ЗАЛІЩИКИ. Костел св. Станіслава єп. мч. (1824). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48600 Заліщики,
вул. Гайворонського, 18,
+380 (3554) 231-55

Поселення Залісся (перша згадка датується 1340 роком) вперше згадується як Заліщики у 1578 році, 1766 року Заліщики отримали магдебурзьке право, а 1774 року стали повітовим містом. Нині є районним центром із населенням близько 9300 мешканців.

У 1763 році у Заліщиках було споруджено дерев'яний костел та засновано парафію коштом С. Понятовського. 1824 року завершили будівництво мурованого храму, який освятили під титулом св. Станіслава єп. мч. У XIX столітті чисельність парафіян, котрі проживали у місті та сусідніх селах, збільшилась удвічі та наприкінці століття сягнула 3 тисяч. А наступного століття вона зменшилась (теж удвічі), оскільки у багатьох селах збудували свої святині та заснували самостійні парафії.

ЗАРУДДЯ. Колишній костел Матері Божої Неустанної Допомоги (1905 - 1907). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47204 Заруддя

Перша писемна згадка про Заруддя - 1570 рік, згадується також 1583 року. Принаймні, від 1637 року було містечком. Від 1791 року поселення було власністю домініканців із Підкаменя на Львівщині, які 1928 року поділили частину своїх земель, щоб оселити тут польських колоністів. У 1890 році в Зарудді проживало 411 мешканців, у тому числі 272 українців і 136 поляків, нині - чотири сотні осіб. Село входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії св. Анни у Зборові. Принаймні, зі середини 80-х років ХІХ століття у Зарудді існувала каплиця при дворі, якою опікувався греко-католицький священник. Але вже через десять років схематизми Львівської архідієцезії її подають як приватну. Філіальний мурований храм у селі, збудований коштом підкамінських домініканців у 1905-1907 роках, містять всі детальні схематизми, починаючи із 1908 року (правда, 1936 року її чомусь датують 1912 роком).

ЗАСТАВЧЕ. Колишня каплиця-усипальниця Рачинських (185?). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48023 Заста́вче

Село вперше згадується як Заставе 24 березня 1449 року в книгах галицького суду. У різні часи вважалось частиною розташованого поряд містечка Завалів. Від 1847р. було власністю Рачинських - нащадків старовинного українського шляхетського роду. 1890 року тут проживало 885 осіб, у тому числі 601 українців і 231 поляків (641 греко- і 147 римо-католиків), нині - близько 330. Село спочатку входило до Бережанського району, від 1990 року - до Підгаєцького, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду Заставчого, як і віряни Завалова, спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), потім - до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій, а від 1864 року - до новоствореної парафіяльної експозитури у Завалові, яка пізніше стала самостійною парафією Матері Божої з гори Кармель.

ЗАСТІНКА. Колишня каплиця без титулу (1910). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47759 Застінка

Перша згадка у документах є 1564 року, згодом - у 1669 і 1785 роках. 1832 року тут проживало 236 мешканців, 1890 року - 765 (396 поляків і 369 українців), з яких 449 були греко- і 288 римо-католиками, нині - менше чотирьох сотень осіб.

Католики латинського обряду села належали до парафії св. Вацлава у Баворові. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть поляків у Застінці вже було більше, ніж українців, але при цьому частина з них стала греко-католиками, бо село вже мало дерев'яну церкву, хоча і належало до парафії у Кип'ячці, а до баворівського костелу було неблизько.

ЗБАРАЖ. Костел cв. Антонія (1746 - 1755). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47300 Збараж,
вул. Лесі Українки, 83,
+380 (3550) 212-00

Перша згадка про давньоруське місто Збараж датується 1211 роком (наступні згадки - у 1219 та 1393 роках). 1689 року Збараж отримав магдебурзьке право. Є районним центром з населенням 14 тисяч мешканців.

У 1627-1637 роках у Збаражі споруджено спочатку дерев'яний (а потім мурований) костельно-монастирський комплекс для оо.-бернардинів коштом Ю. Збаразького та Я. Вишневецького. Храм у стилі пізнього ренесансу освятили під титулом св. Юрія. 1675 року костел та монастир знищили турецькі війська. У 1723 та 1731 роках відбулась реконструкція старого костелу за кошти Потоцьких, яка не дала бажаного результату.

ЗБОРІВ. Колишній костел св. Анни (1748 - 1755). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47201 Зборів,
вул. Б. Хмельницького

Історичним попередником Зборова було засноване 1166 року поселення Верхостав, яке у 1241 році зруйнували монголо-татари, а перші писемні згадки про Куклинці, на землях якого у XVIст. постав Зборів, належать до XV століття. У XVIIст. отримав магдебурзьке право. 1890 року місто мало 4100 мешканців, у тому числі 1500 греко- і 600-700 римо-католиків, 1913 року - близько 6000, з них 2400 українців і 1300 поляків, 1921 року - 3730 (1653 поляків і 1617 українців), нині - майже 6700 осіб. Від 1904 року Зборів був центром повіту, з радянських часів - райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

Перший (дерев'яний) костел у Зборові існував вже у XVI столітті, проте місцевий власник-кальвініст Мартин Зборовський віддав його своїм одновірцям. Його син повернув храм католикам. Ця святиня згадується в документі 1615 року єпископа-помічника Львівського Томаша Піравського як філіальна парафії у Золочеві (обслуговував її тоді о. Валентин Дунайовський).

ЗБОРІВ. Цвинтарна каплиця-пам‘ятник без титулу (1935). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47201 Зборів

Історичним попередником Зборова було засноване 1166 року поселення Верхостав, яке у 1241 році зруйнували монголо-татари, а перші писемні згадки про Куклинці, на землях якого у XVIст. постав Зборів, належать до XV століття. У XVIIст. отримав магдебурзьке право. 1890 року місто мало 4100 мешканців, у тому числі 1500 греко- і 600-700 римо-католиків, 1913 року - близько 6000, з них 2400 українців і 1300 поляків, 1921 року - 3730 (1653 поляків і 1617 українців), нині - майже 6700 осіб. Від 1904 року Зборів був центром повіту, з радянських часів - райцентром, а від 2020 року входить до Тернопільського району.

З ініціативи бургомістра Зборова Альфереда Коцула на міському цвинтарі на теренах парафії св. Анни 1935 року за проектом львівського архітектора Лаврентія Дайчака було збудовано каплицю-пам'ятник польським воїнам, полеглим у битвах Першої світової та польсько-більшовицької воєн.