 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
48000 Підгайці,
вул. Івана Мазепи, 2a
Вперше Підгайці згадуються якщо не 1397, то, принаймні, 1436 року, проте вважаються заснованими у 1015 році під назвою Тудинка. У 1539р. отримали магдебурзьке право, яке підтверджено 19 липня 1539 року, але у 1783 році втратилим статус міста, ставши містечком. Від 1867 року - повітовий центр. 1870 року тут проживало 4570 мешканців, у тому числі 1031 греко- і 900 римо-католиків. До 30 грудня 1962 року Підгайці були райцентром, 6 червня 1991 року знову стали районним центром, проте від 2020 року входять до Тернопільського району. Нині у місті проживає понад 2600 осіб.
У 30-х роках XV століття у Підгайцях заснували парафію та спорудили перший дерев'яний костел (на терені села Старе Місто) коштом місцевого власника Михайла Бучацького. У 1463р. відбулось відновлення підупалої парафії та спорудження чергового храму за кошти його сина (Якова Бучацького), котрий переніс Підгайці на нове (теперішнє) місце після зруйнування поселення татарами. Костел тоді був присвячений Матері Божій та кільком святим.
У 1490 році вже згаданий Яків Бучацький та Ян Скарбек збільшили фінансово-майнове забезпечення парафії. Ймовірно, що після цього і постала у Підгайцях перша мурована святиня, яка згадується 1600 року (правда, тоді вона перейшла до протестантів). Але наприкінці 1620 - на початку 1621 років цей храм був знищений під час турецько-татарського нападу.
У 1634-1635рр. коштом чергової власниці Софії Гольської з використанням матеріалів зі старого храму споруджено сучасний мурований костел Пресвятої Трійці. У другій половині XVII століття Підгайці кілька разів зазнавали турецько-татарських та московітсько-козацьких нападів, які завдали руйнувань і храмові. Але у 1710 році у ньому вже завершили ремонтні роботи. Тоді святиня мала сім вівтарів. Наприкінці 60-х років ХІХ століття занотовано поганий технічний стан костелу, який в наступні роки намагались виправити дрібними ремонтами.
І лише після того, як 14 липня 1892 року через блискавку сталась пожежа у храмі, святиню до листопада 1895 року грунтовно реставрували за проектом краківського архітектора Тадеуша Стриєнського під керівництвом тернопільського будівничого Йосифа Пйонтковського. 5 червня 1903 року відремонтований костел консекрував архієпископ Йосиф Більчевський. Після І світової війни ліквідували завдані нею незначні ушкодження храму. Від 1926 року більше п'яти тисяч вірян у Підгайцях та понад десяти сусідніх селах обслуговував настоятель о. Станіслав Попкевич. Парафія у різні часи мала філальні святині в Бекерові (нині - чатина Новосілки), Білокриниці, Гниловодах (нині - Гвардійське) і Угринові, а також цвинтарну у Підгайцях. Костел містив шість вівтарів - головний Пресвятої Трійці (1870р.), бічні Матері Божої (1781р.), Господа Ісуса (1781р.), св. Анни (1716р.). св. Йосифа (1716р.) і св. Миколая, була також мурована 1774 року дзвіниця із чотирма дзвонами.
У 1945 році останній настоятель о. Попкевич виїхав до Польщі, більшість парафіян-поляків теж покинула Підгайці. Костел зачинили та використовували як складське приміщення. У 70-х роках його навіть збирались повністю знищити, проте цьому вдалось запобігти. Зареєстрована 1991 року спільнота римо-католиків змогла лише 2006 року добитись повернення їй колишнього храму, хоча і в суттєво зруйнованому стані. Святиня потребує капітального ремонту, богослужіння проходять у тимчасовій каплиці у захристії костелу. 24 вересня 2006 року єпископ Мар'ян Бучек звершив тут першу після ІІсв. війни Месу.
Підгайці обслуговують дієцезіальні священники з парафії cвв. Апп. Петра і Павла у Бережанах.
