48120 Микулинці, Перша писемна згадка про Микулинці (Микулин) датується 1096 роком, згадуються також у 1202, 1444 та 1459 роках. У 1595 році поселення отримало статус міста, підтверджений у 1758 році. У 80-х роках ХІХ століття тут проживало 3642 мешканці, у тому числі 946 греко- і 926 римо-католиків. З 1940 року Микулинці є селищем міського типу і до 1962 року були райцентр (потім увійшли до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського). Населення - понад 3600 осіб. У 1619 році костел св. Анни, що існував в Микулинцях, принаймні, з кінця XVI століття та згадувався 1615 року, був знищений під час турецько-татарського нападу. Пізніше постала тут каплиця (ймовірно, дерев'яна), що станом на 1677 рік обслуговувалась священниками Кам'янець-Подільської дієцезії (одне богослужіння на тиждень). 1718 року занотовано дерев'яний храм під титулом св. Йоана Хрестителя, який збудували раніше, бо парафія у Микулинцях вважається заснованою до 1715 року.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
У 1761 році архієпископ Львівський Вацлав Сераковський заклав наріжний камінь мурованого костелу на новому місці за проектом Августа Мошинського, який взяв за взірець католицьку святиню при королівському палаці у Дрездені (творіння відомого архітектора Ґаетано К'явері). Збудований коштом місцевих власників Потоцьких храм 1779 року було консекровано під титулом Пресвятої Трійці. А наступного року Потоцькі фундували також монастир місіонерів-вікентійців, доручивши їм обслуговувати парафію та опікуватись новим і старим (дерев'яним) костелами, проте вже 1785 року австрійська влада ліквідувала цей монастир. У 1799 році мурований храм ззовні та всередені пошкодила буря. Через зволікання з його ремонтом, викликане, у першу чергу, відсутністю фінансування, 1816 року звільнили від обов'язків настоятеля о. Конрада Рагуеля. Ймовірно, що пізніше ремонт таки відбувся, особливо, після пожежі 1859 року. Чергові відновлення святині здійснювались у 1891 та 1912 роках, а в 1926-1929 роках відбулась його реставрація під керівництвом професора Вітольда Мінкевича та інженера Адама Мсцівуєвського. Від 1925 року 1700-1800 вірян, що проживали у Микулинцях та ще чотирьох селах, обслуговував настоятель о. Ян Нєдзєльський, а парафія мала філіальну святиню у Ладичині, який виділився у самостійну парафію. Костел окрім головного вівтаря Пресвятої Трійці мав чотири бічні - Матері Божої, Пресвятого Серця Ісуса, св. Йосифа і св. Антонія. Від 1945 року зачинений радянською владою храм використовувався в якості військових приміщень, зерносховища та складу солі. 22 грудня 1989 року суттєво знищений колишній костел повернули місцевим римо-католикам, які від того часу поетапно його ремонтували. 3 січня 2002 року храм зазнав пошкоджень у вигляді тріщин в мурах та склепінні внаслідок трьохбального землетрусу, епіцентр якого припав саме на Микулинці. Микулинці обслуговують дієцезіальні священники, працюють черниці-кармелітки згромадження Сестер Кармеліток Дитятка Ісуса та сестри-непорочниці (згромадження Сестер Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'.
ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж Статус: КОСТЕЛИ / Звичайні; Належність і стан: КАТОЛИЦЬКІ / Римсько-католицькі; Духовенство: 1. МОНАХИНІ / Кармелітки, 2. МОНАХИНІ / Непорочниці; Титул: ПРЕСВЯТОЇ ТРІЙЦІ; Вік: XVIII століття;
