MACHNÓWKA (Komsomolśke). Kościół p.w. św. Jana Nepomucena (1794 - 1795, 1840). Winnicki obw., Chmielnicki r-n

22133 Махнівка,
вул. Шкільна, 8,
+380 (4342) 320-38

Поселення Махнівка (у 1935-2016рр. - Комсомольське) постало на землях, які 1430 року Каленик (предок магнатів Тишкевичів) отримав від князя Свидригайла. У 1767р. Протазій Потоцький зробив його своєю резиденцією, після чого Махнівку називали 'малою Варшавою'. 1791 року отримала привілеї містечка, у 1796-1846рр. була центром повіту, від 1845р. - центром волості. У 1885р. тут проживало 955 мешканців, 1897 року - 5343, нині - понад 3400 осіб. У 1923-1962рр. була райцентром, потім належала до Козятинського району, а 2020 року увійшла до Хмільницького.

У 1628 році у Махнівці місцевий власник Януш Тишкевич фундував бернардинський костельно-монастирський комплекс (ченці також обслуговували парафію), проте через двадцять років їх храм та монастир знищили козаки Максима Кривоноса. А відновлену пізніше святиню 1690 року зруйнували повстанці Семена Палія.

Ważne wydarzenia
w historii świątyń i posłudze arcypasterzy
Bieżąca data: czerwiec, 20
1936 - єпископ Євгеній Базяк консекрував новоспоруджений храм Імені Пресвятої Діви Марії у Підвисокому на Тернопільщині;
1937 - Апостольський адміністратор Тираспольський єпископ Олександр Фрізон розстріляний радянською владою;
1988 - висвячений на священника Познаньським архієпископом Єжи Стробою майбутній єпископ-помічник Одесько-Сімферопольський Яцек Пиль;
2002 - оо. Мар’ян Бучек та Леон Малий, призначені єпископами-помічниками Львівськими, висвячені на єпископів кардиналом Мар’яном Яворським у Львівській катедрі;
2004 - перша Меса у новозбудованому костелі Непорочного Серця Пресвятої Діви Марії у Гвіздаві на Житомирщині;
2009 - єпископ Леон Дубравський освятив новозбудовану каплицю Пресвятого Серця Господа Ісуса у Пиковці на Вінничині;

CHAŻYN. Kaplica p.w. Miłosierdzia Bożego (1804). Żytomierski obw., Berdyczowski r-n

13374 Хажин,
вул. Двірська, 24

Село Хажин документально відоме від 1611 року. 1864 року тут проживало 518 мешканців, 1900 року - 872, 1926 року - 1328, у тому числі 483 поляків, нині воно має понад тисячу осіб.

Католики латинського обряду Хажина належали до парафії св. Яна Непомуцького у Махнівці. У 1804 році місцевий поміщик Людвик Мазаракі, який придбав маєтність наприкінці XVIII століття, збудував тут муровану каплицю. У схематизмах Луцько-Житомирської дієцезії вона згадується від 1852 року (у складі махнівської парафії).

HRUZLIWIEC. Kaplica śww. Franciszka i Hiacynty Marto (200?). Żytomierski obw., Żytomierzski r-n

12053 Грузливець

Село Грузливець вважається заснованим 1761 року. 1906 року тут проживало 385 мешканців. У 1935-1936 роках звідси було виселено радянською владою приблизно 250 селян-поляків, натомість оселили колгоспників-ударників із Київської та Чернігівської областей. Нині село нараховує майже 290 осіб.

Католики латинського обряду Грузливця раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах, своєї святині не мали. У пострадянські часи село почали відвідувати із душпастирською опікою священники з парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

BERDYCZÓW. Kościół p.w. św. Barbary (Warwary) (1807 - 1826). Żytomierski obw., Berdyczowski r-n

13300 Бердичів,
вул. Європейська, 25,
+380 (4143) 213-89,
f.b.: 100092669199092

У 1430р. великий князь Литовський Вітовт віддав цю місцевість путивльському та звенигородському наміснику Калинику, підданий якого Бердич заснував тут хутір, що згодом назвали Бердичевом. В 1483р. кримські татари його зруйнували, проте 1546 року він знову згадується у документах. Наприкінці XVIст. вже був містечком. У 1798р. у ньому проживало 4820 мешканців, 1846 року став повітовим містом із 41 тисячею осіб. 1867 року мав 52563 жителів, 1926 року - 30812. Від 1923р. є райцентром, в якому нині - 73 тисячі мешканців.

Спочатку парафією в Бердичеві на підставі 'cura animarum' опікувались місцеві кармеліти босі, які мали у містечку монастир та костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, а належало до неї 23 села. У 1756р. на місці майбутнього парафіяльного храму збудували дерев'яну восьмигранну каплицю на честь коронації ікони Матері Божої Бердичівської, яка відбулась цього ж року в кармелітській святині.

OSYCZNE (Huta Osyczna). Kaplica cmentarna bez wezwania (199? - 200?). Żytomierski obw., Zwiahelski r-n

12724 Осичне

Перша документальна згадка про нинішнє село Осичне датується 1811 роком. Тоді у ньому проживало лише 7 мешканців, мало воно назву Гута Осична, яка вживалась і пізніше понад століття. 1906 року чисельність жителів зросла до 275 осіб, 1927 року їх було 312, причому переважну більшість складали поляки, нині село має лише півсотні осіб. Входило до Баранівського району, а від 2020 року є частиною Звягельського.

Католики латинського обряду Гути Осичної, які становили переважну більшість її населення, раніше належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах та своєї святині не мали. З відновленням церковного життя у пострадянські часи вони увійшли до парафії св. Анни (пізніше - Матері Божої Фатімської) у Довбиші.

DOWBYSZ (Dowbyszów (Stawek), Marchlewsk). Kościół p.w. Matki Bożej Fatimskiej (1991 - 1995). Sanktuarium Matki Bożej Fatimskiej (2000). Żytomierski obw., Zwiahelski r-n

12724 Довбиш,
вул. Костельна, 9,
+380 (4144) 513-52, 510-04,
f.b.: 1177798512292375

Вперше згадується у джерелах 1811 року під назвою Довбишів Ставок, потім - Довбишів, а, принаймні, від 1900 року - Довбиш. На початку ХХст. його околиці заселялись вихідцями із центральних районів Польщі, тому половина жителів донині має польське коріння. У 1925-1935рр. був Мархлевськом та центром польського національного району, а в 1939-1944рр. - Щорськом, від 1938 року є селищем (міського типу). Нині тут проживає майже 4300 осіб. Входило до Баранівського району, а від 2020 року - до Звягельського.

Католики латинського обряду Довбиша належали до парафії св. Йоана Непомуцького у Пулинах. Виходячи з того, що 1911 року із 156 осель 154 були польськими і лише 2 українськими, а чисельність мешканців 1900 року становила 967 осіб, можна припустити, що кількість вірян тоді, принаймні, перевищила тисячу. І їм знадобилась своя святиня, бо парафіяльна розташовувалась надто далеко.

IWNICA. Dawny kościół p.w. św. Jana Chrzciciela (1826). Żytomierski obw., Berdyczowski r-n

13420 Івниця

Перші письмові згадки про Івницю датуються 1456 роком, згадується також у 1545, 1569, 1584 і 1589 роках, а від 1598 року вважалась містечком, проте пізніше втратила цей статус. У другій половині XVIIIст. тут проживало понад 3 тисячі мешканців, а 1761 року Івниця знову стала містечком. У 1880р. мала близько двох тисяч жителів, 1906 року - 2839, 1911 року - 3219, 1923 року - 2888, нині - понад 1600 осіб. Село входило до Андрушівського району, а від 2020 року - до Бердичівського.

У середині XVIIIст. католики латинського обряду Івниці належали до парафії у Ходоркові. Перший (дерев'яний) івницький костел збудували з фундації когось із родини Лентовських (засновницький акт від 9 липня 1754р.). Оснастили святиню коштом місцевого власника Яна Чарнецького, а консекрував храм під титулом Пресвятої Трійці 31 травня 1762 року єпископ Андрій Залуський, який заснував тут самостійну парафію (її 1767 року обслуговував о.-паулін Ян Чосновський).