Зульц

Поселення заснували у 1809-1811 роках німецькі переселенці із Баварії, Рейн-Пфальца та Ельзасу, назвали так, як і село Зульц в Ельзасі. У 1825р. тут проживало 360 мешканці, року - 813, року - 1571, 1918 року - 1821. Під час Ісв. війни називалось Малашівським. У 1945р. Зульц перейменували на Веселе. Пізніше це поселення разом з іншими німецькими колоніями увійшло в зону Широколанівського військового полігону Одеського військового округу. Від споруд у цьому та інших селах залишились лише залишки фундаментів.

У 1819 році в Зульці почали відправляти богослужіння в сільській хаті, облаштованій як дім молитви. Цього ж року завдяки зусиллям о. Франца Шерера, який приїхав в колонію разом із першими поселенцями, було споруджено храм. У 1855 році ця святиня стала непридатною, тому богослужіння перенесли до будівлі школи.

56100 Баштанка,
вул. Миколаївська, 2
+380 (51) 582-51-29

Заснували Баштанку, яка до 1928 року називалась Полтавкою, на початку XIX століття переселенці із Полтавщини та Чернігівщини. У 1830 році тут проживало 1216 мешканців, 1886 року - 2846, нині - понад 12 тисяч осіб. Була центром волості, із 1926 року є районним центром, від 1963 року - селищем (міського типу), статус міста отримала 1987 року. 1 жовтня 2025 року стала «Містом-героєм України».

У схематизмах Тираспольської дієцезії Полтавка не згадується у складі жодної парафії, проте мала б належати до парафії в. Йосифа, Обручника Пресвятої Діви Марії у Миколаєві, як і розташована зовсім поруч з нею німецька колонія Ней-Карслруе, що нині є селом Шляхове. Ймовірно, що після будівництва там костелу св. Єроніма нечисленні римо-католики Полтавки послуговувались саме ним.

56143 Шляхове

Поселення заснували на місці хутору Делакура наприкінці 60-х - на початку 70-х років XIX століття переселенці із німецької колонії Карлсруе (нині - Степове) та назвали його Новим Карлсруе (Neu-Karlsruhe, Ней-Карлсруе). 1887 року їх було 204, 1896 року - 218, 1912 року - 149, 1916 року - 133, нині тут проживає вісім десятків осіб. Під час Ісв. війни називалось Делакурівкою, 1946 року стало Червоною Зіркою, а 2016 року - Шляховим.

Переселенці були католиками латинського обряду, належали до парафії в Карлсруе. На новому місці увійшли до складу парафії св. Йосифа у Миколаєві. Є згадка про існування в Ней-Карлсруе молитовного будинку у 1896 році, проте схематизми Тираспольської дієцезії це не підтверджують.

57107 Степове,
вул. Козацька

Колонію заснували у 1809-1811рр. переселенці із Бадена (переважно), Фальца та Ельзаса, надавши їй назву міста Карлсруе, звідки більшсть з них приїхала. Проте місцеве українське населення називало село Калістровим. У 1859р. тут проживало 1077 мешканців, 1896 року - 1274, нині - близько 1800 осіб. У березні 1944 року почалась депортація осіб німецького походження із Карлсруе. Приблизно у той же час Карлсруе перейменували на Степове.

Місцеві католики латинського обряду, що становили переважну більшість населення Карлсруе, спочатку належали до парафії св. Архангела Рафаїла у Ландау (Широколанівці). Перший храм, присвячений св. Домініку, вони почали будувати своїм коштом із вапняка та соломи вже у 1820 році, проте його доводилось розширювати, бо кількість парафіян постійно збільшувалась, а також часто ремонтувати.

57434 Краснопілля

Поселення Блюменфельд заснували 1862 року переселенці із лібентальських і кучурганських німецьких колоній. У 1914 році його перейменували на Цвєтково, але на початку 20-х років стара назва відновилась. У 1944-1946рр. село отримало сучасну назву Краснопілля. 1947 року до нього приєднали село Ново-Кір'яківка та хутір Атаманка. Нині тут проживає понад тисяча мешканців. До 2020 року входило до Березанського району.

Від початку заснування Блюменфельда місцеві католики латинського обряду, якими була переважна більшість мешканців цієї колонії, до 1869 року належали до парафії св. Рафаїла Архангела в Ландау (Широколанівці). Мурований молитовний дім, присвячений Пресвятій Діві Марії, вони збудували своїм коштом вже у 1865-1866 роках.

57064 Піщаний Брід

Поселення Шпейєр (Speyer, Speier) заснували у 1809-1810 роках 102 сім'ї з Рейнпфальца, Ельзасу та Бадена. 1886 року тут вже мешкало майже три тисячі осіб. З початком Ісв. війни його перейменували на Карпатське, проте назва не прижилась, і лише після 1944 року, після депортації селян німецького походження село змінило назву на Піщаний Брід. Нині тут проживає шість сотень мешканців. Село до 2020 року входило до Веселинівського району.

Перший молитовний будинок у Шпейєрі, як і в інших порівняно великих німецьких колоніях, постав майже відразу після заснування поселення, 1812 року та проіснував до 1824 року. Потім збудували наступний молитовний дім, в якому проводили богослужіння близько сорока років.

45514 Кисилин

Перша писемна згадка про Кисилин (Киселин) датується 1451 роком, згадується також у 1545, 1570 і 1589 роках, вважався містечком. У Російській імперії був центром волості. 1870 року у містечеку проживало 598 мешканців, на початку ХХст. - понад 1400, 1906 року - 1556, 1921 року - 458, нині село має лише трохи більше трьох сотень осіб. Входило до Локачинського району, а 2020 року увйшло до Володимирського.

Перший костел в Кисилині постав у 40-х - 50-х роках XVIIст., коли існуючий у містечку мурований місцевим власником Юрієм Чаплич-Шпанівським аріанський збір за вироком Люблінського трибуналу зачинили та переробили на католицький храм.

34223 Купель

Село Купель вважається заснованим 1640 року. Нині тут проживає близько чотирьох сотень мешканців. Село входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського.

Раніше місцеві римо-католики спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему, а 1927 року увійшли до новоутвореної Успіння Пресвятої Діви Марії у Війткевичах, які нині називаються Кам'яним. І своєї святині вони не мали.

34550 Клесів,
вул. Європейська, 12а

Селище Клесів засноване на початку XXст. поряд із відомим із XVIст. селом Клесів. У 1906р. тут проживало лише 73 мешканців, 1909 року - вже 120. У 1940р. Клесів став селищем (міського типу) та райцентром, яким був до 1959 року. Нині у ньому проживає понад 4500 осіб.

Нечисленні католики латинського обряду заснованого на початку XXст. майбутнього селища належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, а 1921 року увійшли до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді. Не пізніше 1930 року завдяки томашгородському настоятелю о. Франциску Топольницькому у Клесові для місцевих римо-католиків, чисельність яких зросла за рахунок працівників каменоломней, збудували тимчасову дерев'яну каплицю св. Варавари.

34220 Кам'яне

Поселення вважається заснованим у XVI столітті як Вишневе, яке наступного століття перейменували на Війткевичі. Наприкінці 1939 року тут проживало 1998 мешканців. У 1946 році село назвали Кам'яним. Входило до Рокитнівського району, а від 2020 року є частиною Сарненського. Нині воно нараховує понад 1300 осіб.

Католики латинського обряду села спочатку належали до парафії Воздвиження Хреста Господнього в Олевську, від 1921 року - до новоутвореної парафії св. Станіслава у Томашгороді, а зі середини 20-х років - до новозаснованої парафії св. Терези від Немовляти Ісуса у Рокитнему. У 1926 році у Війткевичах розпочали спорудження дерев'яного костелу коштом вірян, прикордонників та Адама Осінського із Устриків-Долішніх, який, зокрема, пожертвував для цього земельну ділянку.