21000 Вінниця,
вул. Соборна

Отаманську Вінницю вважають заснованою на згарищі одного з руських градів уличів і тиверців не пізніше 1352 року. Місто, яке отримало магдебурзьке право 1640 року, було центром повіту Брацлавського воєводства (з 1565р.), центром Брацлавського воєводства (з 1598р.), сотенним містом Кальницького полку (з 1648р.) та полковим містом (у 1653-1667рр.) Гетьманської держави, губернським (з 1793р.), а потім повітовим центром, з 1914 року центром Подільської губернії, з 1923 році центром округу, а з 1931 року є обласним центром. Населення - понад 370 тисяч мешканців.

Домініканці до Вінниці переселились із містечка Черленків (нині - Селище) на початку 20-х років XVII століття, збудувавши у місті дерев'яний костельно-монастирський комплекс поруч із єзуїтським. Проте у середині цього століття під час козацько-польських війн переїхали до Черленкова. Після їх повернення у Вінницю відновлені завдяки Стефану Черленківському костел та монастир знову було знищено у 90-х роках (тепер вже татарами). На початку XVIIІ століття залишки споруд розібрали.

У 50-х - 70-х роках XVIIІ століття коштом родини Грохольських у Вінниці постав домініканський мурований костельно-монастирський комплекс (ймовірно, за проектом архітектора Павла Фонтани). Крипта костелу, освяченого під титулом Благовіщення Пресвятої Діви Марії, стала усипальницею родини фундаторів. Варто зазначити, що парафіяльним храмом у Вінниці був єзуїтський. Після ліквідації їх ордену 1773 року парафією та цим костелом опікувались дієцезіальні священники, проте після пожежі у храмі 1778 року парафіяльним на кілька років став костел капуцинів. І лише потім парафія перейшла до домініканського храму.

Після Листопадового повстання 1830-1831 років царська влада ліквідувала домініканський монастир, а їх костел передала православним, і став він Преображенською церквою. 1922 року святиню пограбували представники радянської влади, а з кінця 20-х років і до свого закриття наприкінці 30-х років вона належала Українській Автокефальній Православній Церкві. Під час війни і аж до закриття у 1962 році колишнім костелом послуговувалась Російська Православна Церква. У соборі спочатку влаштували спортзал товариства «Динамо», а у 80-х роках - зал органної та камерної музики. 1990 року колишній римсько-католицький храм отримали православні Московського патріархату, які самовільно розібрали та викинули на вулицю орган (нині інструмент знаходиться у капуцинському костелі). У грудні 2018 року святиня перейшла до Православної Церкви України.