ПУЖНИКИ. Колишній костел cв. Антонія Падуанського (1880 - 1900). Тернопільська обл., Чортківський р-н (Монастириський р-н)

Створено 10.06.2021 10:48

Пужники

Перша згадка про Пужники у документах датується 1424 роком. Наприкінці 30-х років ХХ століття село стало майже повністю польським. Під час ІІсв. війни у Пужниках були підрозділи АК та самооборони, а з приходом радянської влади його мешканці у складі 'истребительного батальйона' воювали із українськими повстанцями. У лютому 1945 року загін УПА спалив село та знищив частину селян, інші ж виїхали у сусідні села. Спочатку Пужники намагались відродити, переселивши сюди українські сім'ї з Польщі, проте 1949 року село ліквідували.

Римо-католики села належали до парафії Пресвятої Трійці у Бариші. 1880 року у Пужниках коштом переважно вірян збудували філіальну дерев'яну каплицю, яку освятили 1882 року. Завдяки зусиллям катехита гімназії у Стрию о. Кароля Зоеллера, який у Пужниках душпастирював, оскільки звик тут проводити відпочинок, 1897 року було підготовлено розбудову каплиці за проектом інженера зі Стрия Й. Котковського. І 1900 року до святині було добудовано дві дерев'яні каплиці з боків та мурований пресбітерій. Ймовірно, що новоутворений костел освятив архієпископ Йосиф Більчевський у вересні 1905 року під час візитації.

У 1903 році зусиллями того ж о. Зоеллера у селі постав парафіяльний будинок. 1905 року душпастирство у Пужниках розпочав о.-салетин Габріель Ванрот, а вже наступного року тут було створено відділ салетинської нижчої Духовної семінарії у надбудованому парафіяльному будинку (правда, проіснував він лише до 1911 року). 1912 року у Пужниках утворили парафіяльну експозитуру, яку продовжували обслуговувати салетини, проте від початку 20-х років вона перейшла до дієцезіальних священників. А самостійна парафія постала 1925 року. У 30-х роках вона нараховувала понад тисячу вірян та охоплювала також сусідні три села із філіальною мурованою 1927 року каплицею у Велесневі.

Останнього адміністратора о. Казимира Слупського 1945 року заарештувала радянська влада, звинувативши у вивезенні до Польщі костельного майна, яке було реквізоване. Залишки костелу розібрали 1954 року, на теренах колишнього села залишилась лише капличка Матері Божої.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж Статус: КОСТЕЛИ / Звичайні; Належність і стан: ЗРУЙНОВАНІ / Повністю; Титул: СВЯТИХ, БЛАЖЕННИХ / А... / Антонія; Вік: 1. XIX століття, 2. XX століття; Не муровані: 1. Дерев‘яні, 2. Муровані
Дієцезії і області
Статус
Санктуарії
Належність і стан
Титул
Вік
Духовенство
Не муровані
Інтернет