47740 Великі Бірки

Вперше Великі Бірки згадуються письмово 10 березня 1410 року як Борки чи Борек, потім - у 1469 та 1470 роках. 15 червня 1530 року поселення отримало магдебурзьке право, але реалізація якого наступила значно пізніше. Від 1785 року знову вважається селом. 1880 року тут проживало понад 1600 мешканців (римо- та греко-католиків - приблизно порівно), 1921 року - понад 2200 (1183 українців, 1052 поляків). У 1940-1962 роках Великі Бірки були районним центром, потім - входили до Підволочиського району, а від 1966р. - до Тернопільського. Із 1978 року є селищем міського типу, яке нині нараховує понад 3400 мешканців.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи спочатку називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. 13 лютого 1887 року комітет будівництва святині у Великих Бірках повідомив Львівську курію про намір спорудження мурованого костелу, викликаний тим, що місцевим вірянам заборонили користуватись греко-католицькою церквою. У 1889-1891 роках цей храм, в основному, було збудовано (коштом парафіян та Львівської курії). 2 липня 1891 року його освятив чернелівецький настоятель о. Андрій Панкевич.

У 1892 році у Великих Бірках неформально постала парафіяльна експозитура (перший експозит о. Станіслав Темпінський спочатку оселився у сільській хаті, а потім - у спорудженому того ж року глиняному парафіяльному будинку). 1901 року архієпископ-помічник Львівський Йосиф Вебер під час візитації консекрував оснащений костел, а наступного року датовано формальне заснування парафіяльної експозитури. У 1903 році зусиллями о. Мартина Стефаницького придбано у Львові орган та збудовано мурований парафіяльний будинок, який розширили 1912 року.

У 1925 року у Великах Бірках постала самостійна парафія, яка охополила наприкінці міжвоєнного періоду також Смиківці та Красівку із філіальнми каплицями, а також Дичків. Від 1935 року цю парафію адміністрував о. Стефан Веретчук, обслуговуючи понад 1700 вірян. Костел мав дубові головний вівтар і два бічні. 1942 року парафіяльний будинок постраждав від пожежі. 31 серпян 1945 року місцевий душпастир о. Франциск Волиняк разом із більшістю парафіян-поляків та частиною костельного майна виїхав до Польщі. Зачинений костел спочатку використовували як зерносховище, а 1969 року зруйнували повністю. 2003 року місцевій римсько-католицькій громаді повернули колишній парафіяльний будинок, в якому було облаштовано каплицю Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією.