75134 Абрикосівка,
вул. Південна, 15,

Хутір у цьому місці з'явився ще у 90-х роках ХІХ століття, проте село вважається заснованим у 1928 році як Сад-комбінат ім. Фрунзе. З 1957 року називається Абрикосівкою. Населення - близько 1200 мешканців. У селі є церква Почаївської ікони Божої Матері Херсонської єпархії Московського патріархату та костел Матері Божої Фатімської. Жодна з громад, яким належать ці святині, не є домінуючою, співіснують доброзичливо.

З 1999 року в Абрикосівці проводились богослужіння у сім'ях парафіян. Статут парафії Матері Божої Фатімської було зареєстровано органами влади 12 вересня 2006 року, цього ж року в Абрикосівці розпочалось спорудження свого мурованого храму, яке здійснювалось на пожертви як місцевих вірян, так і сімей з Польщі.

23655 Ганнопіль,
вул. Польова, 47а

Перші згадки про село можна знайти в історичних джерелах XVIII століття. Наприкінці XIX століття тут проживало майже дві тисячі мешканців, з яких 1700 були православними, тоді як нині - менше півтори тисячі.

У 1995 році в Ганнополі було придбано земельну ділянку під спорудження мурованого костелу та розпочато на ній перші будівельні роботи. 25 червня 1996 року о. Владислав Дажицький освятив будівельний майданчик, а 19 травня 1997 року єпископ- ординарій Кам'янець- Подільський Ян Ольшанський MIC освятив наріжний камінь майбутнього храму. Вже через десять місяців будівлю святині накрили дахом, а 1998 року у ній розпочали богослужіння.

58025 Чернівці,
вул. Івана Підкови, 10,
+380 (372) 56-14-37,
f.b.: 757028404664469

Чернівці (Черн) відомі з ХІІ століття, коли давньоукраїнські буковинські землі були частиною Галицького та Галицько- Волинського князівств. Пізніше Чернівці згадуються 8 жовтням 1408 року, а у 80-ті роки XV століття стали центром повіту та отримали статус міста. В Австрійській імперії місто з 1787 року було центром циркулу Галицької провінції, а зі середини XIXст. стало столицею окремої Буковинської провінції. З 1940р. після об'єднання Чернівецького та Хотинського повітів Чернівці є обласним центром. Проживає у ньому понад 266 тисяч мешканців.

До ІІсв. війни Садгора, яка нині є частиною Чернівців, була окремим поселенням ще з часів Київської Русі, а потім отримала статус міста. З 1940 по 1963 рік була центром району.

Парафію тут було створено у 1777-1778 роках, а 1815 року збудували мурований костел, який освятили у 1826 році під титулом св. Архангела Михаїла. У 1897 році храм було розширено та повторно освячено 1898 року.

12724 Довбиш,
вул. Костельна, 9,
+380 (4144) 513-52, 510-04,
f.b.: 1177798512292375

Довбиш відомий з 1569 року. На початку ХХ століття його околиці заселялись вихідцями з центральних районів Польщі, тому нині більшість жителів має польське коріння. У 1927-1935 роках був Мархлевськом, а в 1939-1944 роках - Щорськом. У 1929-1934 роках. Мархлевськ був столицею польського національного району (державною мовою була польська, діяла 7-річна польська школа, видавалась польська газета). Нині у цьому селищі міського типу проживає майже 4300 мешканців. Входило воно до Баранівського району, а від 2020 року - до Новоград-Волинського.

До кінця 30-х років у Довбиші існувала каплиця під титулом св. Анни. 1989 року було засновано парафію, яку 12 квітня 1990 року перейняли оо.-паллотини. 5 жовтня 1990 року Апостольський делегат в СРСР та Росії архієпископ Франческо Коласуонно освятив земельну ділянку під будівництво костелу, а 24 серпня 1991 року єпископ Ян Пурвінський освятив його фундамент та наріжний камінь.

45109 Дубище

Давньоруське поселення Дубище відоме з 1322 року, коли тут згадується у джерелах православний монастир. Тут ніколи не було католицької святині латинського обряду, та й місцевих римо-католиків було не багато. Проте у 1986–1987 роках у Дубищі оселились переселенці з-під Чорнобиля, частина яких - римо-католики. З 1992 року - селище міського типу з населенням майже дві тисячі мешканців.

У 1995 році у Дубищі зареєстрували римсько-католицьку спільноту. Тривалий час Меси відправлялися у приватних будинках парафіян, потім - у приміщенні будинку сільради.

30423 Городище

Dawnioruskie horodyszcze, które się tu znajduje niektórzy badacze uważają za Izasław, inni - twierdzą pod Izasławem. Zbudowano go w XIIw. i należało do księcia Trembowlańskiego księstwa, potem odeszło do Bołochiwskiego księstwa i pełniło funkcje obronne na jego północnych rubieżach. W 1241 roku Mongołowie zrujnowali horodyszcze. Według legendy wieś założyli w XIV wieku ludzie, którzy przeżyli najście Mongołów, nieopodal zrujnowanego horodyszcza – o jeden kilometr dalej. Po raz pierwszy w dokumentach Horodyszcze jest wspomniane jako własność księcia Eliasza Konstantego Ostrogskiego (akta z dnia 31.01.1534r.). Нині є селом з населенням близько двох тисяч мешканців.

Po upadku reżimu komunistycznego wierni gromadzili się na Msze św. w domu prywatnym. W 1994 roku biskup Jan Olszański MIC poświęcił kamień węgielny pod budowę nowej świątyni, ponieważ dawny karmelitański kościół Najświętszej Maryi Panny, споруджений 1746-1782 роках, nie udało się odzyskać (його віддали Московському патріархату).

31226 Гайдайки,
вул. Миру, 2а

На початку 60 років XIX століття тут, на безлюдній території першими поселилась родина Гайдай. Гайдай проводив виміри земельних наділів для селян, які прибували на місце нового поселення з навколишніх сіл. Це і стало основою населеного пункту Гайдайки. У 1968 році до Гайдайок увійшло поселення Червоне. У Гайдайках раніше переважали мешканці польського етнічного походження, тоді як у Червоному мещкали переважно українці. Нині тут проживає лише трохи більше трьох сотень селян.

Будівництво місцевого мурованого костелу проводилось у 1989-1992 роках зусиллями о. Яна Білецького та Ганни Пачковської. 12 грудня 1992 року єпископ Ян Ольшанський MIC освятив цей храм.