48174 Залав'є

Перша документальна згадка про село датується 1423 роком, а інша - 1451 роком. Наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть тут проживало близько восьми сотень мешканців, з них римо-католиків було лише трохи більше десяти відсотків. Нині ж у селі - понад півтисячі осіб. Належало до Теребовельського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

Католики латинського обряду села належали до парафії у Теребовлі. За чисельності понад сотню вірних вони 1912 року намагались збудувати філіальну каплицю на подарованій місцевою владою земельній ділянці, проте невдало. До цього замислу повернулись лише 1932 року, коли вірян у селі стало півтори сотні. Завдяки зусиллям теребовельського настоятеля о. Михайла Папроцького спорудження мурованої святині розпочали 1933 року.

Її будівництво здійснювалось коштом місцевих власника Леопольда Козебродського та парафіян за типовим проектом львівського архітектора Тадеуша Обмінського на двісті осіб з 1903 року, в який було внесено невеликі зміни. Будували муляри Гадзинський та Воронюк, а також тесля Бжозовський та столяр Бялуцький. Завершили спорудження храму його освяченням під титулом Знайдення Святого Хреста 1935 року. Причому, щоб оплатити усі рахунки за будівництво, о. Папроцькому довелось докласти свої гроші. 21 червня цього ж, 1935 року Залав'є було переведене до новоутвореної парафії Відвідання Єлизавети Пресвятою Дівою Марією у Підгайчиках (Юстинових).

У радянські часи святиня використовувалась як колгоспні зерносховище та склад хімікатів. Після 1991 року колишню римсько-католицьку каплицю впорядкували греко-католики місцевої парафії Пресвятої Трійці, які послуговуються нею досі.