ODESSA. Kościół katedralny p.w. Wniebowzięcia Najświętszej Maryi Panny (1844 - 1853). Odesski obw., Odesski r-n (miasta)

Utworzony 29.03.2010 12:00, zmieniony 25.12.2021 15:32

65045 Одеса,
вул. Катерининська, 33,
+380 (48) 728-64-83, 728-10-71, 728-10-72,
www: cathedral.od.ua

Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв, який у різні часи та в різних джерелах називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі датованому 10-м (21-м) січня 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.

Вже 1795 року місцева римсько-католицька спільнота облаштувала невеликий дерев'яний молитовний дім, у якому першу Месу відправив о. Андре Арчіоллі Порох SJ. У 1805 році було засновано парафію та розпочалось будівництво першого костелу по вул. Катерининській за проектом італійського архітектора Франческо Фрапполі, яке завершили 1822 року. Після вигнання з Росії царем Олександром І єзуїтів, храм 1820 року перейшов до дієцезіального духовенства. Костел двічі розширяли, проте кількість парафіян у 40-х роках ХІХ століття зросла настільки, що він вже не міг їх помістити.

Ważne wydarzenia w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: czerwiec, 29
1743 - інгрес до Кам'янець-Подільської катедри єпископа-ординарія Миколая Дембовського;
1766 - архієпископ Вацлав Сераковський консекрував костел Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві на Львівщині;
1775 - на посаду єпископа-коад'ютера Київського з титулярним єпископством Тheveste та правом наступництва Київської кафедри призначено о. Каспер Цецішовський;
1860 - висвячений у Саратові на священника майбутній єпископ-ординарій Тираспольський Франц Цоттман;
1884 - о. Кирило Любовидзький, майбутній ординарій Луцько-Житомирський, рукоположений в єпископи в санкт-петербурзькому костелі св. Катерини Могильовським митрополитом Олександром Гінтовт-Дзєвалтовським;
1911 - єпископ-помічник Луцько-Житомирський Лонгін Жарновецький консекрував костел Пресвятої Трійці у Браїлові на Вінничині;
1918 - майбутній ординарій Луцький о. Адольф Шельонжек призначений єпископом-помічником Плоцьким у Польщі;
1939 - майбутній єпископ-помічник Львівський Владислав Керницький висвячений на священника у Львові архієпископом Болеславом Твардовським;
1977 - висвячений на священника архієпископом Йохе Погацніком майбутній Апостольський нунцій в Україні архієпископ Іван Юркович;
1990 - храм Воздвиження Святого Хреста у Шепетівці на Хмельниччині консекрував єпископ В. Нюкштукс з Риги;
1999 - наріжний камінь костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині освятив архієпископ Мар'ян Яворський;
2003 - кардинал Мар'ян Яворський звершив першу Месу у поверненому костелі cвв. Апп. Петра і Павла у Теребовлі на Тернопільщині;
2007 - кардинал Мар'ян Яворський освятив на площі перед катедрою у Кам'янці-Подільському пам'ятник Йоану Павлові ІІ;
- єпископ Мар'ян Бучек освятив новий вівтар та образи покровителів костелу cвв. Апп. Петра і Павла у Білобожниці на Тернопільщині;
- єпископ Мар'ян Бучек освятив відновлений зі середини храм cвв. Апп. Петра і Павла у Петрикові на Тернопільщині;
2008 - костел Матері Божої Неустанної Допомоги у Мурованих Курилівцях на Вінничині консекрував єпископ Леон Дубравський;
2013 - відремонтований костел cвв. Апп. Петра і Павла у Вижниці на Буковині освятив архієпископ Мечислав Мокшицький;
2014 - архієпископ Мечислав Мокшицький освятив відновлену вежу та хрест на храмі cвв. Апп. Петра і Павла у Перемишлянах на Львівщині;
2018 - о. Анджей Пузон у Луцькій катедрі освятив таблиці пам’яті духовенства Луцької дієцезії та розстріляним в'язням Луцької тюрми;
Następna data: czerwiec, 30
1726 - з рук Краківського ординарія К. Шанявського священничі свячення отримав майбутній архієпископ-митрополит Львівський Вацлав Сераковський;
1770 - єпископа Кам'янець-Подільського Войтеха Корицинського призначено архієпископом-митрополитом Львівським;
1858 - помер у Цєшанові (Польща) архієпископ-митрополит Львівський Лукаш Баранецький, похований у львівському костелі Матері Божої Громничної, 1972 року його рештки перенесли до катедри;
1905 - архієпископ Йосиф Більчевський консекрував новозбудований костел в Стоянові на Львівщині під титулом Пресвятого Серця Господа Ісуса;
1967 - о. Ян Ценський у Ґнєзно (Польща) таємно рукоположений в єпископи примасом Польщі кардиналом Стефаном Вишинським;
2012 - архієпископ Мечислав Мокшицький за участю єпископа Леона Малого очолив урочистість внесення мощей св. Яна з Дуклі до Львівської катедри;
2018 - о. Йосиф Павлюк у костелі Матері Божої Неустанної Допомоги у Чорноморську на Одещині освятив пам'ятну таблицю з викарбованими на ній іменами чотирьох настоятелів парафії;
Nie znalazłeś swojej świątyni na liście wydarzeń?
Zgłoś wydarzenie do rkc.in.ua@ukr.net

Тому у 1844-1853 роках було споруджено завдяки зусиллям настоятеля о. Григорія Разутовича новий храм у романо-готичному стилі за проектом Ф. Моранді, доопрацьованим Ф. Гонсіоровським. 16 серпня 1853 року новозбудовану святиню консекрував єпископ Тираспільський Фердінанд Канн. Головний вівтар святині містив монументальну картину Успіння Пресвятої Діви Марії пензля німецького художника Фішера, подаровану М. Наришкіною 1851 року. Собор став виконувати функцію співкафедрального у Тираспільській дієцезії, оскільки тут перебував її єпископ- помічник, тоді як єпископ- ординарій проживав у далекому Саратові. У цьому костелі були похоронені заслужені одесити-католики, зокрема, губернатор Луї Олександр де Ланжерон, князь Арманд Еммануель де Рішелье (1766 - 1822). Перед революцією парафія нараховувала майже 15 тисяч вірян, їх обслуговували настоятель о. Андрій Келлер та вікарії оо. Казимир Соколовський, Август Манігліе, Франченко де Мотта (капуцин) та Антоній Віторт.

У травні 1922 року радянська влада конфіскувала у храмі усі цінні церковні предмети, а 1935 року закрила його, перетворивши на болгарсько-німецький клуб. Усі одеські священики, які не були арештовані, змушені були виїхати у Румунію. У 1941 році зі вступом в місто румунської армії костел повернули вірним, у ньому став працювати о. Йосиф Хахула, який раніше був тут вікарієм. У 1949 році храм знову було закрито, в ньому облаштували спочатку виставку досягнень Одещини, а згодом - спортивний зал. Будівлю варварськи переробили, знищивши колони, мармурове оздоблення тощо. 09.08.1991р. о. Тадеуш Хоппе отримав ключі від суттєво зруйнованого одеського костелу, ним стали опікуватись оо.-салезіанці, на плечі яких (разом з місцевими вірянами) ліг важкий тягар відновлення святині. У 1997-1999 роках тут працював вікарієм майбутній єпископ о. Віталій Кривицький SDB. Після створення Одесько-Сімферопольської дієцезії собор став кафедральним, його перейняло дієцезіальне духовенство. Реставрація храму продовжувалась до 2008 року, коли 24 серпня його реконсекрував кардинал Станіслав Дзівіш з Кракова.

Парафію обслуговували дієцезіальні священники, а від 27 вересня 2020 року - францисканці (zakon Braci Mniejszych). Працюють черниці: гоноратки (згромадження Малих Сестер Непорочного Серця Марії) і служебниці (згромадження Сестер Служебниць Непорочно Зачатої П.Д.М.)

INNE ŚWIATYNI Z TYMI SAMYMI Status: KOŚCIOŁY / Katedry; Przynależność i stan: KATOLICKIE / Rzymsko-katolicke; Duchowieństwo: 1. ZAKONNICY / Franciszkanie, 2. ZAKONNICE / Honoratki, 3. ZAKONNICE / Іnne służebniczki; Wezwanie: MATKI BOŻEJ / Wniebowzięcia; Wiek: XIX stulecie; Internet: Stronу www;

GŁÓWNE WYDARZENIA I PUBLIKACJE ZWIĄZANE ZE ŚWIĄTYNIĄ


2008. 05.03 О. ПЕТРО МАЛЬЧУК ВИСВЯЧЕНИЙ НА ЄПИСКОПА КАРДИНАЛОМ МАР'ЯНОМ ЯВОРСЬКИМ. СПІВКОНСЕКРАТОРИ - АПОСТОЛЬСЬКИЙ НУНЦІЙ В УКРАЇНІ АРХІЄПИСКОП ІВАН ЮРКОВИЧ ТА ЄПИСКОП БРОНІСЛАВ БЕРНАЦЬКИЙ; 08.24 РЕКОНСЕКРАЦІЯ КАТЕДРИ ПІСЛЯ РЕСТАВРАЦІЇ. Урочистість очолив та освятив скульптури Святіших Отців Йоана Павла ІІ і Мартина ІІІ на зовнішній стіні катедри кардинал Станіслав Дзівіш з Кракова (Польща) за участю архіпастирів з України, Молдови, Білорусі, Польщі та Бельгії;