ВЕРХНЯКІВЦІ. Костел cв. Антонія (1900 - 1901). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48763 Верхняківці

Вперше у документах Верхняківці згадуються 30 траня 1556 року, коли їх власник Мартин Подіфіліпський отримав королівську грамоту з дозволом заснувати у Верхняківцях містечко на магдебурзькому праві. Нині у селі проживає майже сім сотень мешканців.

Римсько-католицька спільнота села Верхняківці належала до парафії Пресвятої Трійці у Борщові. У 1900-1901 роках у Верхняківцях було споруджено невеличкий філіальний мурований костел, який освятили 1901 року. До Другої світової війни чисельність вехняківських католиків латинського обряду досягла 4 сотень, а після неї храм, як і переважна більшість інших святинь, був нечинним. У 2009 році костел відремонтували.

ВИСОКЕ (Товстобаби). Колишній костел Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії (1924 - 1926). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48312 Високе

Перша писемна згадка про Товстобаби, як до 1965 року називалось село Високе, датується 1435 роком, згадується також у 1458-1470 та 1475 роках. 1880 року тут проживало 1825 мешканців (1118 поляків і 707 українців), з яких 969 були римо- і 764 греко-католиками, нині населення Високого - майже 1300 осіб. Село тепер входить до Чортківського району, хоча до 2020 року було частиною Монастириського.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій. 1862 року, коли їх чисельність сягнула дев'яти сотень, у Товстобабах з ініціативи марківського настоятеля о. Якова Кершки та завдяки місцевим землевласникам Богдановичам розпочали спорудження філіального мурованого костелу. До його фінансування долучились сільські віряни, які також виконали значну частину будівельних робіт.

ВИШНІВЧИК. Колишній костел Успіння Пресвятої Діви Марії (1853 - 1871). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48142 Вишнівчик

Вишнівчик як село вперше згадується у документі 1395 року, а від 1533 року вже є приватним містечком, статус якого зберігся до 1781 року. Є також згадка 1564 року та 1602 року, коли містечко нібито отримало магдебурзьке право. 1880 року село мало 2220 мешканців, у тому числі 1039 греко- і 802 римо-католиків, 1900 року - 2363, з них 1079 греко- і 859 римо-католиків, нині - понад шість сотень осіб. Входило до Теребовельського району, а 2020 року - до Тернопільського.

Перший (дерев'яний) костел у Вишнівчику постав, ймовірно, у другій половині XVIст. коштом місцевих власників Маковецьких, проте на початку наступного століття його знищили татари. Храм не відновлювали понад століття, а богослужіння відбувались у замковій каплиці.

ВІВСЯ. Колишня каплиця без титулу (1939). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

47673 Вівся

Вівся вперше у документах згадується у 70-х - 80-х роках XVIIIст., у другій половині 30-х років ХІХст. місцевим родинним маєтком опікувався після смерті батька та ще до семінарії майбутній архієпископ Львівський Северин Моравський. 1880 року тут проживало 1031 мешканців, у тому числі 793 українців і 210 поляків, 1900 року - 1320, 1939 року - 1690 (у міжвоєнний період польські осадники заснували тут колонію Тригубова), нині - майже вісім сотень осіб. Село входило до Козівського району, а тепер є частиною Тернопільського.

Католики латинського обряду Вівсі належали до парафії св. Станіслава єп. мч. у Козовій. Наприкінці ХІХ століття їх чисельність становила майже дві сотні вірних, а наприкінці 30-х років - приблизно три з половиною сотні осіб.

ВІКНО. Колишня каплиця без титулу (1930 - 1939). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48217 Вікно

Перша писемна згадка про Вікно датується 1464 роком (до 1241 року тут було давньоукраїнське поселення, яке знищили татаро-монголи). У 80-х роках ХІХ століття у селі проживало 1676 мешканців (1084 греко- і 592 римо-католиків), 1939 року - близько 2400 (більшість становили українці), нині - понад 1300 осіб. Село входило до Гусятинського району, а від 2020 року є частиною Чортківського.

Католики латинського обряду села належали до парафії Пресвятої Трійці у Гримайлові. Їх чисельність поступово збільшувалась: в середині ХІХ століття становила понад півтисячі, наприкінці - майже сім сотень, перед І світовою війною - майже дев'ять сотень, а 1924 року, коли виник задум будівництва у Вікні власної мурованої каплиці, сягнула тисячі вірних.

ВІЛЬХІВЧИК. Костел Пресвятого Серця Господа Ісуса (1927). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48254 Вільхівчик,
f.b.: VilkhivchykRomanCatholicChurchUk...

Село Вільхівчик вважається заснованим 1540 року, хоча перша згадка про нього датується лише 1760 роком. Проживає у ньому нині понад шість сотень мешканців.

Наприкінці XIX - на початку ХХ століть чисельність католиків латинського обряду у Вільхівчику становила від 5 до 7 сотень, а в міжвоєнний період - трохи менше тисячі. І належали вони до парафії св. Антонія у Гусятині. 1927 року у селі було споруджено мурований філіальний костел.

ВІСТРЯ. Колишня каплиця Матері Божої Розради (1912). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48371 Вістря

Перша писемна згадка про Вістря датується 18 лютого 1437 року. У 80-х роках ХІХ століття село мало понад 1200 мешканців, з них менше двох сотень були римо-католиками. Нині тут проживає понад тисяча осіб. Входило до Монастириського району, а від 19 липня 2020 року - до Чортківського.

Католики латинського обряду села Вістря належали до парафії св. Миколая у Коропці. У 1912 році, коли їх чисельність становила близько 260 вірних, вони власноруч у центрі села спорудили філіальну муровану каплицю, для якої земельну ділянку та будівельне каміння подарував власник сусідніх Гориглядів та місцевої каменоломні Людвик Вишневський. Цього ж року храм було освячено. 1932 року дахівку цієї каплиці замінили бляхою.