 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
82180 Підбуж
Поселення Підбуж відоме у документах, принаймні, з 1439 року. 1880 року тут проживало понад півтори тисячі мешканців (1176 українців, 346 поляків і 3 німців). Від 11 травня 1957 року Підбуж є селищем міського типу, населення якого нині нараховує понад 3300 осіб.
Місцеві римо-католики належали до парафії св. Миколая у Дублянах (за винятком 1747-1794 років, коли вони входили до парафії Преображення Господнього у Винниках, ліквідованої австрійською владою). У 1859-1860 роках у Підбужі було створено парафіяльну експозитуру, до якої увійшло 19 сіл із дублянської парафії під опікою експозита о. Юліана Важеха. Богослужіння здійснювались у греко-католицькій церкві.
Хоча ще 6 січня 1859 року земельну ділянку під костел подарував Лесевич, проте будівництво храму розпочалось 1865 року на іншій ділянці, яку виділив Дубравський. Через недостатність коштів, зібраних вірянами, черговому експозиту о. Яну Стемпеню довелось зменшити розміри святині в архітектуроному проекті, затвердженому 1864 року. 9 травня 1869 року новозбудований костел освятив під титулом св. Йоана Хрестителя о.-канонік Йосиф Земянський. Проте його оздоблення та оснащення тривало і далі (зокрема, навіть 1903 року його ще вважали убогим).
У 1907 році завдяки зусиллям експозита о. Михайла Седлєчки було споруджено обширний мурований парафіяльний будинок. 28 травня 1913 року єпископ-помічник Перемишльський Кароль Фішер під час візитації освятив головний вівтар храму, в якому був ще один вівтар - тимчасовий, а саму святиню охарактеризував як малу, що потребує якоїсь переробки. 1914 року костел зазнав пошкоджень від російського артелерійського обстрілу та був відремонтований у 1923-1929 роках завдяки зусиллям о. Владислава Бахоти (до завершення ремонту богослужіння знову відправляли у греко-католицькій церкві). Окрім того, вдалось покращити оснащення храму настільки, що адміністратор парафії о. Ігнатій Попкевич навіть планував його консекрацію, проте з невідомих причин вона не відбулась. У 30-х роках парафія, до якої належало понад десять сіл, налічувала сім з половиною сотень вірних та мала філіальні каплиці в Опаці, Смільній та Урожі.
О. Попкевич помер 30 грудня 1944 року, а віряни-поляки виїхали до Польщі, забравши із собою костельне майно. Зачинена святиня у радянські часи після перебудови та поділу на два поверхи використовувалась за світськими потребами, а пізніше - як осередок хору греко-католицької парафії. Наприкінці 90-х років колишній костел було перебудовано на греко-католицьку церкву та освячено 1999 року під титулом Вознесіння Господнього.
