80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селище (міського типу).

Перший ораторій при костелі Успіння Пресвятої Діви Марії у Підкамені домініканці збудували, ймовірно, у 30-х роках XVIII століття, а 1737 року його освятив єпископ Франциск Кобельський. Проте 30 жовтня 1759 року ченці вирішили збудувати новий ораторій.

80670 Підкамінь

Перша згадка у документах про Підкамінь датується 1441 роком, проте поселення тут існувало ще в дохристиянські часи. Згадується також у 1464, 1471, 1475 і 1477 роках. 1569 року отримав міські права. 1880 року у містечку проживало 3312 мешканців, у тому числі півтори тисячі поляків, тисяча німців і вісім сотень українців, нині нараховує менше 1900 осіб. У 1939-1969рр. був райцентром, потім увійшов до Бродівського району, а 2020 року - до Золочівського. Із 1940р. є селище (міського типу).

За легендою, яку так і не вдалось підтвердити, вперше домініканці оселились у Підкамені ще у середині XIIIст., але були знищені татаро-монголами. Насправді домініканський монастир фундував 15 липня 1464 року місцевий власник Петро Церебровський у присутності архієпископа Григорія Саноцького, який консекрував вже збудований на той час і переданий ченцям дерев'яний костел під титулом Пресвятої Діви Марії, Святого Хреста, свв. Апп. Петра і Павла і Всіх Святих. Домініканці отримали у власність два села, а також інші маєтності і привілеї.

13116 Филинці,
вул. Петрівська, 25

Филинці ще навіть у ХІХ столітті вважались хутором та були відсутні у статистичних документах. Зокрема, навіть у 'Słowniku geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich' вперше з'явились лише 1900 року із населенням 555 мешканців та посиланням лише на православну парафію. Нині тут проживає три з половиною сотні осіб, значна частина яких є поляками. Село входило до Любарського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Католики латинського обряду села раніше належали до парафії свв. Архангела Михаїла і Яна Непомуцького у Любарі і свого храму не мали.

12316 Горбулів

Поселення існувало ще за часів Київської Русі, але було зруйноване татаро-монголами, і пізніше у письмових джерелах вперше згадується у 1582 і 1584 роках. У XVIIст. вважалось містечком. На початку 80-х років ХІХст. тут проживало близько тисячі мешканців, 1900 року - 1465, нині - півтисячі. Горбулів входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Перший (дерев'яний) костел у Горбулеві збудували на початку 90-х років XVIII століття. Тоді і постала парафія, яка охоплювала чотири десятки навколишніх сіл, у тому числі Потіївку. У 50-х роках XIXст. її адміністрував о. Ян Мосевич.

12216 Кримок

Кримок (Кримська Рудня) відомий з 30-х років XVII століття. Його населяли переважно поляки. 1905 року тут проживало 1005 мешканців, а в 1925 році, коли у селі була навіть польська школа, воно мало 1375 осіб, сьогодні їх лише трохи більше чотирьох сотень. Кримок входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві римо-католики, що належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви у Макарові, 1804 року отримали дерев'яну каплицю, яку 1818 року освятили під титулом cв. Антонія Падуанського. У 20-х роках вони перейшли до новоствореної парафії Успіння Пресвятої Діви Марії у Вишевичах. Через півтори сотні років, 1972 року храм був знищений радянською владою.

12216 Кримок

Кримок (Кримська Рудня) відомий з 30-х років XVII століття. Його населяли переважно поляки. 1905 року тут проживало 1005 мешканців, а в 1925 році, коли у селі була навіть польська школа, воно мало 1375 осіб, сьогодні їх лише трохи більше чотирьох сотень. Кримок входив до Радомишльського району, а від 2020 року є частиною Житомирського.

Місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Непорочного Зачаття Пресвятої Діви у Макарові. Вже в останній третині XVIII століття у Кримку була каплиця, яка згадується у 1771 і 1796 роках як приватна єпископська, а також римсько-католицький цвинтар, де хоронили вірян кримоцьких та із сусідніх сіл.

09000 Макарів,
вул. Лазурна, 33

Вперше згадується у документах 1506 року як Воронин. Пізніше його власник Макар Івасенцевич змінив прізвище на Макаревич, а назву поселення - на Макарів. У 1846р. у містечку, яке 1804 року стало центром волості, проживало 946 мешканців, на початку 80-х років - близько 1880, 1900 року - 7150, 1913 року - 5783, нині - понад 15 тисяч осіб. Із 1923 року Макарів був райцентром, селищем (міського типу) став 1956 року, від 2020 року входить до Бучанського району.

Римо-католики Макарова належали до парафії Матері Божої Святого Розарію у Бишові. 15 березня 1754 року макарівський власник Домінік Прушинський фундував тут дерев'яний костел та парафію, які постали цього ж року. У 1767 році місцевим настоятелем був київський канонік о. Ростковський, а вікаріями - оо. - Лашкевич і Спонарський.