![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
![]() |
---|
![]() 80700 Білий Камінь Перша письмова згадка про Білий Камінь датується 1493 роком. У 1614 році Білий Камінь відмежували від двох більших сіл — Ушні та Черемошні. У 1682 році йому надали магдебурзьке право. 1785 року містечко налічувало 1493 мешканців (935 християн), 1880 року - 3144 (1090 греко- і 420 римо-католиків), Після Ісв. війни Білий Камінь втратив статус міста та у документах того часу вже значиться селом, в якому 1921 року проживало лише 1515 осіб, нині ж - менше восьми сотень мешканців. Мурований костел у Білому Камені споруджено коштом його власників родини Вишневецьких 1613 року, а парафія тут постала 1615 року (правда, є непідтвержена інформація, що її було утворено набагато раніше, ймовірно, на основі первісного дерев'яного храму). Ця ж родина 1642 року профінансувала також заснування препозитури, проте у 1648-1657 роках, а також у 1667, 1672, 1675 роках святиня зазнала значних руйнувань спочатку від козаків, а потім - від татарів і турків.
|
||||||||||||||||||||||||||||||
У 30-х роках XVIII століття знову завдяки Вишневецьким у Білому Камені відбулась настільки грунтовна перебудова храму, що деякі джерела вважають її його будівництвом. Хоча 25 жовтня 1737 року костел консекрували, проте будівельні роботи, його оздоблення та оснащення продовжувались далі. І лише по їх завершенні архієпископ Львівський Вацлав Сераковський 10 січня 1766 року здійснив повторну консекрацію святині. Від 1903 року парафію обслуговували місіонери-вікентійці. Перед Ісв. війною костел було оновлено, а його інтер'єр частково прикрашено настінними розписами. У 30-х роках ХХст. відбувся ремонт фасаду храму. Він мав три дерев'яні вівтарі - головний (першої половини XVIII століття) з настільки ж старим образом Матері Божої з Дитятком та бічні св. Тадея і Христа Розіп'ятого, а також дзвіниці із двома дзвонами. Парафія наприкінці міжвоєнного періоду налічувала майже 3400 вірян у Білому Камені та ще семи навколишніх селах із філіальними святинями у Скваряві, Ушні (до 1933 року) та Острівчику-Пильному (від 1928-1929 років). У 1941-1944 роках богослужіння у храмі припинились, костел і територія навколо нього окупанти перетворили на склади зброї та боєприпасів. У 1947 році храм остаточно закрила радянська влада, він став колгоспним складом. 1963 року костел Успіння Пресвятої Богородиці отримав статус пам'ятки архітектури та охоронний № 430, його передали Львівській картинній галереї. У 1977-1982 роках під керівництвом архітектора Уляни Піхурко відбулась реставрація храму, а виставковий зал тут було відкрито наприкінці грудня 1982 року. Проте у червні 1996 року цей виставковий зал зачинили, відтоді споруда не використовується. Римсько-католицької громади у Білому Камені немає, пам'ятник сакральної архітектури поволі знищується. Символічно, що останнім настоятелем парафії став її перший (серед місіонерів-вікентійців) адміністратор о. Вільгельм Вродарчик, який не виїхав до Польщі, а після закриття костелу продовжив своє служіння вже у домівках парафіян. Помер 19 грудня 1950 року, похоронні урочистості очолив майбутній таємний єпископ о. Ян Ценський. |
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'.
ДРУГИЕ СВЯТЫНИ, ИМЕЮЩИЕ ТАКИЕ ЖЕ Статус: КОСТЕЛЫ / Обычние; Принадлежность и состояние: РАЗРУШЕННЫЕ / Частично; Титул: МАТЕРИ БОЖЬЕЙ / Успения; Возраст: XVII столетие;