 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
48107 Острівець
Перша документальна згадка про Острівець датується 1471 роком, а в 1575-1609 роках поселення вважалось містом. 1880 року нараховувало понад 660 мешканців (лише 180 римо-католиків). Село входило до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
Місцеві римо-католики належали до парафії у Теребовлі. Спочтку богослужіння для них без жодних проблем проводили в греко-католицькій церкві у сусідньому селі Застіночне. Але 21 вересня 1891 року освяченням подарованої власником сільського маєтку Фейвелом Соммерстейном земельної ділянки (чи наріжного каменю?) в Острівці з ініціативи теребовельського настоятеля о. Яна Калиневича розпочали будівництво філіального мурованого храму, який освятили 9 червня 1893 року. Меси відправляли тут кожної другої неділі та у свята.
У 1910-1911 роках в Острівці спорудили мурований парафіяльний будинок, а 1911 року було створено парафіяльну експозитуру, до якої увійшли також ще три сусідні села (загальна чисельність вірних становила близько тисячі осіб). 1914 року відбулись дві події: московітські війська знищили парафіяльний дім та було придбано головний вівтар. Після відбудови парафіяльного будинку та придбання у 1923-1924 роках двох бічних вівтарів Острівець 1925 року став садибою самостійної парафії. У 1938 році адміністратора парафії (від 1924 року) о. Едуарда Дембнінського замінив о. Роман Штаєр, а кількість вірних тоді збільшилась майже до 1300. Костел мав дерев'яні головний вівтар Матері Божої Непорочної 1914 року та бічні св. Йосифа 1923 року і Пресвятого Серця Ісуса 1924 року, а також муровану дзвіницю з трьома дзвонами.
Останній адміністратор парафії о. Штаєр із частиною костельного майна виїхав до Теребовлі 15 листопада 1944 року, пізніше до Польщі виїхали віряни-поляки. Якісь костельні предмети були забрані до місцевої церкви, а сам храм до 1993 року використовували в якості зерносховища. Потім його будівля пустувала, перебуваючи у занедбаному, напівзруйнованому стані.
Лише 1910 року з ініціативи уродженця села письменника Романа Лубківського розпочали в колишньому костелі ремонтно-реставраційні роботи з наміром перетворити його на храм-музей сакральної культури краю. У листопада 2015 року архієпископ Василій Семенюк (УГКЦ) освятив відреставрований храм в якості греко-католицької церкви святого великомученика Димитрія.
