 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
81774 Махлинець
Поселення Махлинець, посередині якого тече річка Махлінка, заснувала 1823 року родина Добжанських (власники дашавських маєтків) на належній їм землі для переселенців-німців із Чехії (Богемії). 1900 року тут проживало 537 мешканців, з них 518 вважали себе німцями, а решта - поляками та українцями. У 20-х - 30-х роках ця ситуація суттєво не змінилась. 1940 року радянська влада за угодою з нацистською Німеччиною німців виселила до окупованої Польщі. Нині у Махлинцях лише трохи більше сотні селян. Входило село до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.
Німці-переселенці були римо-католиками і спочатку належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева, проте вони не знали польської мови, якою там послуговувались, тому добивались створення у селі окремого душпастирського осередку. 28 вересня 1838 року світська влада затвердила проект невеликої дерев'яної каплиці авторства В. Клафса, а 1842 року новоспоруджений храм освятив о. Себастіан Іванський.
І вже наступного, 1843 року у Махлинці було створено парафіяльну експозитуру, яка охопила також сусідні Волю-Облазницьку, Корнелівку, Нове Село та Сидорівку. 1858 року експозит о. Владислав Дроздовський розпочав підготовку до будівництва мурованого костелу коштом парафіян. У 1860 році було закладено його наріжний камінь, а вже 1862 року декан стрийський о. Ян Яворський освятив новозбудований храм. Після належного оснащення святиню консекрував 9 червня 1868 року Львівський архієпископ Франциск Вежхлейський. Храм мав головний (з образами св. Яна Непомуцького та Пресвятої Трійці) і два бічні вівтарі (Матері Божої і Пресвятого Серця Ісуса).
У 1892 році відбувся внутрішній розпис костелу. 1909 року світська влада погодила на створення у Махлинці самостійної парафії, проте реалізовано це було лише у міжвоєнний період. До парафії долучились, окрім вже згаданих, села Контроверс (схоже, нині не існує) та Крехів (тоді - Крехівка) з дерев'яною каплицею 1914 року. Муровану каплицю 1925 року мало також Нове Село. Від 1924 року вірних чисельністю понад дві тисячі обслуговував адміністратор о. Максиміліан Дирбусь.
У 1942 році костел перейняли греко-католики и послуговувались ним до 1960 року. Потім радянська влада його зачинила і він, руйнуючись, простояв пусткою аж до 1995 року, коли його знову отримали греко-католики. Після проведеного ремонту, здійсненого, зокрема, за рахунок коштів від колишніх мешканців села, покинутий римсько-католицький храм став церквою Покрови Пресвятої Богородиці.
