32065 Завадинці

Село Завадинці вважається заснованим 1493 року. Проживає тут понад 600 селян.

У 90-х роках минулого століття завдяки зусиллям о. Станіслава Сівца місцевий колгосп виділив будинок, який переоблаштували на каплицю.

Завадинці та ще п'ять сусідніх сіл обслуговують отці-маріяни (згромадження Отців Маріянів Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії) з городоцької парафії св. Станіслава, єп. мч..

31257 Завалійки

Перша відома письмова згадка про Завалійки датується 1629 роком, хоча вважається, що село засноване на кілька століть раніше. Наприкінці ХІХ століття тут проживало майже 1200 мешканців, нині має приблизно таку ж кількість осіб. Село входило до Волочиського району, а від 2020 року є частиною Хмельницького.

Мурований костел Провидіння Господнього у Завалійках збудували у 1810-1812 роках місцеві власники брати Братковські. І був він спочатку їхньою приватною каплицею, потім - філією парафії Матері Божої Святого Скапулярія у Тарноруді, а не пізніше 1830 року став парафіяльним. У 1850 році завалійківська парафія, охоплюючи також сусідні села, нараховувала понад три тисячі вірян.

69035 Запоріжжя,
вул. Заводська, 21А,
+380 (61) 218-58-49, 213-33-33,
www: rkc.zp.ua,
f.b.: SanktuarijBogaOtcaMiloserdnogoVG...

У XV-XVIIст. територія міста входила до Запоріжжя - краю вольностей запорізьких козаків, а 1770 року тут була закладена Олександрівська фортеця, завершення її будівництва у 1775р. співпало зі знищенням останньої Запорізької січі - Підпільнянської. Навколо фортеці селилися будівельники-селяни, каторжники, обслуговуючий персонал фортеці, відставні солдати. 1785 року Олександрівськ став поселенням міського типу, а 05.06.1806р. отримав статус повітового міста Катеринославської губернії. 23.03.1921р. місто було перейменовано на Запоріжжя, 1923 року стало центром Запорізького округу, а 10.01.1939р. - центром області. Населення - майже 732 тисячі мешканців.

До революції в Олександрівську була філіальна каплиця парафії в Катеринославську (Дніропетровську), яку в 30-х роках XXст. закрили, а 50-х - знищили (на її місці збудували завод). З 1993 року Служби у Запоріжжі проводились в різних приміщеннях. Потім завдяки єпископу Я. Ольшанському та організації 'Kirche in Not' було придбано недобудований житловий будинок, у якому 04.09.1994р. після ремонту та реконструкції єпископ Я. Ольшанський освятив каплицю св. Ап. Павла.

У 1997 році міська влада виділила земельну ділянку під будівництво храму та парафіяльного будинку, а 5 квітня 1998 року тодішній єпископ- помічник Кам'янець- Подільський Станіслав Падевський OFM Cap (майбутній перший єпископ Харківсько- Запорізький) освятив територію під будівництво костелу. 7 грудня 1998 року Папа Йоан Павло II освятив наріжний камінь, взятий з основи базиліки св. Апостола Петра у Римі, і того ж дня передав його запорізькому пароху о. Яну Собіло (нині - єпископ) через свого секретаря о. Мечислава Мокшицького (нині - архієпископ), а 7 жовтня 1999 року єпископ Леон Дубравський OFM заклав його під будівництво храму за проектом запорізьких архітекторів (зменшена копія базиліки св. Петра у Ватикані).

65582 Одеса, Іллічівка,
вул. Івана Франка, 13б,
+380 (48) 750-48-00,
f.b.: 203348943446278

Перша згадка про замок-порт Великого Князівства Литовського Кацюбіїв, який у різні часи та в різних джерелах називали також Кацюбий, Качибей, Коцюбїїв, Хаджибей, Гаджибей, Аджибей, датується 1415 роком. 27 травня (7 червня) 1794 року Катерина II підписала рескрипт про влаштування в Хаджибеї військової гавані і пристані для купецьких суден. Одеса як нова назва Хаджибея вперше з'явилася у документі датованому 10-м (21-м) січня 1795 року. Завдяки вдалому географічному розташуванню Одеса швидко перетворилася з невеликого поселення в торговельний, промисловий і науковий центр європейського значення. В її розвиток внесли дуже вагомий вклад імігранти-католики з Європи. Нині місто є обласним центром з населенням понад мільйон мешканців.

Парафія знаходиться у новій, промисловій частині Одеси, яка розрослась у 60-70-х роках XX століття. До революції тут був храм св. Антонія, котрий локалізувався на так званій 'Пересипі' под Живаховою горою. у 20-х роках ХХст. його закрили та перевели у світське використання (там досі склад хімречовин).