ЗБРУЧАНСЬКЕ. Костел св. Яна Непомуцького (1867). Тернопільська обл., Чортківський р-н

487?? Збручанське

Збручанське, яке раніше називалось Новосілка (вперше згадується 1393 роком), Новосілка-Єпископська чи Новосілка-над-Збручем, засноване у давньоруські часи, про що свідчать місцева мурована церква XIV століття та залишки давньоруського городища XI-XIII століть. Нині у селі проживає понад чотири сотні мешканців.

У 1867 році тут було споруджено мурований філіальний костел парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Кривчому. У 1908-1910 роках у Збручанському заснували парафіяльну експозитуру, яка після війни стала повноцінною парафією, що перед Ісв. війною налічувала понад тисячу вірних (разом із селом Залісся).

ЗВЕНИГОРОД. Колишній костел Святого Духа і св. Йосафата (1934). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48423 Звенигород

Поселення Звенигород відоме у джрелах, принаймні, від середини XVIII століття, хоча археологічні знахідки засвідчують його значно поважніший вік. На початку 80-років ХІХ століття мало 771 мешканця, з яких 462 були римо- та 297 греко-католиками. У 1944-1945рр. поляки, що складали більшість населення, виїхали до Польщі, а у Звенигороді оселились українці з Польщі у Надсянні. Село до 2020р. входило до Бучацького району, а тепер - до Чортківського. Нині проживає тут близько 840 селян.

Місцеві католики латинського обряду належали до парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Бучачі. 1889 року, коли їх чисельність вже становила понад півтисячі, вони збудували муровану філіальну каплицю, яку тоді ж було освячено під титулом Святого Духа і св. Йосафата.

ЗВИНЯЧ. Колишній костел св. Франциска Ксав'єра (1901 - 1904). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48510 Звиняч

Перша письмова згадка про Звиняч датована 1549 роком. 1890 року у селі проживало майже 2200 мешканців, з них понад дві тисячі - українці, 1900 року - 2335, 1910 року - 2263, 1921 року - 2056, 1931 року - 2210, нині ж чисельність населення складає менше тисячі осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Буданові і мали публічну каплицю на цвинтарі, освячену 1890 року, в якій здійснювалось богослужіння першого тижня кожного місяця (за не підтвердженими даними, вона постала ще у першій половині ХІХ століття і служила також усипальницею місцевим власникам Мисловським). 3 грудня 1901 року у Звинячі було освячено наріжний камінь мурованого костелу св. Франциска Ксав'єра, спорудження якого завдяки зусиллям та коштам Франциска Мисловського завершили 1904 року.

ЗЕЛЕНЕ. Колишня каплиця Пресвятої Діви Марії (1923 - 1925). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48414 Зелене

Перша документальна згадка про село Зелене датується 1343 роком, згадується також у XV столітті, є письмова згадка 14 квітня 1611 року. У 1890 році тут проживало 788 мешканців, у тому числі 538 українців і 260 поляків, нині - менше півтисячі осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Товстому. Від середини ХІХ століття до І світової війни їх чисельність становила приблизно дві сотні вірних, а після неї, 1923 року, коли кількість католиків латинського обряду у селі збільшилась майже на півсотні, у Зеленому розпочали будівництво філіальної мурованої каплиці.

ЗОЛОТИЙ ПОТІК. Костел Пресвятої Діви Марії і св. Домініка / Різдва Пресвятої Діви Марії і св. Степана (1604 - 1634). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48451 Золотий Потік,
f.b.: parafiaRPDM

Поселення, яке відоме з 1388 року як Загайполе, у 1570 році стало містечком з назвою Потік (як родове гніздо його власника Потоцького), а пізніше - Золотий Потік. У 1578 році отримало магдебурзьке право, підтверджене 1601 року. У 1880 році тут проживало понад 4 тисячі мешканців, з них римо-католиків - 940. Від 1984 року є селищем міського типу, яке входило до Бучацького району, а від 2020 року - до Чортківського. Населення - майже 2400 мешканців.

Вже, принаймні, 1602 року у Золотому Потоці мала бути якась дерев'яна каплиця, але фундація костельно-монастирського комплексу домініканців місцевими власниками Потоцькими відбулась лише у 1604-1608 роках. Проте спорудження спочатку йшло досить мляво, оскільки до 1620 року навіть не згадується в документах. У 1631 році, коли помер фундатор Стефан Потоцький, будівництво храму ще було далеким від завершення, яке, в основному, настало лише 1634 року завдяки дружині фундатора Марії та її синам. І лише із 40-х років можна говорити про якусь готовність святині.

ЗОЛОТНИКИ. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. (1836 - 1858). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48115 Золотники

Перша писемна згадка про Золотники датується 1410 роком, наступна - 28 листопада 1435 року. У 1485р. поселення отримало магдебурзьке право та згадується як місто у 1459, 1469 і 1485 роках. 1890 року тут проживало 2081 мешканців, у тому числі 1240 греко- і 616 римо-католиків, нині - понад 1700 осіб. Від січня 1940р. до 30 грудня 1962р. Золотники були райцентром, потім увійшли до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського. У 1984р. втратили статус міста, ставши селищем міського типу, а з 1991 року є селом.

Парафія у Золотниках заснована у серпні 1459 року коштом їх власника Михайла Золотницького (Вільчека). Тоді чи трохи раніше постав перший костел (вочевидь, дерев'яний), який мав титул Матері Божої, св. Станіслава, св. Войтеха, св. Йоана Хрестителя і св. Миколая. Був знищений татарами у першій половині XVII століття та відновлений, проте 1648 року його знову потрібно було відбудовувати.

ЗУБРЕЦЬ. Колишня каплиця без титулу (1897 - 1898). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48441 Зубрець

Перша документальна згадка про Зубрець датуєтья 1775 роком. У 1880 році тут проживало понад півтори тисячі українців та менше сотні поляків, нині - теж понад півтори тисячі селян. Село входило до Бучацького району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. У 1896 році, коли їх чисельність перевищила сотню, власник села Альфред Мисловський розпочав у Зубреці будівництво філіальної дерев'яної каплиці розміром 9 на 7 метрів із вежичкою та захристією, проте вже наступного року її було розібрано. Оскільки на її місці фундатор почав спорудження мурованої каплиці розміром 5 на 3 метра з криптою для трагічно померлого сина. 23 червня 1898 року цей храм було освячено.