 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47734 Настасів
Настасів згадується у документах у 1433, 1443 та 1449 роках, а також 28 лютого 1452 року, у 1570-1604 роках мав статус міста. На початку XVIII століття тут оселились переселенці з Мазовії. 1880 року тут проживало 2944 осіб, з них 2400 були греко- і 441 римо-католиками, 1890 року - 3124 мешканців, у тому числі 2493 українців і 516 поляків, нині ж село нараховує понад 1800 осіб.
Саме для польських переселенців місцеві землевласники Потоцькі збудували перший дерев'яний храм, яким опікувались спочатку домініканці, а від 1708 року - єзуїти. Головний вівтар костелу містив визнаний чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської, перенесений сюди 1709 року із греко-католицької церкви, де він тимчасово зберігався. Бічні ж вівтарі мали ікони св. Анни і св. Каетана.
У 1729 році Потоцькі пожертвували кошти на забезпечення душпастирства у Настасові, а 1748 року - на резиденцію єзуїтів, що формально постала 1754 року (першим суперіором призначили о. Яна Ястшембського). Відтоді технічний стан святині лише погіршувався, його намагались покращити дрібними ремонтами. У 70-х роках XVIII століття після ліквідації австрійською владою ордену єзуїтів настасівський храм перейшов до дієцезіального духовенства, а 1827 року його вже не існувало (костельне майно переховували у греко-католицькій церкві, в якій також здійснювали римсько-католицькі богослужіння).
Ймовірно, що того ж, 1827 року у Настасові розпочали спорудження мурованої святині, яке, в основному, завершили 1829 року. Новозбудований храм освятили під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії 31 травня 1830 року. До нього перенесли згадані раніше три вівтарі зі старого костелу, проте два з них та орган вимагали оновлення, що і було зроблено згодом. 1839 році архієпископ Франциск Піштек консекрував костел під час візитації парафії, проте зауважив, що дах святині, дзвіниця та парафіяльний будинок вимагають ремонту.
У 1851 році костел у Настасові мав сім вівтарів - головний зі старою чудотворною іконою Матері Божої Ченстоховської та бічні з образами Розіп'яття і св. Антонія, св. Йосифа, св. Миколая, Матері Божої, св. Валентина, св. Яна Непомуцького, а також численні реліквії, автентичність яких була підтверджена у Римі 24 листопада 1843 року. У другій половині ХІХ століття та на початку ХХ до 1909 року парафію обслуговував багаторічний настоятель о. Петро Піскорський, під опікою якого перебувало до трьох з половиною вірян, що проживали також у сусідніх селах. Парафія мала філіальні святині у селах Бенева, Буцнів, Великий Ходачків, Йосипівка та Росохуватець, які виділились з неї, а також у Мар'янівці і приватну каплицю у Підгайчиках.
Від 1920 року і, принаймні, до кінця 30-х років обслуговував у Настасові до трьох тисяч парафіян настоятель о. Франциск Кубєнський. Після ІІ світової війни віряни-поляки разом із священниками 1945 року виїхали до Польщі, забравши зі собою найцінніше костельне майно, у тому числі і чудотворним образ Матері Божої Ченстоховської. Зачинений храм, який використовували як господарське приміщення, повернули вірним на початку XXI святиня. Відтоді триває його ремонт. Обслуговують Настасів дієцезіальні священники.
