47234 Залізці,
вул. Зелена

Залізці (Заложці) письмово згадуються у 1432, 1441, 1477 та 1483 роках. У 1516 році отримали статус міста, а 1520 року - магдебурзьке право. 1890 року Залізці мали 7295 мешканців, у тому числі 3065 українців і 2846 поляків, 1910 року - 7275, 1921 року - 4773, 1939 року - 6 350, а нині - понад 2600 осіб. До 1962 року були райцентром, з 1961 року є селищем міського типу, яке входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.

У 1639 році з дозволу єпископа Луцького Андрія Гембицького настоятель парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії у Залізцях о. Флоріан Ґранський освятив на передмісті наріжний камінь костелу, спорудження якого коштом місцевих власників Вишневецьких тривало до 1645 року. Цього ж, 1645 року Вишневецькі пожертвували частину своїх доходів від маєтностей у Залізцях на заснування та діяльність монастиря августинів (августинців) при цьому костелі.

У квітні наступного, 1946 року єпископ Гембицький дозволив ченцям послуговуватись храмом св. Лаврентія, і літом цього ж року вони вже вселились до новозбудованого монастиря. 1720 року занотовано 'фатальний' стан даху святині, на ремонт якого було виділено необхідні кошти. Перед 1741 роком єпископ Луцький Франциск Кобельський консекрував костел, грунтовно відновлений коштом чергових власників Залізців Потоцьких. Чотири вівтарі до нього подарував місцевий препозит о. Войтех Темезварий.

Джерело фотознімка: templesua2.jimdofree.com

Проте 14 квітня 1787 року австрійська влада ліквідувала монастир августинів у Залізцях. 1801 року храм св. Лаврентія придбали греко-католики, а монастир ченців отримали шаритки (сестри милосердя св. Вікентія де Поля), які неподалік від нього 1889 року збудували свою каплицю, що нині є парафіяльною святинею Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Колишній костел став греко-католицькою церквою Покрови Пресвятої Богородиці. Ще 1979 року її внесли до списку пам'яток містобудування і архітектури УРСР.

Джерело фотознімка: facebook.com/100063465005501

У храмі збереглись три вівтарі (головний третьої чверті XVIII століття і бічні середини цього ж століття), а також датовані приблизно тим же часом мурована дзвіниця і статуя Матері Божої Непорочної на постаменті біля церкви. Святиня ж була частково перебудована.