АНТОНІВКА (Яйківці). Колишній костел cв. Антонія Падуанського (1903 - 1904). Львівська обл., Стрийський р-н

81776 Антонівка

У 1903 році о. Ян Тшопінський, настоятель парафії Успіння Пресвятої Діви Марії в Кохавині, яка нині є частиною Гніздичева, на викуплених ним землях в українському селі Яйківці оселив колоністів-гуралів з Польщі, утворивши нове поселення Антонівку. 1946 року їх було репатрійовано до Польщі, а село Яйківці змінило назву на Антонівку. Нині тут проживає понад півтисячі мешканців. До 2020 року входило до Жидачівського району, а тепер - до Стрийського.

Для переселених римо-католиків на краю села Яйківці коштом згаданого вище о. Тшопінського у 1903-1904 роках перебудували господарську будівлю на філіальний костел парафії у Кохавині. 1904 року цей храм ним же був освячений під титулом cв. Антонія Падуанського (власне, це і дало назву новому поселенню). Святиню оснастили двома дерев'яними вівтарями зі старого кохавинського костелу (головний мав кам'яну скульптуру Матері Божої, а бічний - дерев'яну скульптуру cв. Антонія Падуанського).

БЕРЕЗДІВЦІ. Костел Воздвиження Святого Хреста (1761 - 1774). Санктуарій Святого Хреста (2005). Львівська обл., Стрийський р-н

816657 Берездівці,
+380 (3261) 260-10,
f.b.: Brzozdowce

Берездівці відомі у джерелах з 1410 року, коли у селі постала парафія, проте поселення старіше, про що свідчить, принаймні, збудований раніше костел. Згадуються також у 1435-1441, 1455 і 1497 роках. 1526 року Берездівці отримали магдебурзське право. У 1833 році містечко мало 1342 мешканців, 1880 року - 1920, у тому числі 652 греко- і 628 римо-католиків, 1931 року - 1672, а нині - понад 1700 осіб. Село входило до Миколаївського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Отже, 16 вересня 1440 року місцевий власник Бенко (та його син Станіслав із села Жабокруки, яке від 1974 року називається Квітневим) склали фундаційний акт парафії у Берездівцях, пожертвувавши для неї село Чижичі. А дерев'яний костел Різдва Пресвятої Діви Марії Бенко за згодою архієпископа Галицького Якова Стрепи Бенко збудував ще раніше. 5 січня 1439 року Маргарита, власниця сусідніх Ляшок (нині - Долішнє і Горішнє) та Мильчиць, відписала парафії певні маєтності, що підтвердив у 1497 році Ян Сенявський.

БОРИНИЧІ. Колишня палацова каплиця без титулу (1934). Львівська обл., Стрийський р-н

81721 Бориничі

Перша письмова згадка про Бориничі датується 1412 роком, є також згадка 20 жовтня 1466 року. 1880 року тут проживало 763 мешканців, у тому числі 626 греко- і 60-70 римо-католиків, 1931 року - 1572, 270 з яких були римо-католиками, нині - майже вісім сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Нечисленні католики латинського обряду Бориничів належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у сусідніх Берездівцях. 1873 року черговий власник села Володимир Борковський збудував тут палац. У нижній частині його вежі було облаштовано каплицю, яка містила привезений Володимиром Борковським із Італії образ Матері Божої з Дитятком.

БРИНЦІ-ЗАГІРНІ. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1903 - 1903). Львівська обл., Стрийський р-н

81710 Бринці-Загірні

Село Бринці-Загірні, які називались раніше також як Браньча чи Браньчі, Браничі, Приньці, відомі у документах із 1374 року, згадується теж у 1464 та в 1484-1490 роках. 1880 року тут проживало 1050 мешканців, у тому числі 732 греко- і 273 римо-католиків, нині ж - лише трохи більше двох сотень осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року є частиною Стрийського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці. У 1885 році завдяки зусиллям соколівського настоятеля о. Вікентія Божентовича та місцевих вірян у Бринцях-Загірних було збудовано філіальну муровану каплицю.

ВЕРХНЄ СИНЬОВИДНЕ. Колишній костел Матері Божої Ченстоховської (1911 - 1912). Львівська обл., Стрийський р-н

82613 Верхнє Синьовидне

Перша письмова згадка про село датується 1240 роком. 1880 року нараховувало понад 1700 селян, переважна більшість яких була українцями. Після 1885 року через село проклали залізницю 'Стрий-Сколе', що посприяло його розвиткуя. Від 1957 року має статус селища міського типу. Нині у ньому проживає близько 3400 мешканців. Належало до Сколівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Нечисленні католики латинського обряду Верхнього Синьовидного спочатку належали до парафії Різдва Пресвятої Діви Марії у Стрию, а пізніше - до парафії Семи Скорбот Матері Божої у Сколему. У 1911-1912 роках, коли їх кількість від моменту будівництва залізниці збільшилась удесятеро та становила понад шість сотень вірних, вони у південній частині села, поблизу дороги на Сколе своїм коштом спорудили філіальний дерев'яний храм, який 1912 року освятили.

ВИБРАНІВКА. Колишня каплиця Пресвятого Серця Господа Ісуса (1934 - 1935). Львівська обл., Стрийський р-н

81710 Вибранівка

Перші письмові згадки про Вибранівку датуються 1631 роком, коли вона вже була містечком, а отже заснували її раніше. 1773 року тут проживало 356 мешканців, 1890 року - 698, 1931 року - 993, 1939 року - 1100, нині ж - понад 730 осіб. Село входило до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Римсько-католицька громада Вибранівки спочатку належала до парафії Пресвятої Трійці у Соколівці, а від 1909 року - до новоствореної парафіяльної експозитури у Бринцях-Загірних, яка 1923 року стала самостійною парафією св. Станіслава єп. мч.. Якщо у середині ХІХ століття село нараховувало приблизно 140 вірян, то 1909 року їх було вже майже чотири сотні, а 1923 року - понад чотири сотні осіб. Від 1911 року до І світової війни в схематизмах Львівської архідієцезії згадується публічна каплиця у приватному будинку Д. Скарбкової.

ГНІЗДИЧІВ - Кохавина. Колишня каплиця (стара) (1680). Львівська обл., Стрийський р-н

81740 Гніздичів

Поселення Гніздичів вперше згадується в документах у 1462 та 1491 роках. У XVII столітті вже вважалось містечком. У 80-х роках ХІХ століття мало близько 1200 мешканців, переважна більшість яких була українцями. Від 11 травня 1957 року Гніздичів є селищем міського типу, в якому нині проживає понад чотири тисячі осіб. Входив до Жидачівського району, а від 2020 року - до Стрийського.

Кохавина (нині є південною частиною Гніздичева) постала у середині XVII століття на землях містечка Руда. Тут було утворено санктуарій, присвячений Матері Божій, навколо якого і виросло це поселення.

За переказами, 1646 року власниця Руди Анна Воянківська натрапила у місцевому лісі на образ Матері Божої з Дитятком, що висів на дубі. Спочатку його пробували помістити у рудівському костелі св. Станіслава, проте, за легендою, він повертався на старе місце. І вже коштом наступної власниці містечка Терези Виговської 1680 року на цьому місці було збудовано дерев'яну каплицю, до якої урочисто внесли ікону.