80716 Єлиховичі

Перша писемна згадка про Єлиховичі датується 1447 роком. Село з 1624 року по ХХ століття було власністю парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Золочеві. Нині його населення - менше тисячі мешканців.

Місцеві римо-католики, чисельність яких у передвоєнний період сягнула півтисячі, теж належали до цієї парафії. У 1938 році у Єлиховичах було споруджено філіальний мурований костел за проектом архітектора Л. Дайчака.

86400 Єнакієве,
вул. Достоєвського, 22

Датою заснування Єнакієвого вважається 1782 рік, коли на березі річки Булавин з'явилося село Федорівка (Гапурівка), про яке вперше згадується в «Списках населенных мест Российской империи». У 1895 році Ф. Єнакієв, Б. Яловецький та бельгійські підприємці заснували Російсько-бельгійське акціонерне товариство, яке протягом двох років поблизу Федорівки збудувало Петровський металургійний завод. Селища навколо нього 1898 року об'єднали в одне та назвали по імені одного із засновників товариства Єнакієвим. 1928 року місто отримало назву Рикове, 1936р. - Орджонікідзе, під час німецької окупації - знову Рикове, а 12.06.1944р. повернулась стара назва Єнакієве. Населення - близько 77 тисяч мешканців.

У 1897 році на кошти парафіян бельгійського та польського етнічного походження розпочалось будівництво місцевого костелу, яке за активної підримки директора заводу Юлія Потьє завершилось, в основному, 1900 року. Оздоблювальні роботи тривали до 1906 року, коли відбулось освячення храму під титулом Воздвиження Святого Хреста.

76000 Івано-Франківськ,
вул. Вовчинецька, 92,
+380 (34) 275-63-90,
www: rkc.if.ua,
f.b.: 1245613598843528

У 1654 році Станіслав Потоцький придбав землі у межиріччі двох Бистриць, на яких знаходились села Заболоття (відоме з 1437 року), Княгинин (1449р.) і Пасічна. Засноване на теренах Заболоття поселення Станіславів (від 09.11.1962р. - Івано-Франківськ) уперше згадується 1662 року. У 1662-1663рр. отримало магдебурзьке право. 1867 року Станіслав став повітовим центром. Із 1939 року є обласним центром, в якому нині проживає понад 236 тисяч мешканців.

В Івано-Франківську на передмісті Гірки 20 листопада 1925 року було освячено земельну ділянку під будівництво храму, проект якого виготовив 1926 року архітектор С. Треля. У 1925-1939 роках святиню спорудили (праця переривалась через брак коштів). 13 жовтня 1929 року архієпископ Болеслав Твардовський вмурував наріжний камінь в пресбітерій храму.

22700 Іллінці,
вул. Європейська, 7(чи 9?)

Перша письмова згадка про Іллінці (Лінці) датується 1391 роком, згадуються також 1448 року. 22 жовтня 1757 року поселення отримало магдебурзьке право, 1866 року стало стало волосним центром. 1856 року мало 6329 мешканців, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - 10356, нині - понад 12 тисяч осіб. У 1923 році Іллінці стали райцентром, 1 грудня 1986 року отримали статус міста районного значення, від 2020 року входять до Вінницького району.

Схематизми Луцько-Житомирської дієцезії датують костел в містечку 1785 роком та приписують його спорудження місцевому власнику Ієроніму Янушу Сангушці. Але, за інформацією багатотомника 'Słownik geograficzny Królestwa Polskiego', це був попередній дерев'яний храм, для якого фундатор 1804 року здійснив свою останню (перед смертю 1812 року) пожертву - 20 моргів землі та 1600 злотих.

22700 Іллінці,
вул. Коцюбинського, 3а

Перша письмова згадка про Іллінці (Лінці) датується 1391 роком, згадуються також 1448 року. 22 жовтня 1757 року поселення отримало магдебурзьке право, 1866 року стало стало волосним центром. 1856 року мало 6329 мешканців, наприкінці ХІХ - на початку ХХ століть - 10356, нині - понад 12 тисяч осіб. У 1923 році Іллінці стали райцентром, 1 грудня 1986 року отримали статус міста районного значення, від 2020 року входять до Вінницького району.

Попередній мурований храм Воздвиження Хреста Господнього в Іллінцях, споруджений, ймовірно, у 20-х - 30-х роках ХІХ століття, за радянської влади було перебудовано на житловий будинок, тому місцеві римо-католики спочатку збирались на богослужіння в орендованому приміщенні, яке пристосували під каплицю.

12110 Іршанськ

Іршанськ утворений 5 серпня 1960 року на базі промислових майданчиків Іршанського гірничо-збагачувального комбінату та Іршанського будівельно-монтажного управління № 72 як робітниче поселення, яке 1963 року отримало статус селища міського типу. Нині нараховує майже 7 тисяч мешканців.

Зрозуміло, що раніше тут не було римсько-католицької святині. Місцева католицька громада латинського обряду була зареєстрована о. Ришардом, який служив в парафії Матері Божої Скорботної у Новій Боровій, у листопаді 1996 року. Нині тут завершується будівництво свого мурованого костелу. Іршанські віряни, користуючись нижньою частиною цього храму, надіялись, що 2016 року буде відправлена перша Свята Меса у верхній його частині, проте це відбулось лише 24 серпня 2019 року.

31633 Андріївка,
вул. Дзержинського, 60а

Андріївка розташована поблизу районного центру Чемерівці (8км). Була заснована в ХVІІІ столітті графом Андрієм Лабенецьким (звідси і назва села). Нині тут проживає понад 700 мешканців.

Окрасою Андріївки стали дві культові споруди - православна церква Андрія Первозванного та римсько-католицький храм Пресвятого Серця Господа Ісуса, споруджені у 90-х роках минулого століття коштом парафіян та сільськогосподарського кооперативу- агрофірми 'Ювілейна'. Будівництво костелу здійснене завдяки зусиллям о. Владислава Ванагса. Освятив храм єпископ Ян Ольшанський MIC.