 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
 |  |  |  |  |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
| | | | |
|---|
47234 Залізці
Залізці (Заложці) письмово згадуються у 1432, 1441, 1477 та 1483 роках. У 1516 році отримали статус міста, а 1520 року - магдебурзьке право. 1890 року Залізці мали 7295 мешканців, у тому числі 3065 українців і 2846 поляків, 1910 року - 7275, 1921 року - 4773, 1939 року - 6 350, а нині - понад 2600 осіб. До 1962 року були райцентром, з 1961 року є селищем міського типу, яке входило до Зборівського району, а від 2020 року - до Тернопільського.
У першій половині XVI століття у Залізцях збудували перший (ймовірно, дерев'яний) костел та заснували парафію. Наступну (муровану) святиню, споруджену у першій половині XVII століття, відновили 1730 року та освятили у 1738 році під титулом Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії. Нині цей храм перебуває у стані глибокої руїни.
У 1801 році шаритки (сестри милосердя св. Вікентія де Поля) розпочали своє служіння у Залізцях у будинках колишнього монастиря августинів, опікуючись лікарнею та жіночою школою. 1841 року будівлі було розширено, а у 1889 році споруджено окрему муровану каплицю, яку 24 серпня того ж року консекрував єпископ-помічник Львівський Ян Пузина. Під час І світової війни заклад шариток було знищено, проте храм, за винятком даху, суттєво не постраждав. Ним стала послуговуватись парафія (до відновлення свого костелу), оскільки парафіяльна святиня зазнала істотних ушкоджень.
Заклад шариток у Залізцях почали відбудовувати 1926 року, а завершили аж 3 вересня 1939 року його урочистим освяченням. Радянська влада каплицю сестер милосердя зачинила та використовувала як складське приміщення. 1994 року її повернули римо-католикам, які здійснили посильний ремонт храму та освятили під титулом майже повністю зруйнованого парафіяльного костелу - Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії.
Залізці обслуговують дієцезіальні священники з парафії Божого Милосердя та Матері Божої Неустанної Допомоги у Тернополі.
У Залізцях від 1639 року також був монастир августинів. Після ліквідації ордену австрійська влада їхній костел св. Лаврентія 1801 року передала греко-католикам.
