КРОВИНКА. Колишній костел бл. Владислава з Гельньова (1899). Тернопільська обл., Тернопільський р-н

48135 Кровинка

Село Кровинка вперше у документах згадується 1443 року як Кравінія, наступні письмові згадки датуються 1564 та 1576 роками. 1921 року серед 1495 мешканців 769 були поляками, 699 - українцями, а через десять років українці становили лише 40 відсотків від загального числа населення, нині ж тут проживає менше 1400 селян. Кровинка входила до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Місцеві римо-католики належали до парафії cвв. Апп. Петра і Павла в Теребовлі. 1899 року у Кровинці завдяки зусиллям теребовельського настоятеля о. Станіслава Коженьовського було споруджено філіальну муровану каплицю. Власне, на каплицю перебудували зерносховище на фермі місцевих власників Баворовських, які взамін отримали костельну земельну ділянку у Плебанівці. 1907 року храм було освячено.

Після І світової війни, 29 грудня 1922 року в Кровинці утворили парафіяльну експозитуру. У 1924 році до каплиці зусиллями адміністратора о. Яна Крокевича було добудовано захристію, а наступного, 1925 року розширена таким чином каплиця стала костелом самостійної парафії, до якої увійшло лише село Кровинка. 1935 року завдяки адміністратору о. Ігнатію Ляховичу здійснили ремонт храму. Костел мав лише один дерев'яний вівтар, відновлений того ж 1935 року. Від 1938 року близько 1100 вірян обслуговував адміністратор о. Казимир Оркуш.

Після ІІ світової війни костел використовували в якості зерносховища. Пізніше святиню розібрали, а на її місці збудували початкову школу. Фактично, все оснащення храму було втрачено за винятком кількох церковних предметів, що опинились у місцевій греко-католицькій церкві.

ІНШІ СВЯТИНІ, ЯКІ МАЮТЬ ТАКІ Ж:

Костел (чеською kostel, словацькою kostol, польською kościół) — західнослов'янська назва римсько-католицького храму. Від старочеського 'kostel', утвореного латинським 'castellum' ('замок' - у ті часи святині будували укріпленими), походять словацьке 'kostol' та польське 'kościół'. На західноукраїнських землях слово костел вживалось ще у білохорватські та руські (давньоукраїнські) часи, коли ці терени належали до Празької дієцезії.