ГОРОЖАНКА. Колишній костел Святого Духа (1821). Тернопільська обл., Чортківський р-н

48311 Горожанка

Поселення Горожанка (Рожанка, Горожана, Грозана) відоме письмово від 22 червня 1439 року, згадується також 1445 року. У 1556-1635 роках вважалось приватним містом. Населене було переважно українцями. Нині у селі проживає майже півтори тисячі мешканців. Належало до Монастириського району, а тепер увійшло до Чортківського.

Перший дерев'яний костел в Горожанці (разом із парафією) постав у проміжку 1600-1615 років коштом місцевого власника Миколая Маковецького, проте 1620 року його спалили турки чи татари. Наступний дерев'яний храм згадується 1641 року, а 1741 року занотовано існування того ж чи вже іншого, але теж дерев'яного костелу, що мав три вівтарі: головний (Святого Духа) та бічні Матері Божої і Христа Розіп'ятого. Святиня згоріла 1751 року від удару блискавки.

Останній дерев'яний храм в Горожанці, збудований 1754 року завдяки черговій власниці Анелі Курдванівській, 1766 року мав вже п'ять вівтарів (головний - старий, бічні - нові). Один з бічних містив образ св. Миколая Костки, визнаний чудотворним 25 травня 1737 року архієпископом Львівським Миколаєм Вижицьким. У другій половині цього століття було відновлено оснащення цього костелу та частково його відремонтовано, але 1800 року він теж згорів.

Будівництво нового, але вже мурованого храму в Горожанці завершили, в основному, у 1821 році, а консекрували його після оздоблення та оснащення аж 1865 року. 1883 року завдяки зусиллям настоятеля о. Вікентія Кінала костел реставрували та збудували дерев'яний парафіяльний будинок. У 1901-1912 роках святиню було розширено, а 1934 року відбулось відновлення храму. Він мав головний вівтар з образом Христа Розіп'ятого та два бічні св. Станіслава Костки і св. Антонія Падуанського, а також муровану дзвіницю на чотири дзвони.

Від 1923 року по 1938 рік парафію чисельністю до трьох тисяч вірян, що проживали також ще у чотирьох сусідніх селах, обслуговував настоятель та кукільницький декан о. Павло Микульський. Філіальні каплиці мали Бишів, Дрищів (нині - Підлісне) та Старі Кінчаки, що сьогодні є частиною села Кінчаки, а також Гнильче, яке 1905 року вийшло із парафії. Останній її адміністратор о. Франциск Герман 20 жовтня 1943 року виїхав із Горожанки до Польщі, забравши зі собою найцінніше костельне майно та архів. Костел спочатку використовували як зерносховище, а потім в якості складського приміщення. 1981 року в будівлі сталась незначна пожежа, нині ж перебуває у стані глибокої руїни.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.