ВЕЛИКА БЕРЕЗОВИЦЯ. Колишня каплиця Пресвятої Діви Марії (1899). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47724 Велика Березовиця

Перші письмові згадки про Велику Березовицю датуються 1458 та 1474 роками. У 1880 році село налічувало 1489 мешканців, з них 1386 українців, 79 поляків і 24 євреїв. 6 липня 1957 року Велика Березовиця отримала статус селища міського типу. Нині тут проживає майже 8400 осіб.

Римо-католики села спочатку належали до парафії св. Вацлава у Баворові. 1899 року, коли їх чисельність майже сягнула півтори сотні, вони своїм коштом збудували філіальну муровану каплицю та освятили її під титулом Пресвятої Діви Марії. 1907 року католики латинського обряду Великої Березовиці перейшли до парафії св. Адальберта (Войтеха) у Буцневі

ВЕЛИКИЙ ХОДАЧКІВ. Колишній костел Матері Божої Утішительки і св. Йосифа Улюбленця (1925 - 1934). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47660 Великий Ходачків

Перша писемна згадка про поселення датується 1504 роком. Наприкінці ХІХ — на початку ХХ століть Великий Ходачків згадується як містечко. Нині у цьому селі проживає майже 1400 мешканців. Належало воно до Козівського району, а тепер - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Настасові. 1870 року родина Шеліських подарувала земельну ділянку під костел, а 24 квітня 1879 року було закладено наріжний камінь під його будівництво, яке завершили вже наступного року. Консекрація храму відбулась 1890 року. У 1899-1900 роках святиню добудували. 1907 року вперше згадується парафіяльна експозитура у Великому Ходачкові. 1916 року німецькі війська, намагаючись знищити спостережний пункт російських військ, облаштований на вежі костелу, повністю його зруйнували.

ВЕЛИКІ БІРКИ. Колишній костел Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (1889 - 1891). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47740 Великі Бірки

Вперше Великі Бірки згадуються письмово 10 березня 1410 року як Борки чи Борек, потім - у 1469 та 1470 роках. 15 червня 1530 року поселення отримало магдебурзьке право, але реалізація якого наступила значно пізніше. Від 1785 року знову вважається селом. 1880 року тут проживало понад 1600 мешканців (римо- та греко-католиків - приблизно порівно), 1921 року - понад 2200 (1183 українців, 1052 поляків). У 1940-1962 роках Великі Бірки були районним центром, потім - входили до Підволочиського району, а від 1966р. - до Тернопільського. Із 1978 року є селищем міського типу, яке нині нараховує понад 3400 мешканців.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові-Мазовецькому, яке у радянські часи спочатку називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. 13 лютого 1887 року комітет будівництва святині у Великих Бірках повідомив Львівську курію про намір спорудження мурованого костелу, викликаний тим, що місцевим вірянам заборонили користуватись греко-католицькою церквою. У 1889-1891 роках цей храм, в основному, було збудовано (коштом парафіян та Львівської курії). 2 липня 1891 року його освятив чернелівецький настоятель о. Андрій Панкевич.

ВЕЛИКІ БІРКИ. Каплиця Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією (2005). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47740 Великі Бірки

Вперше Великі Бірки згадуються письмово 10 березня 1410 року як Борки чи Борек, потім - у 1469 та 1470 роках. 15 червня 1530 року поселення отримало магдебурзьке право, але реалізація якого наступила значно пізніше. Від 1785 року знову вважається селом. 1880 року тут проживало понад 1600 мешканців (римо- та греко-католиків - приблизно порівно), 1921 року - понад 2200 (1183 українців, 1052 поляків). У 1940-1962 роках Великі Бірки були районним центром, потім - входили до Підволочиського району, а від 1966р. - до Тернопільського. Із 1978 року є селищем міського типу, яке нині нараховує понад 3400 мешканців.

Римо-католики села належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Чернелові- Мазовецькому, яке у радянські часи спочатку називалось Жуковим, у 1957-2016рр. - Жовтневим, а нині - Соборним. У 1889-1891 роках вони збудували у Великих Бірках власний мурований філіальний храм, який було освячено 1901 року під титулом Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією.

ВЕЛИКІ ЧОРНОКІНЦІ. Колишній костел Пресвятого Імені Пресвятої Діви Марії (1878). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48524 Великі Чорнокінці

Перша документальна згадка про Чорнокінці - 17 липня 1413 року, згадуються також 28 лютого 1452 року. У 1880 році у Великих Чорнокінцях разом із Малими та двома присілками проживало 3276 мешканців, у тому числі 2553 греко- і 600 римо-католиків. У Великих Чорнокінцях: 1900 року - 2971 мешканець, 1910 року - 3075, 1921 року - 2875, 1931 року - 2924 (переважна більшість українців), нині - майже тисяча осіб. У 1965 році Великі і Малі Чорнокінці об'єднали в одне село, а 1988 року - знову розділили на два.

Католики латинського обряду Чорнокінців, як Великих, так і Малих, спочатку належали до парафії Благовіщення Пресвятої Діви Марії у Сидорові та користувались греко-католицькою дерев'яною церквою у Великих Чорнокінцях. Їх чисельність від середини ХІХ століття до 1878 року, коли у Великих Чорнокінцях збудували коштом місцевих власників Еразма і Матильди Волянських філіальний мурований храм та освятили його, зросла від півтисячі до шести сотень вірних.

ВЕРБІВЦІ. Колишній костел св. Станіслава єп. мч. / св. Яна з Дуклі (1884 - 1894). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48155 Вербівці

Перша згадка про село (тоді - Вербів) є у документі 15 лютого 1467 року, потім поселення письмово згадується 1564 року, 12 жовтня 1577 року та у 40-х роках XVII століття. 1880 року серед понад 1800 мешканців села було сім з половиною сотень римо-католиків, нині ж тут проживає лише понад сім сотень селян. Вербівці входили до Теребовельського району, а від 2020 - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії Воздвиження Святого Хреста у Буданові. 1884 року їх коштом на земельній ділянці, подарованій війтом гміни Яном Сеньою, розпочалось спорудження філіального мурованого храму, проте після зведення стін зупинилось через брак грошей. У 1888 році тернопільський інженер Владислав Сьвітковський підготував кошторис на завершення будівельних робіт (йому також належить проект храму).

ВЕРБКА. Колишній костел Пресвятого Серця Ісуса (1924 - 1925). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48305 Вербка

Перша писемна згадка про поселення датується 25 лютим 1485 року, проте пізніше воно згадується у документах аж 1864 року. Наприкінці ХХ століття черговий власник Вербки поселив тут польських колоністів. У радянські часи село називалось Прогрес. Нині тут проживає менше півтисячі мешканців. Належало до Монастириського району, а тепер - до Чортківського.

Католики латинського обряду Вербки, які належали до парафії св. Миколая у Коропці, 1911 року збудували та освятили свою філіальну каплицю. Чергову філіальну муровану каплицю, яку пізніше розбудували як костел, було споруджено 1925 року на земельній ділянці, подарованій 1924 року власником села Стефаном Бадені. Наприкінці 20-х років розпочалось також будівництво мурованого парафіяльного будинку, а завершили його 1930 року.