48023 Завалів

Згадка про Завалів є в літописах Західної Словенії VIII століття, а у вітчизняних земельних реєстрах вперше згадується 1310 року (в інших документах - у 1395 і 1438 роках). Від 1552р. вважається містом, хоча магдебурзьке право отримав лише у 20-х роках XVIIIст., проте вже 1773 року втратив міські права, залишаючись містечком. У 1850р. тут проживало 1285 осіб, 1890 року - 1326, у тому числі 698 українців і 616 поляків, з них 711 були греко- і 217 римо-католиками, 1939 року – 1190, нині ж - менше півтисячі. Село входило до Підгаєцького району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Від 1677 року відомо про існування в Завалові замкової каплиці під титулом Успіння Пресвятої Діви Марії. Принаймні, від 1765 року Завалів належав до парафії св. Марії Магдалини у Кукільниках (нині - Івано-Франківщина), а потім - до парафії св. Яна Непомуцького у Марковій. Богослужіння в каплиці звершували у західному та східному обрядах латинські капелани та місцеві василіани. У 1766р. каплиця мала три вівтарі - головний з образом Матері Божої Ченстоховської та бічні із іконами Матері Божої. Під час Ісв. війни замок разом із каплицею двічі палили московітські війська, а після ІІсв. війни їх було повністю знищено.

Мурований костел у Завалові постав у першій половині 60-х років ХІХ століття завдяки зусиллям марківського настоятеля о. Якова Кершки. 1862 року на пожертви вірян він придбав земельну ділянку та розпочав будівництво храму. Додаткові кошти для цього були отримані завдяки спеціальній лотереї та з інших джерел. 1864 року спорудження святині, в основному, завершили, а наступного її освятили. І вже 1864 року у Завалові було засновано парафіяльну експозитуру, яку тривалий час обслуговували марківські вікарії.

У 1868 році завершили оснащення костелу. 1888 року дах святині частково знищила пожежа, але його швидко відновили. Наступні роки відзначились дрібними ремонтами храму та його додатковим оснащенням. 1913 року коштом місцевих землевласників було збудовано новий парафіяльний будинок. Під час Ісв. війни московітські солдати пограбували та пошкодили костел, а парафіяльний дім частково зруйнували. У 1925 році експозитура в Завалові стала самостійною парафією. Зовнішнє відновлення святині завершили лише 1930 року, а пізніше храм відновили також внутрішньо. У 1935 році було збудовано муровану дзвіницю на три дзвони. Останній ремонт 1938 року стосувався підгнилих фундаментів святині. Костел містив три дерев'яні вівтарі - головний з образом Матері Божої Святого Скапулярію та бічні (перший із скульптурками Христа Розіп'ятого, Матері Божої і св. Йоана Євангеліста та другий із іконами св. Розалії і св. Антонія Падуанського).

Скульптури Христа Розіп'ятого, св. Йоахима і св. Анни у місцевій церкві

Від 1936 року близько восьми сотень вірних у Завалові та ще восьми сусідніх селах обслуговував адміністратор о. Станіслав Бадовський. Парафія мала, окрім цвинтарної каплиці у Завалові-Заставчому, філіальні святині у Волиці та Лисій (у різні часи). У радянський період римсько-католицький храм використовували як зерносховище, але у середині 80-х років його висадили у повітря - залишились лише колишній парафіяльний будинок, а також кілька предметів костельного оснащення у місцевій церкві.