарював у 1929-1933 роках до поступлення в семінарію. Входило до Городенківського району, а від 2020 року - до Коломийського.

Вікнянські католики латинського обряду належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії в Городенці. У 1857 році, коли у селі його власник Удальрик Ценський збудував на місцевому цвинтарі та освятив родинну муровану каплицю-усипальницю, яка півстоліття служила громадською, їх було 117 вірян.

ГВІЗДЕЦЬ. Костел св. Антонія / Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії (1730 - 1735). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78260 Гвіздець,
вул. Шевченка, 8,
www: hvizdets.blogspot.com

Груднем 1373 року датується перша документальна згадка про Гвіздець, який вже на той час був значним поселенням (виходить, заснування його мало б відбутись раніше), наступна - 1375 роком. У 1540 році Гвіздець отримав магдебурзьке право, а 1785 року - статус міста, який раніше було втрачено. З 1940 року є селищем міського типу (у 1940-1962 роках був навіть райцентром). Населення - понад 1900 мешканців.

Місцева парафія постала 1475 року коштом Яна Прокоповича із Гвіздця спочатку у сусідніх Остапківцях, а лише потім була перенесена у Гвіздець. І відбулось це не пізніше 1615 року, бо саме тоді костел (дерев'яний) у Гвіздці згадується як знищений татарами. Наступна інформація про парафію датується вже 1710 роком.

ГОЛОСКІВ. Колишня каплиця Стигматів св. Франциска Асизького (1895 - 1896). Івано-Франківська обл., Коломийський р-н

78231 Голосків

Село вже було на карті Боплана 1650 року, проте першою згадкою про нього вважається 1741 рік, коли тут 4 жовтня народився відомий польський поет Францішек Карпінський (йому та його матері-породіллі у цей день зберіг життя Олекса Довбуш під час нападу на маєток Карпінських). У 1880 році у Голоскові проживало 960 мешканців, з яких лише 15 були римо-католиками, нині ж воно має понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії і св. Софії в Отинії. У 1895-1896 роках, коли їх чисельність за рахунок оселених у Голоскові і Глибокій місцевим власником Вікентієм Добровольським на початку 80-х років поляків-мазурів збільшилась до шести сотень вірних, на місці, де колись був будинок Карпінських, їхніми зусиллями було споруджено каплицю. Її металевий скелет, виготовлений на фабриці Е. Бредта в Отині, закупили 1894 року на львівській виставці, стіни ж залили бетоном.