48023 Заста́вче Село вперше згадується як Заставе 24 березня 1449 року в книгах галицького суду. У різні часи вважалось частиною розташованого поряд містечка Завалів. Від 1847р. було власністю Рачинських - нащадків старовинного українського шляхетського роду. 1890 року тут проживало 885 осіб, у тому числі 601 українців і 231 поляків (641 греко- і 147 римо-католиків), нині - близько 330. Село спочатку входило до Бережанського району, від 1990 року - до Підгаєцького, а від 2020 року - до Тернопільського. Католики латинського обряду Заставчого, як і віряни Завалова, спочатку належали до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), потім - до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій, а від 1864 року - до новоствореної парафіяльної експозитури у Завалові, яка пізніше стала самостійною парафією Матері Божої з гори Кармель.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
У першій половині 50-х років місцевий землевласник Стефан Рачинський на цвинтарі у Заставчому, яке тоді вважалось частиною Завалова, збудував родинну муровану каплицю-усипальницю. 1887 року її відремонтували та освятили, а потім у ній стали проводити богослужіння для римо-католиків Заставчого (вона згадується в схематизмах Львівської архідієцезії, починаючи від 1888 року). Останній ремонт каплиці відбувся 1937 року. Тоді у Заставчому було лише вісім десятків вірян. У радянські часи каплиця поступово занепала, проте вже у цьому столітті її було частвово впорядковано завдяки місцевим священникам та жителям. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
